Як працює локомотивне депо Сновськ під час війни?

 

Локомотивне депо Сновськ, яке очолює Максим Перваков, було засновано ще в далекому 1873 році і відтоді стало одним із найважливіших у країні, адже саме воно спеціалізується на комплексному ремон­ті паровозів. А його працівники роблять все настільки професійно, сумлінно та натхненно, що не лишається жодних сумнівів - всі вони, від керівника до фахівця первинної ланки, тут на своєму місці. У жовтні цього року локомотивному депо Сновськ ви­повнилося 149 років. Про те, як працюють наші залізнич­ники під час війни, чим допомагають нашій країні та про головні пріоритети в роботі, розповів начальник депо Сновськ Максим Перваков.



На фото -  начальник локомотивного депо Сновськ Максим Перваков разом  з майстром Олександром Іллєнком біля виготовлених стільців для машиністів

- Війна не могла не вплинути і на роботу локомотивного депо Сновськ, - розповідає його начальник Максим Перваков. - По-перше, відтепер щомі­сяця кожні дві п’ятниці на роботу, задля економії коштів, працівники не виходять. Також наразі відтерміновані і всі соці­альні виплати для людей, приміром, на оздоровлення, поховання, весілля, вихід на пенсію. По-друге, з’явився кадровий голод. Не багато людей хочуть працевлаштовуватися до нас саме зараз і через мінімальну (сподіваємося, тимчасово) заробітну плату і, звичайно, через важ­ливість нашого об’єкту, на якому пра­цювати у воєнний час небезпечно. Як ми працюємо під час сигналу повітряної тривоги? Ніяк. Всі працівники йдуть до найближчого укриття та очікують на її за­кінчення там. Якщо наш робочий ранок починається із сирени - на роботу також не поспішаємо. Перечікуємо її вдома чи в сховищах і лише після відміни йдемо працювати. Звичайно, це незручно, про­те ми всі розуміємо, що безпека наших людей - на першому місці.

Наразі працівники депо активно за­ймаються виготовленням вагонів-самоскидів, або, як їх ще називають, думп­карів. Ремонтують снігоприбиральні машини типу СДП, для депо «Київ-Пасажирський» ремонтують автощепи та тягові хомути, виконують ремонтні об­слуговування паровозів. Механічний цех активно працює над виготовленням та реставрацією екіпажної частини і галь­мівного обладнання локомотивів.

Також на замовлення зі столиці люди виготовляють урни для сортування сміт­тя, а також крісла для машиністів. Деякі працівники знаходяться у відрядженні у депо «Дарниця», де також займаються підготовкою паровозів до поїздок.

Як бачимо, роботи у локомотивному депо вистачає. За словами начальника депо, першочергово виконується те, на що є всі необхідні матеріали, адже у во­єнний час поставки багатьох запчастин чи обладнання ускладнилися.

- Загалом у локомотивному депо Сновськ трудяться 156 чоловік. З по­чатком повноцінної війни на заслужений відпочинок пішло троє людей. Натомість колектив поповнився слюсарем з ре­монту ремонтного складу. Семеро пішли захищати нашу країну в лавах Збройних Сил України, з них двоє — добровольці.

Два працівники зі своїми родинами ви­їхали за кордон.

Через те, що наразі на територію Білорусії рух відмінився, багато наших машиністів дово­диться відправля­ти у відрядження до інших депо, адже роботи для їх усіх наразі не­має. Натомість у дефіциті слюсарі. Всі наші повністю задіяні в роботі у місцевому депо, а також активно допомагають об­слуговувати па­ровози на дитячій залізниці.



На фото - стар­ший інспектор з кадрів Анна Полюшко

Весь колектив локомотивного депо Сновськ ак­тивно долучається і до волонтерської роботи. Серед однієї з найперших була допомога Запорізькому профспілково­му комітету, який звернувся, аби разом підтримати та допомогти родинам, які були вимушені покидати зони активних бойових дій та шукати житло деінде. Весь колектив відгукнувся на це прохан­ня. Хтось приносив техніку, хтось речі, продукти, одяг, хтось підтримав людей фінансово. Левову частину волонтер­ської роботи взяла на свої плечі стар­ший інспектор з кадрів Анна Полюшко, яка одна з найперших долучається до усіх можливих акцій, заходів, які прохо­дять у місті, а також долучає до цього і своїх колег.

P.S. День залізничника цього року не святкували у колективі. Казали, що не на часі це, коли частина країни щодня зазнає ракетних ударів, а час­тина здригається від кровопролитних боїв та втрат наших героїв. Відзнача­тимуть вже тоді, після Перемоги, яка, вірять вони, скоро настане.

Джерело: газета “Промінь”, Тетяна ЛИТВИН

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.