У парку «Беремицьке» розповіли, як доглядають за символом 2026-го року

Символом Нового року, згідно зі Східним календарем, стане Вогняний Кінь. Це сьомий знак календаря, що уособлює активність, життєлюбство, незалежність, витривалість і цілеспрямованість. За східним календарем рік Коня розпочнеться 17 лютого 2026 року і триватиме до 5 лютого 2027-го. Кінь у східній культурі традиційно асоціюється зі швидкістю, рухом, чесністю та шляхетністю. Наскільки шляхетними й добрими є ці тварини, розуміють у парку «Беремицьке», де утримують різні породи коней і знають про них буквально все.

Міцні їздові норикійські, невеликі, але надзвичайно витривалі гуцульські, швидкі, як вітер, рисаки, добрі й розумні шотландські поні, мініатюрні й надзвичайно красиві фалабели – у парку природи «Беремицьке» утримують 16 коней п’яти різних порід. У кожного коня, не кажучи вже про породу, свій характер і свої особливості. Головна вимога до цих прекрасних тварин – це здатність до контакту з відвідувачами парку. Над напрацюванням у коней необхідних навичок у «Беремицькому» працюють двоє кваліфікованих спеціалістів-берейторів – Ксенія Бузикіна та Кирило Марченко. Для них заняття з кіньми – не просто оплачувана робота, а спосіб життя.

Щоб познайомити нас ближче зі своїми вихованцями, Кирило та Ксенія заходять в огороджену леваду та кличуть кожного коня по імені, а декого, аби привернути увагу, – свистом, неначе собаку.

Ось до вихователів біжать троє: два орловських рисаки та один карпатський кінь. Щоб випрацювати таку довіру, потрібно провести з тваринами чимало часу.

«Ми щодня проводимо з кіньми по вісім годин на день, – каже берейтор Ксенія Бузикіна. – За 12 років я звикла до того, що не можна прив’язуватись до конкретної тварини – сьогодні вона є, а завтра її продали і все».

Втім, помітно, що у Кирила Марченка є свій улюбленець, і це дев’ятимісячний жеребець Лакс – чистокровний рисак орловської породи «вогняної» масті.

«Мама сіра, тато сірий, а дитина вийшла руда», – посміхається Кирило.

Орловських рисаків берейтор характеризує як дуже витривалих коней, яких використовують на іподромах. А ще це – сильні коні, можуть тягнути на собі 100-кілограмового вершника.

Завозили породу з Дібрівського кінного заводу – одного з найдавніших та найбільших центрів розведення рисистих коней в Україні.

«Я купував Артеміду (сіру кобилу), і у 2025 році і вона вже у нас народила «вогняного» хлопчика. Це буде високий, міцний і витривалий кінь», – хвалить свого вихованця тренер.

Щодня коні, як мінімум, один раз гуляють на леваді. У рисаків – окрема програма, їм треба пробіжки. У жеребця Лакса – особлива програма.

«До трьох верхи на нього сідати не можна, має сформуватись спина. Тож до цього часу він гуляє, харчується, бігає, – пояснює Кирило. – Задатки у нього – хороші, як у матері. На Артеміді я розганявся до 67 кілометрів на годину. Для такого бігу потрібна рівна дорога. Артеміда також робить конкур – стрибає через перешкоди».

За словами фахівця з навчання та підготовки коней, у кожної породи свої фізичні та психологічні особливості. Скажімо, арабські скакуни це – коні одного господаря, вони не для масового відвідувача.

«Я чому купив рисака? Бо в них чудова голова, вони нічого не бояться, віддаються повністю в роботі. Навіть якщо взяти дев’ятимісячне лоша, то він адекватний, його можна спокійно одягнути, повести працювати і він не буде обурюватись», – каже Кирило Марченко.

Гуцули призначені для перевезення ваги гористою місцевістю: вони маленькі, повороткі, з маленькими коптами і дуже витривалі.

«Дуже привітні коні і хороші для дітей. Це, можна сказати, великі поні», – хвалить гуцульських коней берейтор.

Ще одна благородна порода, яку утримують в «Беремицькому», – це норікійські коні, або «норікі», як їх лагідно називають вихователі. Це – порода симпатичних легких запряжних коней, яка виникла і розвивалася в гірських районах Австрії протягом декількох тисяч років.

«Норіки – це каретна порода, важать вони по 500-600 кілограмів. У середньому в карету вміщається шість людей, і вони можуть цілу годину бігти й не втомлюватись. А ось гуцули у нас для дітей і наїзників невеликої комплекції. Поні у нас тягають двоколку для дітей до 3-4 років. Є декоративні фалабелки, вони просто для декорації», – пояснює колега Кирила Ксенія Бузикіна.

Кирило та Ксенія навчають відвідувачів парку верховій їзді з «нуля» і заразом тренують коней.

Найрозумнішою твариною, як не дивно, на фермі є шотландський поні Тьяго, який здатний виконувати деякі циркові трюки.

«Вони – як собаки, – пояснює особливості навчання коней Ксенія. – Коли зробить потрібну вправу, отримує смаколика. Так випрацьовуємо навички».

Всі коні на фермі «Беремицького» живуть дружно. До прикладу, найрозумніший поні Тьяго раніше гуляв з карпатським Блеком, а зараз дружить з Юкі, донькою Ріпи – поні з голубими очима. Такі очі є рідкістю для коней і виникають через низький рівень пігменту меланіну в райдужці або його відсутність. Колір формується завдяки розсіюванню світла замість його поглинання, але, на відміну від котів, де це пов'язано з геном Siamese, у коней це є генетичною варіацією, що залежить від освітлюючих генів.

Кирило та Ксенія раді, що знайшли свою улюблену справу, яка окрім фінансів, приносить емоційне задоволення, бо ці благородні тварини є уособленням граційності, доброти та шляхетства.

Ми ж бажаємо, щоб ці риси передались новому року, який мине під знаком Червоного Вогняного Коня. Астрологи стверджують, що кінь буде протегувати тим, хто рухається вперед, і навряд чи допоможе людям повільним, нерішучим і ледачим.

Джерело: сайт газети "Чернігівщина", Віталій Назаренко, фото Миколи Тищенка

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: