17-річний чернігівець Кирило Волошко засвітився в серіалі «К.О.Д.»

Зліва направо: Тарас Цимбалюк та Кирило Волошко

17-річний Кирило Волошко, чернігівець, знявся в серіалі про новий спецпідрозділ поліції «К. О. Д.» («Криміналістичний Оперативний Департамент»). Хлопець проживає на Масанах, закінчив дев’ять класів школи №35. Навчається на другому курсі Чернігівського музичного коледжу імені Ревуцького.

— Граю на баяні, — уточнює Кирило. — Пів життя точно. Років з восьми.

— На баяні? — перепитую. — Це зараз популярне серед підлітків?

— Не дуже. У моїй групі я та ще один баяніст. У моїй родині грали тато і дідусь. Мені теж подобається.

Кастинг знайшов у телеграмі

— Давно мріяв спробувати себе на зйомках в українських фільмах та серіалах. Торік узимку поїхав у Київ, спілкувався зі студентами університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Думав, чи варто вступати туди.

Студенти порадили, що у фейсбуку та телеграмі є безліч груп, де набирають людей на кастинги та зйомки реклами, фільмів, серіалів тощо.

Кирило дістає телефон, відкриває додаток «Телеграм». Показує групи з назвами кастингу.

— Ось, дивіться, — натискає на першу групу у списку і зачитує: «Для зйомки рекламного відео бренду дитячих рюкзаків потрібні ролі: батько 32 роки, хлопчик або дівчинка 10 років. Гонорар тисяча гривень. Локація Київ». Під оголошенням контакти, кому подавати анкету. І такі варіанти з’являються постійно.

Прем’єра першого сезону серіалу «К. О. Д.» (36 серій) відбулася 22 квітня 2024 року на телеканалі «СТБ». Зараз четвертий сезон.

— За ці роки вийшло 203 серії. Мені казали, я буду у 302-й, — радіє юнак. — Серіал став дивитися лише тоді, коли сам у ньому був задіяний.

У «К. О. Д.» потрапив з другої спроби. Перший раз, у кінці березня, не вийшло. День зйомок збігся з екзаменом у коледжі.

Удруге побачив кастинг через кілька тижнів. Шукали хлопця за типажем, схожого на мене. Вказували вік 18-21 рік. Вирішив спробувати. Написав, що мені 17 років, але виглядаю старшим.

Анкету та дозвіл на зйомку підписував сам. Треба було вказати прізвище та ім’я, вік, зріст, розмір одягу та взуття. Обов’язково додати відеопробу. Тобі кидають частину тексту. Ти маєш її вивчити і на відео розповісти. Також відправляєш відеовізитівку, розказуєш коротко про себе, хто ти і про що мрієш.

8 квітня заповнив заявку. Через кілька годин у телеграмі написали, що режисер мене затвердив. Скинули локацію, де наступного дня буде зйомка. Мав бути на околиці Києва об 11.30.

Над вокзалом літали шахеди.

— Дорогу організатори оплачують?

— Ні. Довелося приховати, що я немісцевий. Запізнюватися на зйомку не можна.

З Чернігова до Києва і назад я їжджу електричкою за студентським квитком, 30 гривень в один бік. Але саме в день зйомок поїхати електричкою не вийшло. Відправлення з чернігівського вокзалу мало бути о 6.12. Близько шостої ранку пролунала тривога, у небі було багато шахедів. Попередили, що відправлення затримується. Почекав до 7.00. Бачу в додатку в телеграмі шахедів менше не стає. Став шукати попутника на «Блаблакарі». Знайшов і доїхав швидко, у столиці вже був о 9.30. Потім ще добирався в Києві на маршрутці. На локації був о 10.50. Назад так само повертався. Дорога мені обійшлася в 540 гривень у два кінці.

Об 11.30 на локації зустрівся з дівчиною, якій відправляв заявку. Сказала чекати. Приїхало кілька фур. В одній — ніби їдальня з кавою, чаєм і солодощами. В іншій — туалет, у третій — гримерка й одяг для акторів.

Зазвичай одяг дають тільки головним героям. Інші беруть на зйомку свої речі. Я так само віз цілий рюкзак. П’ять образів. В результаті знявся в тому, у чому приїхав. Чорний реглан, жилетка з плащівки, шапка, джинси і кросівки.

Місця, де присісти, не було. А може, я не знайшов. Поки чекав, гуляв територією, пив каву та під’їдав печеньки.

Епізод на кілька хвилин знімали майже годину

— Яку роль тобі дали?

— Хлопця з вулиці, хулігана. Знімався у двох епізодах. Мав кілька реплік. Перший епізод стали знімати о 13.00. Я був серед натовпу людей. Мовляв, біля готелю лунає тривога і головний герой серіалу підганяє нас сховатися в укриття. Зняли за дві хвилини, а чекали дві години. Сказали гуляти, буде ще зйомка.

