Сосницькі волонтери за рік зібрали понад 1 млн. гривень

 

«Волонтерський штаб захисту України «Сосниця» - це не декілька чоловік, а тисячі українців, які роблять все можливе для Перемоги». Саме так говорить Наталія Кошова, яка організовує збір коштів на потреби ЗСУ. За час існування штабу зібрана сума давно минула мільйон гривень. І для наших захисників було придбано 4 авто, тепловізори і решту надто важливого, чого потребують чоло­віки. А ось чим володіють наші воїни, так це скромністю. Адже зазвичай соромляться просити допомоги в людей.



На фото - Наталія Кошова

Тієї весни Сосниччина перебувала під окупацією воро­га. Що таке відсутність необхідного для життя, відчули. Пусті магазини, підірвані мости, ворог снував усюди ту­ди-сюди. Та українці, і не тільки, не залишили один од­ного в біді. Волонтер Володимир Дорош, що працював у Чернівецькому волонтерському штабі захисту України, привіз першу гуманітарну допомогу за сприяння депута­та Олега Петрова (на жаль, вже покійного). Це були ліки, засоби гігієни і ще багато чого. Сосничани добре пам'ята­ють, як переправляли через зруйнований міст по канатах ту гуманітарку, а тоді роздавали. Геннадій Смаглюк тоді і познайомився з Володимиром Дорошем.

Згодом Геннадію Анатолійовичу дове­лось самому побувати в Чернівцях, де він став тісно співпрацювати зі штабом.
В Сосниці відкрили філію Чернівецького волонтерського штабу, яку очолив Геннадій Смаглюк. Допомога з головного штабу прямувала в усі куточки України, де люди постраждали від бойових дій.

Волонтерська філія об'єднала навко­ло себе багато небайдужих сосничан.

А коли ворог відступив, наші люди ста­ли допомагати іншим. Весна, в погребах залишалось багато картоплі, консерва­ції, інших овочів. До збору приєднались всією громадою і люди зібрали понад 150 тонн допомоги, яка поїхала в Ізюм та інші місця деокупованої Харківщини.

Загалом завантажили 4 фури, одна з яких поїхала до воїнів.

- Наші люди просто неймовірні, я пи­шаюся ними, - говорить волонтер шта­бу Наталія Кошова. - В нас нема «я», є «ми»! У хлопців потреби постійно і ми збираємо для них кошти, щоб забезпечити необхідним. Перший збір - це тепловізійний монокуляр для Павла Кушнірьова. Люди відгукнулись миттєво і потрібна річ поїхала до воїнів. Перший великий збір - це авто і за два тижні люди пе­рерахували 250 тисяч гривень. Загалом всі разом ми ку­пили для ЗСУ 4 автомобілі. Один збір взагалі рекорд - за три доби донати від людей склали 256 тисяч. Ці кош­ти пішли на авто для Олександра Ситася.

Велику роботу у купівлі машин для ЗСУ виконує Ігор Трембовецький. Саме він шу­кає техніку за кордоном і приганяє її звід­ти. Ідуть удвох на своєму авто, а назад по­вертаються двома машинами. Та ніколи пусті машини звідти не приїздили - поля­ки накладуть доверху гуманітарки для вої­нів. Велика подяка за допомогу і людям за кордоном. Одна з таких Тетяна Урба, яка живе у Швеції. Я повинна була їй перера­хувати 80 000 гривень за авто, адже вона допомагала купувати одне з них. Плата за авто в євро, а в нас тільки гривні. Ми їй на рахунок їх і перекинули. Тільки так, як це не євро, то вона має право зняти звідти тільки трохи більше 12 000 грн, один раз в два тижні. Вона свої кошти віддала за ав­томобіль. Хлопці вже давно їздять на ньо­му на Сході, а вона і досі знімає частинами гроші. До речі: та машина служить неушкодженою до цього часу. У Франції прожи­вають наші земляки Людмила Шевченко та Анна Кутня, в Америці Алла та Джон Мюнч, Лілія Нечипоренко, Алла Грасселі - їхня допомога просто безцінна. Це кошти, павербанки. А найголовніше - це хімічні грілки. І наші люди в Україні також неймо­вірні. Всі стараються.

Варто тільки оголо­сити в інтернеті збір, як сума на рахунках стрімко збіль­шується. Звечора написала про потребу воїнам, а на ра­нок вже більше 30 тисяч є донатів. Як не пишатися наши­ми людьми!? Одна людина з Сосниці три рази перерахо­вувала по 20 тисяч - це найбільша допомога. А наймен­ше - це 2 грн. 50 копійок. Та будь-яка сума надто важли­ва, адже це життєво необхідно нашим воїнам. Окремо хочу сказати про наших котиків - вони дуже скромні. Завжди їм кажемо: «Хлопці, якщо вам щось потрібно, то кажіть, усі гуртом дістанемо потрібне». А вони так сором­лячись: ‘'А хіба можна так? Якось незручно в людей про­сити». Та яке незручно? Це ми їм будемо до кінця жит­тя вдячні, що Україна тримається. За листопад-лютий:
Машина.
Тепловізор для 65 ОСБ (допомога Ірини Гулак).
Плитоноски для Ігоря Лавріненка Машина (Саша Ситас)
Дрон для бригади Нагорного Андрія.
Тепловізор (Нагорний Андрій).
Чоботи.
Машина для військової частини А 7333 (Корюківська Тро).
Монітор для пацієнта в МШД (Копил Вадим).
Активні навушники (Залозний Дмитро 77 бригада ДШВ). Надпотужний лазерний ліхтар (Ступа Андрій радіотех­нічна бригада).

