На Семенівщині волонтери прямують маленькими кроками до Великої Перемоги

 

24 лютого, після повномасштабного вторгнення росії в Україну, наше життя розділилося на «до» і «після». В нашу повсякденну лексику непомітно увійшов і став широковживаним вислів «це було ще до війни». До війни у кожного з нас були свої плани, які перекреслила російська навала.
І зараз у українців одна мрія - перемогти!
І допомогти нашим захисникам, хто як і чим може, захищати рідну землю. І дочекатися їх усіх живими і здоровими.
Зараз ми навіть не уявляємо всього масштабу волонтерського руху і кількості людей, які допомагають нашій армії. І, ймовірно, ніколи про це не взнаємо, адже великі проєкти, як і великі річки, беруть свій початок з маленьких джерел. І внесок літніх людей у 50 гривень так само важливий, як і 500 тисяч гривень від великих представників українського бізнесу. І наших воїнів в окопах зігрівають теплі шкарпетки, зв’язані з любов’ю щирими українками, і нагадують про дім посилки з різними смаколиками, і всією душею радіють вони малюнкам дітей і оберегам.

На Семенівщині багато людей долучилися до допомоги військовим. Це і збір коштів на придбан­ня необхідних захисникам приладів, які стають у наго­ді в бою і під час виконання різних завдань, плетіння сіток, збір продуктів тощо. Працюють волонтери як в місті, так і в багатьох селах району.

- Я була дуже здивова­на, як щиро відгукнулися на прохання про допомогу нашому військовому і його побратим жителі нашого села, - розповідає Анна Єрема, жителька Іванівки, яка одного дня також долучилася до волонтер­ського руху. - Хоч і знала, що у нас люди найкращі, але все одно було радісно і приємно.

Анні Єремі написав од­нокласник, який зараз воює на сході країни, з про­ханням зробити для їхньо­го підрозділу маскувальну сітку. І тоді розпочалася робота, до якої долучилися жителі села - від дітей і під­літків до пенсіонерів.

- Для початку потріб­на була сітка, якої ми не мали, - розповідає Анна, - і придбати її допоміг Де­нис Борисович Стаценко. Ми не вміли плести маску­вальні сітки, і тут прийшли на допомогу вчителі нашої школи, які вже цим займа­лися раніше, тож показали, як це робити, та й інтернет став у нагоді. Тканину при­несли жительки нашого села. Літні жіночки, яким важко далеко ходити, або передавали тканину зна­йомими, або просили нас заїхати і забрати.

- До плетіння сіток до­лучилося багато людей різного віку. Хто мав віль­ний час, той і приходив. Виявилося, що нас багато - тих, хто хоче хоч чимось допомогти нашим військо­вим. Односельці, які не працюють, збираються ра­ніше, інші - після роботи. Підлітки також долучилися, допомагали різати тканину. У нас вже є перші результа­ти, якими, звісно, ще рано дуже пишатися, але вже є задоволення, - розповідає Анна Єрема. - Зараз нам знову потрібні сітки. До­помогти з їх придбанням пообіцяв Валерій Михай­лович Салімон. Наш зем­ляк, який зараз проживає в Семенівці, також передав нам сітку, яку знайшов вдо­ма. Ми виготовлятимемо маскувальні сітки і надалі, адже в них є потреба.

Сітки іванівські волонте­ри переслали на схід кра­їни Новою поштою. Але ж дуже хотілося і гостинців з дому хлопцям передати.

- Наші господині напе­кли різних домашніх сма- коликів - пампушок, було­чок, марципанів, печива, купили цукерок, принесли домашню консервацію і сало з часничком, адже в ньому не тільки смак, а й сила, - посміхається во­лонтерка. - Маленькі діт­ки підготували для наших захисників малюночки і обереги, щоб всі вони по­вернулися живими. Тільки з нашого села було мобі­лізовано чимало чоловіків, які зараз боронять країну і на гарячих напрямках, і стоять на сторожі україн­ських кордонів в різних об­ластях. Ми всі молимося і за наших односельців, і за всіх наших захисників. А наші хлопці вдячні також Едуарду Асмаковському та іншим нашим землякам, які придбали та присла­ли з Ізраїлю турнікети для кровоспину. Нехай вони не знадобляться, але з ними їм воюється спокійніше.





Кажуть, що двері від­криваються, якщо в них постукати. А у страшні часи завжди проявляють­ся кращі якості людей, їх сердечність і жертовність. Жителі невеликого, але дуже дружного села самі запропонували скидатися коштами, щоб мати мож­ливість більше допомагати військовим, і вже закупили парафін, щоб робити окоп­ні свічки.

- Знаєте, щоб перераху­вати всіх односельців, хто долучився до волонтер­ського руху, потрібно бага­то газетної площі. І завжди можна когось не згадати, а йому буде дуже прикро... Але вдячність всім людям безмежна. І колись ми всі зберемося, і все згадає­мо, і всім подякуємо. «Все буде Україна!» - написав мені мій однокласник. І ми йому віримо, так і буде! Але потрібно допомагати, чим можемо, нашим вій­ськовим, щоб перемогти у цій страшній війні, - підсу­мовує Анна.

Так, велика ріка бере свій початок з маленьких джерел, а Велика Пере­мога завжди складається з успішних операцій на фронті і допомоги надійно­го тилу.

Джерело: газета “Життя Семенівщини” від 16.02.2023, Катерина ДИКА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.