В Чернігові олімпійських чемпіонів готує Юлія

Струнка і тендітна жінка і, водночас, вольова людина - це вона, Юлія Бориско - старший тренер Чернігівської області з художньої гімнастики. До того ж, вона є суддею міжнародної категорії. Юлія любить своїх вихованок, але ставиться до них з усією належною тренеру суворістю. Тільки так, стверджує вона, й можна виховати у юних справжній олімпійський характер.
Я мала можливість поспілкуватися з її вихованками, і думки всіх про свого тренера збігалися. Наведу цитату майстра спорту, яку Юля тренує з чотирьох років: «Мене звати Анна Століца, мені 16 років. Займаюся гімнастикою вже дванадцятий рік. Наша тренер повністю віддається роботі. Вона вимоглива, але справедлива. Це особливо відчуваєш після того, як починаєш усвідомлювати, що вона все робить для тебе, для досягнення твоєї мети. Я можу навіть назвати її другою мамою».
Отже, розмова з Юлією Бориско...

- Як Ви визначилися з професією? Як складалася кар'єра?
- Зараз мені 32 роки. Та вже у п'ятирічному віці я вирішила, що стану тренером. Упродовж всього життя позиція не змінювалася. Прикладом був татусь, теж тренер.
Гімнастикою почала займатися в спортивній школі, що біля стадіону «Юність», Спогади про часи навчання не особливо приємні. Чому? Попри всю любов до гімнастики, я тренуватися... не завжди хотіла через несприятливий психологічний клімат у спортшколі. Займатися гімнастикою я продовжила в палаці піонерів і там, в новому колективі, чудово почувалася, була лідером групи. Починаючи з восьмого класу, втікала з уроків праці, щоб прийти до свого тренера Тамари Огієнко й провести тренування з маленькими дітьми. Вчителька праці спочатку докоряла мені за прогули, але коли з'ясувала причини, ми порозумілися, і я стала її улюбленою ученицею.
У 1998 році я вступила до Чернігівського педагогічного інституту, де навчалася на факультеті фізвиховання. З першого курсу розпочала тренерську діяльність, працюючи, з. групою маленьких дітей. Інститут закінчила з відзнакою.
Любов до спорту була, але рівень професійної підготовки потрібно було нарощувати, тож доводилося вчитися вже у дорослому віці багатьом речам. Тепер у своїх гімнасток накладаю правильну техніку, щоб вони росли спеціалістами своєї справи. Мої спортсменки знаються на хореографії та вміють працювати з предметами. Свого часу в мене такого досвіду не було. Єдине, що завжди спонукало до рішучих дій, це дика жага працювати з дітьми!
Я вчилася тренерському ремеслу у старших тренерів, наприклад, у Любові Серебрянської, яка створила у Сімферополі школу гімнастики «Грація». Вона запрошувала мене й моїх спортсменок на збори. Також я мала можливість вчитися в Альбіни Дерюгіної. За кордоном, у Словаччині, вивчала суддівські правила, й тільки після цього, у 2001 році, була атестована та отримала звання судді міжнародної категорії. Як бачите, підвищувала свій професійний рівень в процесі роботи, переймаючи досвід метрів. Коли ж почала вивозити на змагання своїх дітей, гімнастичний бомонд був шокований через появу гімнасток такого рівня підготовки.

- Розкажіть про колектив, в якому працюєте?
- По закінченні інституту я прийшла працювати до дитячої спортивної школи «Чернігівбуд». Спортшкола не має на балансі залів для занять гімнастикою, тому були певні складнощі. Згодом «Чернігівбуд» уклав договори із загальноосвітніми школами на оренду спортзалів для занять. Нині мій колектив працює на базі школи №19. Всіх моїх спортсменок батьки перевели саме до неї, щоб дітям було зручно набувати знання й одночасно тренуватися. Директор школи №19 Людмила Шелупець із розумінням поставилася до нашого колективу й надала для занять «Чернігівбуду» три спортзали.
В спортшколі, склався дружній колектив тренерів, хореографів та акомпаніаторів, які повністю віддаються роботі. Я дуже вдячна колективу за плідну співпрацю, а особливо хочу відзначити роботу моєї «правої руки» - тренера-хореографа Олени Дітковської. Всі ми любимо свою справу!
Одночасно працюю тренером у школі вищої спортивної майстерності (ШВСМ). Вона фінансується з обласного бюджету, на підготовку кожної дитини виділяються кошти. В ШВСМ займаються вже дорослі дівчата, майстри спорту, підлітки з 15 років, та КМС (кандидати в майстри спорту. - Авт.) - з 13 років. Цього року 12 моїх спортсменок перейшли до ШВСМ.
У березні 2009 року в нашому рідному місті була офіційно зареєстрована Чернігівська міська громадська організація «Федерація художньої гімнастики», яка сприяє розвитку нашого виду спорту.

- Навчання у школах платне?
-Я працюю в державних структурах, тож діти навчаються безкоштовно. А щодо всіх інших витрат, починаючи від костюмів і закінчуючи зборами, - всі ці витрати лягають на плечі батьків.

- У якому віці діти приходять у спорт і коли з нього йдуть?
- Дівчатка приходять з чотирьох років і залишаються у великому спорті приблизно до 25-річного віку. Нещодавно, наприклад, ми проводжали зі спорту столичну зірку Аню Безсонову, - їй 26 років. Вона «сяяла» досить яскраво на світовій арені упродовж десятиріччя.

- Розкажіть, будь ласка, про своїх спортсменок.
- Я старший тренер і виховую своїх гімнасток змалечку аж до майстрів спорту. В мене займаються діти всіх вікових категорій. До складу команди входять 15 дівчаток, які діляться на три групи: майстри спорту, КМС та ті, що мають перший дорослий розряд. Є також молодша група, в ній займаються дівчатка віком 7-8 років.

- Які особливості в роботі з дівчатами?
- З кожною групою своя специфіка. Якщо маленькі діточки приходять стрункі як берізки, то вже в підлітковому віці у дівчат формується жіноча фігура, деякі з них починають набирати вагу, а дехто намагається демонструвати характер. До кожної в різному віці потрібен індивідуальний підхід. Психологічні моменти теж слід враховувати. Майстри спорту й КМС займаються по 26 годин на тиждень, - виходить так, що діти працюють кожного дня, окрім суботи. Після уроків діти йдуть до їдальні обідати, а потім лишаються на тренуванні до вечора (з 14.30 до 19.00). Коли дівчата готуються до змагань, я з кожною з них проводжу індивідуальні додаткові тренування.

- Юліє, поясніть, що собою являє система змагань?
- Переможці місцевих та обласних чемпіонатів входять до складу збірної команди області, яка бере участь у чемпіонаті України. Саме на змаганнях такого рівня спортсменок «помічають» і запрошують до національної збірної
Ось наприклад, змагання через місяць. В індивідуальному режимі з кожною гімнасткою відпрацьовується хореографія, відточується кожен рух, а також вдосконалюється техніка роботи з предметами. Ми працюємо з усіма видами, їх п'ять: стрічка, булава, обруч, м'яч, скакалка. Окрім обов'язкових спортивних елементів до програми також включаються танцювальні рухи й виходить композиція, яка також оцінюється (тобто, артистичність - музикальність та емоційність виконання). Суддівська колегія налічує 12 арбітрів, які входять до складу чотирьох бригад. Кожна суддівська бригада оцінює спортсмена за різними показниками: перша - роботу тіла, друга - володіння предметом (скакалка, стрічка...), третя - артистичність, а четверта знімає бали за помилки виконання. Після оцінювання чотирьох бригад виходить загальна оцінка за виступ.
Змагання проходять у багатоборстві, - виступ з кожним із п'яти предметів й один без предмету. Сумарний бал за кожен виступ і визначає переможця.
До речі, в лютому цього року, збірна команда Чернігівської області по програмі майстрів спорту стала бронзовим призером чемпіонату України з виконання групових вправ.
В суддівстві дуже складні правила. Спортсмени, долучені до професійної гімнастки, часом страждають від необ'єктивності оцінювання. Дуже важко прорватися вгору до вищих щаблів, навіть коли е «суперкласні» діти. Зараз Чернігівська область знаходиться в «золотій серединці». Перші ж три місця у турнірних таблицях, як правило, займають вихованки Дерюгіної.

- З якою метою спортсмени виїжджають на збори?
- Мета зводиться до занять фізпідготовкою. Збірна України з гімнастики зимою виїжджає тренуватися на базу в Карпати, а влітку - до Алушти на спортивну базу. 2-3 рази на день проводяться тренування в інтенсивному режимі на силу, швидкість, витривалість. Це потрібно робити принаймні двічі на рік.

- Хто бере участь у зборах?
- Якщо їде збірна України, то - члени й кандидати збірної команди. Старший тренер визначає, яка вікова категорія спортсменів буде брати участь у них. На збори національної команди запрошуються конкретні спортсмени за викликом Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту.
З фінансовою стороною справи виникає багато труднощів. Збори фінансують, здебільшого, обласний та міський спорткомітети, а збірну команду - відповідний відділ міністерства.

- Яким чином гімнастки потрапляють до національної збірної команди?
- Національна збірна формується за сприяння Федерації гімнастики України під особистим керівництвом старшого тренера Альбіни Дерюгіної. Тільки сильні, здібні й талановиті діти потрапляють до її складу. Трьох моїх дівчаток з старшої групи Альбіна Миколаївна забирає до національної команди. В збірній України дівчат готують до олімпіад та чемпіонатів Європи й світу. Наприклад, 15-річна вихованка Анна Кликова є кандидатом на участь в олімпіаді у
Лондоні, яка відбудеться 2012 року. Всі школи, наприклад, яку нас в Чернігові, готують олімпійський резерв.
В Україні система підготовки має свою специфіку. Вона пов'язана з переїздом дітей до Республіканського вищого училища фізкультури в Києві, де вони тренуються та набувають загальноосвітніх знань. Основний напрямок роботи училища - підготовка спортивного резерву для збірних команд України. Проживають дівчатка в інтернатному закладі при училищі. Не раз спортсменки ділилися враженнями, розповідаючи про те, що вдома на тренуваннях складніше, ніж у збірній. Там дівчатам не приділяється стільки уваги, як вдома.
В Росії, на відміну від нас, головний тренер збірної команди Ірина Віннер застосовує іншу систему. До збірної забирають гімнастку разом із тренером, який розкрив талант дитини.

- Ваша донька Настя займається гімнастикою?
- Так. Їй зараз вісім років, Настя займається у складі молодшої групи. Нещодавно я проводила анкетування серед усіх своїх вихованок. На запитання «Зі скількох років ви займаєтеся гімнастикою?» Настя віповіла, що «народилася у гімнастичній залі». Я вважаю природним хист доньки до гімнастики. Був випадок, коли вона у п'ятирічному віці була присутня на змаганнях з гімнастики. Я здивувалася й одночасно мені було приємно, коли дитина тренерськими термінами після виступу гімнасток влучно відкоментувала їхні промахи й помилки. Дитина все розуміє без зайвих слів і пояснень. Думаю, вона народилася з цим знанням. Настя - лідер у групі, й це не тому, що мама тренер.
Ще хочу висловити подяку своїм батькам за допомогу в догляді та вихованні моїх дітей, Насті й Антона. Завдяки цій допомозі я з донькою була в декретній відпустці лише місяць, а з сином - тільки два тижні!

- У ваших вихованок дуже гарні сценічні костюми...
- Костюми шиє одна з наших тренерів. Вона поєднує шиття й тренерську діяльність - працює з маленькими гімнастками. Є серед батьків і мами-швачки, які також відповідально і творчо підходять до цієї справи.

Тетяна Леонова, тижневик «Чернігівщина» №21 (244)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.