Планшет (Стельмах Олександр, 167 окремий баталь­йон Тро м.Корюківка)
Тепловізор (Юрій Біжовець).
Ноутбук для хлопців на нулю (не можу сказати, але наші).
Тепловізор (Тимошенко Віталій, Зима Женя 214 ба­тальйон, штурмова бригада).
Основи на сітки.
Парафін.
Нитки.
Збір для Сергія Кузьміна.
Комплект для руху транспорту в нічний час.
Одяг Олегу Сенченку.
Тепловізор (Петя Савченко).
Натівські ліжка (Стельмах + Шевченко).
Зарядна станція (Ігор Зайченко).
Тепловізор (Ковпинець Сергій допомога зі збором).
Машина (Фараон Слава).
Тепловізор (Гасанов Костя).

І це тільки збори. А ще основи для сіток, які розлітають­ся по громаді з швидкістю яструба - тут тільки люди розі­брали, уже селом зібрались, дружньо попрацювали і сіт­ка їде на передову. А як багато окопних свічок зробили. В нас є черга з потреб. Наприклад: оголосили збір на тепловізор і поки його не закриємо, то іншого не розпочнемо. Не можна кошти розділяти, інак­ше нічого не вийде.

Останній збір - це тепловізор Кості Гасанову. Він вже поїхав по Новій пошті до нього. Тепер відкрили наступний - тут вже сума серйозніша. Але частина донатів уже надійшла. Потребу оголошую в фейсбуці, в групі телеграму. І чим більше люди зроблять поширень, тим більше людей дізнається і допоможе.

Всі стараються, як одна родина, - і старі, і малі. Діти - це окрема хвилююча розповідь. Весь час стараються, щоб гроші для ЗСУ зібра­ти. Ось нещодавно в селі Спаське провели яр­марок у школі і зібрали 22 тисячі гривень. Ну як не пишатися ними? Влітку квіти продавали, різні вироби, зроблені своїми руками. Вони люблять робити різне з фомірану. І воїнам передають різ­не з нього - сердечка, янголи. А ще малюють багато малюнків. Завжди, коли їдемо до сол­датів, то одна коробка серед усього буде пов­на малюнків. І їх воїни найбільше чекають. Вони признаються, що ті дитячі малюнки їх найбільше окриля­ють. Обов'язково розвісять їх в бліндажах. І якось один герой сказав, що коли доводиться покидати позиції в разі відступу, то найбільше шкода саме малюнків. Усім вдяч­ні. Наша команда велика і кожен старається. Це Лілія Саприкіна, Тетяна Заяць, Ігор Трембовецький, Геннадій Смаглюк і так далі. Велика родина у нас - всі люди. А найголовніші - наші мужні Герої.

Про всіх з великим захопленням розповіла Наталія Миколаївна, а про себе скромно промов­чала. Та Геннадій Анатолійович розповів про неї окремо:

- Ми дуже вдячні, що Наталія Кошова є в на­шому штабі і взяла на себе таку відповідальність, як збір грошей. Велику довіру до себе вона дав­но заслужила. Наталія Миколаївна живчик, енер­гійна, весела, талановита, щира і неймовірна лю­дина. До війни жоден концерт на свята в сели­щі не обходився без неї. А ще вона вчитель анг­лійської мови. Ось і зараз в неї справ повно - це уроки в школі, під час повітряної тривоги негай­но з учнями в підвал. Ще два рази на тиждень репетиції, адже аматори будинку культури ста­ли проводити благодійні концерти. Нещодавно виступали в Волинці і Вільшанах, де зібрали де­сять тисяч гривень. Все встигає. Ми з Наталією Миколаївною майже 24 години на добу спілкує­мось. З самого ранку телефонні дзвінки. Ії робота величезна і ми їй дякуємо, що вона з нами. І всім людям теж, що допомагають спільними зусилля­ми йти до Перемоги!

Маємо в планах і цієї весни зібрати овочі, кон­сервацію і знову відвезти на деокуповані терито­рії та роздати людям. Про збір цей трохи згодом оголосимо. Ще треба транспорт знайти і кошти, щоб його заправити. А це суми не малі. І найбіль­ша подяка нашим воїнам, що ми досі неперемож­ні. І наш борг зробити усе для них! Вірю в Перемогу, адже таку міцну націю не здолати!

Тема волонтерства для нас, працівників реакції, завж­ди особлива. Адже це розповіді про доброту людської душі, про стійкість народу, про віру в Перемогу. І волон­тери штабу "Сосниця" не даремно кажуть: нема «я», є «Ми». Діти, пенсіонери, дорослі, вчителі, фермери, го­лови ОТГ, студенти і так далі - кожен робить щось для Перемоги. Усіх прізвищ не назвеш - їх надто багато, усі­єї допомоги не перерахуєш - вона безкінечна. МИ - це твердо, гордо, по-справжньому і дуже сильно! Уклін на­шим воїнам, що стійко боронять нашу державу. Разом МИ дійсно непереможна сила!

Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 16.03.2023, Наталія МАТВІЄНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.