Від фронту до рідного поля: ветеран Михайло Барабаш збудував баштановий рай на Чернігівщині

Михайло Барабаш

За спекотним липневим сонячним маревом розгортаються нескінченні зелені мережива баштану. Ми крокуємо полем неподалік села Кинашівка на Борзнянщині разом із господарником, ветераном війни з росією Михайлом Барабашем. Михайло – за фахом механік: закінчив Ніжинський агротехнічний інститут, працював головним інженером в АТП, а згодом оператором на АЗС. Проте вже дев’ять років його головна пристрасть і сфера життя – це праця на землі. Сьогодні разом із товаришем та побратимом він господарює на 70 гектарах. Більша частина землі відведена під пшеницю, соняшник та кукурудзу, проте понад 10 гектарів займає справжній овочевий і баштановий конвеєр, який вимагає колосальної щоденної праці з раннього квітня і без жодного вихідного.

Про виклики, розсаду та спеку

– Михайле, дивишся на ці обсяги й дивуєшся: це ж скільки праці треба вкласти в кожен кущ! Як ви з усім цим даєте раду? – запитую я, роздивляючись акуратні гряди, що витягнулися до самого обрію.

– Трудомістка справа, що й казати, – посміхається Михайло. – З квітня місяця, як висаджуємо розсаду, у нас немає ні вихідного, ні прохідного. Працюємо вдвох із товаришем, оце все самі й покатили. На сапання залучаємо трьох жіночок, іноді мій хрещеник допомагає. А так – усе власними руками.

– Бачу у вас тут і баклажани, і перець, і помідори під плівкою. А як щодо кавунів? Як саме їх висаджуєте?

– Кавуна в цьому році маємо чотири гектари: один гектар під крапельним поливом, а три гектари – прямим посівом. Баклажан і перець висаджуємо повністю розсадою, а кавун – частину розсадою, частину сіємо прямо в ґрунт.

– І за якою технологією виходить краще?

– З розсадою проблем більше: вона частіше хворіє, її треба додатково обробляти, виходжувати. А от прямим посівом кавун, якщо погодні умови нормально складаються, якраз на кінець серпня починає достигати. І тоді за соковитістю та цукристістю він виходить анітрохи не гіршим, ніж той, що росте на поливі.

– А як боретеся з бур’янами та хворобами? Чи багато хімії доводиться використовувати?

– Без всілякої зайвої хімії намагаємося! Добрива, підживлення кальцієм та калієм – це так, бо рослині треба дати силу. Але від бур’янів гербіцидів не вносимо – працює сапка. А цього року бачимо, що така спека стоїть, то ми навмисно між рядами між перцем і помідорами сильно не просаповували. Залишили частину трави, щоб вона створила тінь, прикрила плоди й вони просто не згоріли на сонці.

Баштанова колекція: від японської селекції до херсонських секретів

Ми переходимо до найцікавішої ділянки баштану. В очі одразу впадає різноманіття форм і кольорів: поруч із класичними смугастими кавунами лежать темно-зелені, повністю жовті та навіть овальні білясті плоди.

– Михайле, асортимент у вас вражаючий. Скільки взагалі сортів вирощуєте цього сезону?

– Загалом у нас близько 15-20 сортів кавунів. І що цікаво – геть усі іноземної селекції, – розповідає Михайло.

– А де купуєте насіння? Як підбираєте новинки для нашого північного клімату?

– Це ціла історія. Колись давно я їздив у Херсон за кавунами та помідорами, сам сюди привозив і торгував. Там познайомився з одним чоловіком із-під Скадовська, який професійно займався баштаном. Зараз через окупацію він переїхав на Київщину, у Вишгород, і займається постачанням якісного насіння. Він постійно їздить на міжнародні виставки, моніторить ринок і радить мені найперспективніші сорти. Каже, наприклад: «Цей сорт тільки перший рік з’явився в Україні, в Європі показав себе чудово, давай спробуємо!». І ми пробуємо.

– І на які гібриди зробили ставку цього року?

– У цьому році поставили основну ставку на японську фірму «Sakata». Вирощуємо їхні знамениті гібриди Симфонія та Аледжіо. Також дуже добре показує себе ранній сорт Еріган Єлоу (Eregan Yellow) – ми взяли 500 насінин на пробу. Він формує компактні, невеликі плоди по 5-7 кілограмів, зате на кущі їх дуже багато і вони надзвичайно соковиті.

