З Україною не тільки в серці, а й на тілі

 

Прагнення прикрасити тіло - одне з найдавніших втілень творчих здібностей людини, а татуюванням людство захоплюється чи не з часу своєї появи на Землі. В різні періоди існування цивілізацій татуювання були оберегами від злих духів, запорукою повернення додому з далеких мандрів або свідченням приналежності до певного кола обраних. Припускають, що перші подібні малюнки на тілі з’явилися в епоху палеоліту.



Тату-традиції різних народів

Географія виникнення стародавніх татуювань досить широка: Європа і Азія, Австралія і Океанія, Північна і Південна Америки. Можливо, у всіх цих місцевостях мистецтво татуажу зародилося абсолютно незалежно один від одного. Часто можна простежити різницю: для білої шкіри характерне татуювання знаками, орнаментами і кольорами, а для темної - скарифікація (від англ. Іо зсаге - «робити шрами». Надрізи на обличчі й тілі створювали рельєф - своєрідний декоративний елемент, який часто підкреслювався фарбою, нанесеною на рани).

Полінезійські та індонезійські аборигени зберегли найдавнішу практику тату й досі передають її з покоління в покоління. Татуювання для них - це свого роду паспорт, індивідуальний та постійний, який не можна втратити або підмінити. Весь цей колорит дійшов і до наших днів. На островах Полінезії татуювання досі наносять за допомогою сажі. Малюнки на обличчі й тілі - також неодмінний атрибут індіанської культури, а точніше, культур, бо кожне з племен мало власний стиль. У індіанців воно служило для маскування, розпізнавання своїх, позначення статусу всередині роду або як оберіг. Візерунки-обереги часто наносилися «від супротивного»: щоб уникнути біди, необхідно було її зобразити на тілі. Саме з цієї причини тіла індіанських воїнів часто прикрашали символи смерті. У Стародавній Японії по татуюванню можна було дізнатися, заміжня жінка чи ні, чи є у неї діти, скільки їх. У деяких культурах татуювання свідчили про здоров’я: чим більше візерунків, тим витриваліший їх носій. Тату для жінок були малопомітні й витончені. Вони часто розташовувалися навколо рота, на ногах, на верхній частині стегон, щоб зробити власницю привабливішою і плодовитою, а також вберегти від примх долі і злих духів. Технологія японського татуювання вкрай трудомістка. За традицією, учень починав практикуватися в роботі з голками, тільки після того, як провів три роки в уважному спостереженні за роботою господаря. Перше татуювання учень робив на нозі вчителя, потім - на власній, і тільки після успішного складання іспиту допускався до клієнта.

В епоху раннього Середньовіччя ремісники позначали татуюванням приналежність до цеху: столяри, ковалі і бляхарі малювали на руці або грудях символи професійної діяльності. Пізніше ця традиція відродилася в середовищі моряків, ливарників та гірників. Саме відставні моряки стали відкривати перші тату-салони у великих портових містах.

Проте, татуювання не завжди було символом доблесті або чимось позитивним, а іноді означало, що його власник - покараний. В Японії це було методом відзначати того, хто порушив закон. Також татуювання на обличчі стало одним із класичних покарань в Китаї: ним помічали військовополонених і рабів, полегшуючи їхнє впізнання і ускладнюючи втечу. А в Київській Русі злочинця таврували словом «злодій». Під час Першої Світової війни в Британії буквою «D» помічали дезертирів, а в період Другої Світової полоненим в концтаборах виколювали порядкові номери.

Лише на початку 50-х років татуювання розпрощалося з похмурим нальотом історичної спадщини. Сплеск молодіжної культури породив нове покоління татуювальників, сміливі експерименти і творчість яких вивели тату в ранг мистецтва. З’явилося багато напрямків та стилів, відродилися багато стародавніх методів татуювання.

Тату як вияв патріотизму

З початком повномасштабного вторгнення росії на нашу землю, патріотизм українців у перші ж дні минув позначку «вище середнього». Люди масово почали використовувати українську символіку в повсякденному житті. З’явилося багато патріотичних замовлень і в тату-салонах.

Наша землячка, борзнянка Наталія Твердохліб (на фото) тісно пов’язана з татуюваннями вже вісім років. Вона працює в одному з київських магазинів товарів для тату-майстрів та перманентного макіяжу «Татушечка».

- Обрала цю професію тому, що вона пов’язана з дуже цікавими творчими самодостатніми людьми, які постійно навчаються і розвиваються, - каже вона. - Спілкування з майстрами тату і перманентного макіяжу дуже цікаве й різностороннє. Ці люди творять красу на тілі людини. Та й кількість бажаючих зробити татуювання з кожним роком лише зростає, - каже вона.
Після початку війни, розповіла Наталія, дуже багато замовлень на татуювання у вигляді українського прапора, тризуба, ЗСУ, знаменитого пса Патрона та різних патріотичних висловів, як, наприклад: «Доброго вечора, ми з України», «Русскій воєнний корабль іді...», «Слава нації - смерть ворогам», «Козацькому роду нема переводу», «Нація України незламна і непокірна» та інші. У Наталії теж є татуювання із символами сім’ї та дитини, а також малюнок від знаменитого майстра тату Владислава Сухенка.


- До війни за рік проходило більше десяти фестивалів тату та перманентного макіяжу в різних містах України та за кордоном, - розповіла співрозмовниця. - Приїжджали багато знаменитих майстрів, проводили майстеркласи, показували свої стилі, давали дієві поради. На фестивалях проводилися конкурси в різних номінаціях, де переможці отримували цінні подарунки, такі як, наприклад, найдорожча тату-машинка (вартістю від 1500 доларів). А торік майстер-переможець отримала в подарунок «Мерседес». Ці фестивалі проходять дуже цікаво й до них готуються цілий рік.

За консультаціями щодо татуювань до Наталії часто звертаються її знайомі борзнянці. І вона з радістю їм допомагає обрати своє. Адже татуювання для кожної людини є індивідуальним, може нести якийсь особливий зміст, пам’ять чи просто бути витвором мистецтва на тілі.

Проте, якою б чудовою не здавалась ідея зробити татуювання, кожному варто гарненько обдумати цей крок. Найголовніше - впевніться, що ваше здоров’я не «барахлить» у плані алергії. Обирайте кваліфікованого майстра (а не сусіда з голкою і чорнилом) і гарний тату- салон, адже від цього залежить якість нанесеного малюнка і, що важливо, ваше здоров’я. Подумайте, коли хочете мати на тілі якесь модне на сьогодні зображення, чи не вийде воно з моди через пару місяців. Не робіть зображень із незнайомою вам символікою чи штрих-кодом, щоб не вийшло казусу, що вас «пробили на касі», як «курку з рисом». Також будьте обережними з іменами коханих людей, адже завтра ви можете закохатися в когось іншого й тоді напис доведеться видаляти. А це не безболісно, як і саме татуювання. І, наостанок, подумайте про перспективу: як буде виглядати тату на вибраному вами місці через пару десятиліть. Якщо всі ці аргументи обдумані й зважені, що ж - ласкаво просимо до когорти татуйованих!

Людмила ШУЛЬЖИК

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.