Десь о 13.30 привезли обід. Мені дістався лоточок з макаронами, грибами і сиром. Іншим булгур, картопля. Перерва була 15-20 хвилин. Потім режисер прокричав, що досить відпочивати.

Стали ставити другий епізод. Я був за ватажка. Мав з двома хлопцями вкрасти телефон. Побачивши мене, режисер став по ходу змінювати сценарій. Додали ще акторів. І сцену про телефон прибрали.

Залишили таке: ми бандою сидимо біля під’їзду і насміхаємося над чоловіком. Повз нас проходить один з головних героїв. Слово за слово, зав’язується бійка. Цей епізод на кілька хвилин знімали хвилин 40. Роль мені сподобалася. Я сидів навколішки, такий кабан. Битися хотів, та в останній момент дав задніх.

Зйомки тривали ще десь годину. Цікаво було спостерігати за роботою головних героїв. Поки другорядні актори гуляли, головні майже всюди були задіяні. У них було три хвилини, щоб поїсти і сходити в туалет.

Потім знімальна група стала збиратися на іншу локацію. Режисер «К. О. Д.» потиснув мені руку. Сказав: «До наступних зйомок». І що можу подаватися на кастинг цього серіалу ще. Хотів пробуватися ще на роль трупа, який лежить у морзі. Платили 800 гривень. Але не підійшов за віком, шукали 27-річного.

— Скільки заплатили?

— 600 гривень. Скинули на банківську картку одразу після зйомки. Але такі зйомки — це не про гроші. Для другорядних акторів оплата всюди невелика.

Я не маю на меті зараз заробити великі гроші. Мрію стати актором. Мені головне — засвітитися. Набратися досвіду. «К. О. Д.» — це тільки початок, маленький крок до великої мрії.

Тисяча гривень плюс обід

— Де ще знімався?

— Уперше спробував себе в січні цього року. Подався на кастинг до блогера, тік-токера мільйонника. Тобто, який має в соціальній мережі «Тік-Ток» мільйон підписників. Знімався для відео в «Тік-Ток». Нібито в незнайомих людей він просить 150 гривень, щоб оплатити паркування автівки. Ніхто йому не дає грошей, щось образливе кричать у відповідь. Тут підхожу я і кажу: «Не проблема. На, тримай». Він у відповідь: «Це соціальний експеримент. Ти отримуєш 150 доларів». А раніше я так само дивився і думав: «Вау! Цей блогер усім по 150 баксів роздає. Треба поїхати в Київ. Може, його десь зустріну, і він дасть мені грошей».

Насправді всі ці люди, які давали і не давали гроші, були так само, як і я, купленими акторами. Знявся з цим блогером у кількох відео. За кожне платив тисячу гривень плюс часто обідали разом за його рахунок. Наскільки я вивчив цю тему, усі блогери-мільйонники так роблять. Ніхто гроші «на вітер» не кидає. Бачив подібні кастинги на 500-600 гривень.

Також у квітні вже тричі їздив на зйомку до співачки «Koza». Це новий музичний проєкт. Їй потрібні актори для розкрутки і зйомки відеороликів. Оплата втричі більша, ніж у «К. О. Д.». «Kozу» так само знайшов через кастинги в телеграмі. Шукали хлопців на роль тілоохоронця та гопника. Я подався на роль першого. За вечір мене затвердили.

Футбол, спортзал

— Батьки тебе підтримують?

— Мати — дуже. Після кожної зйомки сідаємо разом, і я розповідаю, як усе пройшло. Переглядаємо фото і відео зі знімального майданчика.

Тато помер два роки тому, не витримало серце. Є ще старша на вісім років сестра. Ми з нею, як двійнята, дуже схожі. Теж радіє моїм успіхам.

10-річним важив 108 кілограмів при зрості 150 сантиметрів. Вирішив худнути. Пішов на футбол. За три місяці схуд до 70 кілограмів. Це неправильно. Але я часто влаштовував дні голодування, міг не їсти по два дні. Добре, що організм мене слухався. Не ївши, за день я міг схуднути до трьох кілограмів.

Футбол вирішив покинути. Дев’ять місяців ходжу у спортивний зал шість разів на тиждень. Маю круті результати і працюю над цим далі. Зараз при зрості метр 83 сантиметри важу 101 кілограм.

Мрію знятися в серіалах «Сліпа» і «Кохання та полум’я». Хочу поспостерігати, як працюють професійні актори. Переглядаю щодня, але поки немає кастингу на підходящу для мене роль.

Хочу знятися разом з Тарасом Цимбалюком, го­ловним героєм серіалу «Кохання та полум’я». З Тарасом я зустрічався торік улітку в Києві. Мене вразило, яка він проста людина. Я проходив повз ресторан на Печерську, де він обідав з друзями. Набрався хоробрості, підійшов та попросив з ним сфотографуватися. Він не відмовив. Я передивився фото, вони були неякісні. Підійшов удруге, попросив знову. І Тарас знову погодився.

Джерело: сайт газети "Вість", Ольга Самсоненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: