Юлія Дудишева перероблює будинки переселенців на затишні оселі

Суббота, 2 Сентября 2023 16:24 | Просмотров: 1804

Одним з найпопулярніших на сьогодні трендів у світі є апсайклінг — творче перевтілення відходів у побутові вироби, одяг, аксесуари, меблі. У будівництві все більше застосування знаходять старі морські контейнери, дахи зданих на брухт автомобілів, крила літаків, непотрібні віконні рами і навіть пакети з-під молока. Круті речі виходять буквально з нічого, а оскільки процес відбувається без промислової переробки відходів у вторинну сировину, то при цьому не завдається шкоди довкіллю. Це чи не найбільше стимулює до апсайклінгу і редизайну (зміни оформлення) меблів Юлію Дудишеву (на знімку) із Сосниці.

- Давати речам друге життя я привчилася ще в дитинстві. Моя родина (Юлія народилася і виросла в Криму. — Авт.) не була заможною. От і доводилося разом із мамою створювати затишок із того, що було.
В основному ми оновлювали старі меблі. На облізлому дитячому столику намалювали зоряне небо, переробили табуретки, сплели з виноградної лози абажур для лампи і пофарбували його — і кімната заграла.

А в Сосниці Юлії взагалі довелося починати з нуля. Переїхала сюди у 2014 році. Однією з основних причин були проблеми зі здоров'ям:

— Багатьом лікарі радять змінити клімат на південний, а мені — навпаки.

Їй тоді було всього 22. Опинилася сама в незнайомому селищі. Грошей — в обріз. Винайняла житло, більше схоже на сарайчик, ніж на будинок: з усіх вигод там була тільки електрика. Мови до пуття не знала, а діалектні слова взагалі були темний ліс: записувала і вчила. Підлаштовувалася до незвичних зимових холодів. Але, запевняє, з першого разу (перед переїздом приїжджала «на розвідку») полюбила цей неймовірний — із лісами, річкою і лелеками — край.

Освоїтися тут допомогли нові знайомі, терпіння, наполегливість та набуті ще в дитинстві навички. Якщо чогось не вміла — шукала потрібні майстер-класи в Інтернеті.
Вона має дипломи кухаря-кондитера і бухгалтера, знає комп'ютер, але не тільки вижити, мати заробітки, а й допомагати іншим змогла даючи речам нове життя.

Непотрібні меблі їй, як правило, віддавали задарма. Нерідко вони були такі старі, поточені шашелем, що ледве трималися. Їх — без перебільшення — доводилося реанімувати.
Інколи бувало, що, здавалося, спробувала все, а результат не той. Тоді наказувала собі: «Давай працюй!» І таки добивалася бажаного.
Це було неймовірно!

У процесі роботи Юля настільки звикає до своїх тумбочок, столів, крісел, що навіть дає їм імена. Часто виставляє фото оновлених меблів на своїх сторінках у соцмережах, і тоді її підписники (тільки в інстаграмі їх близько 20 тисяч) голосують за ту чи іншу назву. Так етажерка отримала ім'я «Жозель», а стільчики — «Боба і Біба».

Оновлені за власним дизайном меблі (на них зараз неабиякий попит) Юлія продає. А от від замовлень часто відмовляється. Каже: просто виконувати чиїсь проєкти — це не творчість.
До війни вона працювала менеджером з реклами. Тепер займається тільки апсайклінгом і редизайном. Зарплати, як раніше — наприкінці кожного місяця, вже немає. Заробітки бувають нижчими. Але, стверджує, грошей багато й не треба: все необхідне є. Вона — людина віруюча. Матеріальне — не на першому місці.

Ні від якої роботи не відмовлялася хіба що коли в мами виявили онкозахворювання.

— Молилася за неї. З Богом легше переживати випробування, бо несеш тягар не сам. Моя мама — жива. Це таке велике щастя!

Ще одне її щастя — друзі. Вони допомогли придбати необхідні інструменти (шліфувальну машинку, шуруповерт, лобзик тощо). Друзі поряд, коли потрібна підтримка. Вона теж мчить на допомогу на перший поклик. А часто й без нього — коли просто відчуває, що потрібна.

Востаннє допомагала друзям-переселенцям, які втратили своє житло.

- Будинок для них ми шукали разом. Знайшли, але він тривалий час стояв без ремонту. Усе було запущене. Обстановка нерадісна. А люди й без того натерпілися. Хотілося додати в їхнє життя хорошого. За місяць відремонтували дві кімнати.

У них усе бюджетно і креативно. На підлозі (вона з ДВП) поклеїли шпалери «під дерево», покрили їх акриловим лаком. Каже: перевірено, служитимуть не один рік. Люстру зробили з картонних лотків для яєць. Результат потішив усіх.

- А гроші я тепер заробляю ще й як блогерка, — каже Юля. — Співпрацюю з виробниками фарб, які використовую при ремонтах, згадуючи їх у своїх відео. Є навіть заявки від закордонних підприємців. Та я підтримую вітчизняних.

Оселя переселенців до та після ремонту

30 липня Юлія запустила проєкт «Затишок для ВПО». У його рамках планувалося допомогти переселенцям зробити їхні тимчасові оселі комфортними.

- Проте після того, як я побачила горе і відчай людей, котрі залишилися взагалі без даху над головою, вирішила змінити мету проєкту. Такі люди постраждали більше. Допомагатиму їм.

Після оприлюднень проєкту (в соцмережах, -Авт.) отримала багато заявок з усієї України. Та поки що вирішила обмежитися Чернігівщиною. Днями їду знайомитися з господарями, які втратили все. Вони зовсім опустили руки.

Про свій власний комфорт Юлія турбується менше за все. Вона давно переїхала в іншу квартиру, де теж потихеньку робить ремонт (українською, до речі, вже розмовляє так, наче виросла тут).

- Мені не горить. Головне - хвороба відступила.

Джерело: газета “Гарт” від 31.08.2023, Марія Ісаченко, фото з Інстаграм Юлії Дудишевої