– А що це за екзотичні жовті кавуни? Вони й усередині жовті?

– Тут у нас справжній калейдоскоп! Є сорт Жако – він і ззовні жовтий, і всередині яскраво-жовтий. Росте невеликим, десь по 4 кілограми, але кущ ним просто усипаний. І що приємно – навіть коли плід ще зовсім маленький, він уже солодкий і смачний. Є сорт Ред ін Голд – цей навпаки: зовні жовтий, а м’якуш у нього насичено-червоний. Також садимо сорт Оранж Лакшері, експериментуємо з іншими гібридами.

– А ось ці темно-зелені, майже чорні кавуни – це який сорт?

– О, це наша гордість – номерний гібрид KS-160. Ми цей «чорний» кавун вирощуємо вже років п’ять чи шість поспіль. Нам він дуже сподобався: стійкий до хвороб, дає стабільний високий урожай, а за смаковими якостями – просто сонце! М’якуш темний, хрусткий і цукристий.

– Бачу, поруч ростуть і дині. З ними так само легко, як із кавунами?

– З динею складніше, – зітхає фермер. – Вона у нас часто хворіє через ранкові тумани. Але ми не здаємося, підбираємо стійкі сорти. Вже чотири роки вирощуємо сорт Ребека. Я колись у Херсоні її спробував – так сподобався смак, що відтоді щороку висаджуємо. Також маємо пізній сорт Карера, а цього року взяли на пробу новий сорт Сільвер Стар (Silver Star) – диня виростає білою із зеленими або чорними прожилками.



Михайло Барабаш

Секрети стиглості та агрономічні тонкощі

Ми зупиняємося біля куща з великим смугастим кавуном. Я нахиляюся, намагаючись постукати по шкірці, щоб оцінити гучність звуку.

– Михайле, розкрийте таємницю: як ви особисто визначаєте, що кавун уже набрав максимальну соковитість і його можна зривати? Стук – це головне?

– Стук – це для покупця на ринку, – посміхається Михайло і нахиляється до батога. – А ми, фермери, дивимося на саму рослину. Ось дивіться: біля місця, де плодоніжка кріпиться до кавуна, є маленький вусик і поруч корінчик-«вушко». Коли оця вусик-закручка і корінчик повністю засихають і стають коричневими – це вірна ознака. Все, кавун більше не бере живлення з землі, він повністю визрів і набрав максимум цукру. Його можна зривати.

Михайло дістає гострий ніж і прямо на полі розрізає соковитий плід. Повітря миттєво наповнюється солодким, ні з чим не порівнюваним агрономічним ароматом українського літа.

– Спробуйте! – пропонує фермер. – Оце справжній смак.

М’якуш виявляється дивовижно хрустким і солодким. Поки ми смакуємо, я запитую про найболючіше для багатьох аграріїв питання – реалізацію.

– Овочі – це не пшениця, їх у комору на рік не зсиплеш. Як вирішуєте питання зі збутом?

– Сільське господарство – це взагалі рулетка. Але щодо овочів та кавунів, то у нас постійні клієнти, зі збутом поки проблем не було. Все залежить від якості товару: якщо кавун добрий, солодкий, ароматний – люди приїдуть самі. По-перше, у нас зручне розташування – баштан біля траси, люди їдуть і все бачать. По-друге, вже років чотири поспіль до нас приїжджають оптовики аж із Києва, з Троєщини, закуповуються прямо з поля.

– Ваша дружина теж бере участь у сімейній справі?

– Аякже! Вона у мене відповідає за маркетинг та інформаційну підтримку. Через соціальні мережі показує увесь процес вирощування, дає рекламу. Люди бачать, що ми працюємо чесно, без обману, тому й довіряють.

– Що б ви сказали тим ветеранам, які зараз повертаються з фронту і шукають себе в цивільному житті? Чи варто йти в фермерство?

– Праця на землі – це важко. Це потребує терпіння, дисципліни й уміння згуртувати навколо себе відданих людей. Але коли ти бачиш, як із маленької насінини виростає такий урожай, коли бачиш вдячні очі людей, які приїжджають до тебе по солодкий кавун, – розумієш, що це правильний шлях. Земля лікує і дає сили жити далі.

Джерело: "Інформаційний портал Чернiгiвщини", Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: