Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Чернігівка розповіла, як адаптується у Нідерландах, через війну в Україні
Рекламодателям

Радио

Чернігівка розповіла, як адаптується у Нідерландах, через війну в Україні

 

Олена з 12-річною дочкою Анною та подругою покинула Чернігів на початку березня, коли місто інтенсивно обстрілювалось росіянами. Збиралися поспіхом, тож за плечима у жінок було лише по невеличкому рюкзачку, прихопили з собою й улюбленого кота.

Доля розпорядилася так, що жінки з України потрапили до прикордонного польського міста Люблін. У ньому українських вимушених переселенців доправляла до країн Європи волонтерка Ольга Адамович. Станом на червень через будинок Ольги, який знаходиться на околиці Любліна по вул.Лілова, 5 пройшло щонайменше 800 біженців. Сама жінка переїхала до зйомної квартири, а свій великий триповерховий дім та гараж віддала під нужди тих, хто тікає від війни. Так трапилось, що в найближчий час евакуаційний автобус відправлявся саме до Нідерландів і Олена вирішила направитися туди. Було досить лячно, але чоловік, який лишився у Чернігові попросив її не думати про погане і сприймати все, як таку собі мандрівку, яка обов’язково завершиться добре.

Найважче дорогу, яка тривала близько 15 годин переніс кіт, стресував, але волонтери дістали йому переноску, щоб сидів тихенько і не втік з автобусу. По прибутті на місце, Олена виявила, що жити вони будуть у законсервованій початковій католицькій школі ім.Терезії, що у містечку Kaatsheuvel. Людей селили по 4-6 осіб у кімнаті. Таке житло у Нідерландах прийнято надавати не лише в екстрених умовах, як то для біженців чи ще якихось випадків, на нього можуть претендувати також і малозабезпечені нідерландці. Наприклад, у школі ім.Терезії (RKBS Theresia) проживали аж 3 місцеві родини.



Школа, де проживає Олена



На фото - вид з вікна кімнати, де живе Олена на місцеву церкву

- Це є так зване соціальне житло, люди у ньому сплачують або лише за комуналку, або допомагають по господарству. Проте одного голландця виселили від нас нещодавно і причиною тому послужив конфлікт з нами, українцями, - згадує Олена.

- Все почалось з того, що він позатирав дитячі малюнки на вікнах наших кімнат. Потім почав красти наш туалетний папір. Коли ми вивісили оголошення на англійській мові, аби присоромити його, то він, аби помститися почав гасити недопалки об це оголошення. Ми недовго думаючи зняли все це на відео та викликали поліцію. Поліція у свою чергу розцінила такі дії, як акт агресивної небезпечної для оточуючих поведінки і вже за декілька днів він покинув місце нашого прихистку.

- Можу сказати, що цей прикрий інцидент, скоріше виключення, ніж правило, в плані ставлення голландців до іноземців. Мені дуже подобається, що ми з донькою опинились саме у невеликому містечку. Люди тут напрочуд приємні, злочинність практично відсутня, місцеві навіть не зачиняють дверей у своїх будинках. Я дуже рада, що не потрапила у велике місто, де потрібно було б більше уваги приділяти безпеці.

- Ще один мінус, який за мінус, можна і не вважати, що досить довго, близько 2 місяців довелось чекати BSN-номеру - це аналог нашого ІНН (індивідуальний ідентифікаційний номер), без якого не можна влаштуватися на роботу та завести банківську картку. Потім чекала коли оформлять грошову допомогу і почувала себе весь цей час як отой ждун з інтернет-мемів. Але це було на початку, коли ця країна, через навалу біженців з України не встигала обробляти документи і не було чіткого розуміння, що з нами усіма робити. Люди, які приїхали пізніше, оформлювались набагато швидше.

- Чим ця країна відрізняється разюче, від тієї ж Польщі, де ми встигли пробути 3 дні, поки очікували на відправлення евакуаційного автобусу, це мовний бар’єр та досить високі ціни на продукти та інші товари широкого вжитку. До прикладу, 1 кг. філе курки на наші гроші коштує близько 300 гривень, найдешевша фарба для волосся - близько 6 євро, банальний пінцет для вищипування волосся - 3 євро, також дорогі овочі. Я спочатку все переводила у гривні по курсу і хапалася за голову від цих цін, але чоловік заспокоював і казав: «Олена, досить все це підраховувати, воно тобі нічим не допоможе, живи, як є і купуй що потрібно, а далі видно буде».


- Дуже дорогий проїзд у громадському транспорті і він тут дуже розвинений і надзвичайно комфортний. Наприклад, нам, з дочкою, аби добратися удвох до міста, що розташоване за 30 км. від нашого поселення потрібно сплатити 600 гривень за двох в один кінець. Але можна придбати проїзну картку і економити, проте все одно буде дорого, враховуючи те, що грошова допомога близько - 60 євро на тиждень на людину. Тож ми купили 2 велосипеди і ганяємо на них. Вдома відстань 15 км. вважалася дуже довгою, але тут через прекрасну якість доріг і велодоріжок, ти взагалі не відчуваєш фізично ці кілометри.

- Дорого коштують і послуги працівників індустрії краси. Підстригти кінчики волосся обійдеться не менше як у 20-30 євро, тож мене по знайомству стриже жінка з України, яка теж перебралась сюди під час війни.

- Що стосується працевлаштування. Роботи для українців вистачає. Звісно, що без знання мови, це некваліфікована праця - в теплицях, кафе, готелях у якості прибиральниці і т.д.. Її оплата становить 10-12 євро на годину. Основна маса українців працює не більше 40 годин на тиждень (мінімальна зарплатня 1725 євро без відрахування податків), бо якщо працювати більше податки такі, що нема сенсу брати такий об’єм робочих годин. В деяких гіментах (муніципалітет, громада по нашому - авт.), є умови, що якщо ти влаштовуєшся на роботу, то перестають виплачувати щомісячну грошову допомогу. Також потрібно зважити на те, що від зарплатні треба відмінусувати щомісячну обов’язкову медичну страховку, яка становить 120-150 євро, в залежності від страхової компанії і витрати на проїзд, якщо ви добираєтесь до роботи не на велосипеді. Зарплатня виплачується на картку, картку можна завести, якщо вже є BSN-номер, але деякі банки відривають рахунок, за умови, що ти надаси цей номер протягом 3 місяців. Я замовляла картку дистанційно, через інтернет, потім вона приходить на поштову адресу. Якщо ви втратили роботу, можна знову подати заявку на отримання допомоги від муніципалітету. 

- Мовний бар’єр існує, але дуже виручає Гугл-перекладач у телефоні. Також, я за ті 2 місяці, поки чекала оформлення всіх документів, які б дозволили отримати роботу, по інтернету підтягнула свою англійську. Англійську знають тут практично усі і це виручає, бо нідерландський язик не з простих.

- Перше місце моєї роботи - був місцевий готель. Я там мию посуд, прибираю, тобто це не така робота, що тебе поставили саме на якусь певну задачу, це може бути все, що потрібно для закладу. З мого досвіду - наші жінки та ті ж білоруски більш працьовиті, аніж голландки. Мене ставили у парі з українкою та білорускою і ми дуже швидко і злагоджено виконували поставлені завдання. Аж якось на мою зміну потрапила голландка, років 50, то вона стояла і возила ганчіркою по столу, чекаючи, що я за неї все зроблю. Мої коліжанки сказали, аби я теж не гарувала на роботі і не показувала, що можу зробити швидко все і за всіх, бо тоді роботодавці будуть сприймати це, як за належне, адже місцеві досить розслаблено виконують поставлені завдання і може статися так, що серед них усіх я буду працювати найбільше, а оплата праці - для усіх однакова.



На фото готель, де працює Олена

- Що стосується школи для доньки. Їй подобається навчатися, оформили її туди досить швидко. Єдине, що мені вдалося переконати голландців, що в Україні не прийнято, аби дітей такого віку зі школи забирали мама чи тато, у них же, як правило, дітей зустрічають і забирають зі школи. Тож дочка зі школи до місця де ми живемо приходить самостійно, а це дозволяє мені більше часу приділити роботі.

- Також я не можу працювати довше, ніш до 14.30, бо за їх законами дитина не може бути без догляду, коли повернулася зі школи. Тож повноцінний робочий день (не більше 25 годин на тиждень) я відпрацювати не можу, а продльонки у цій країні - платні.

- Не знаю, як вони контролюють присутність батьків у помешканні, де перебуває дитина після школи, але порушувати законодавство і ризикувати не хочеться. І хоч, в нашому будиночку живуть і інші матусі, які б могли підстрахувати і діти точно не остались б наодинці, проте вважається, що саме один із батьків має слідкувати за дитиною, після школи.

- Якщо брати внутрішні відчуття, то було досить незвично. Уявіть, я їхала з подругою, яка вирішила поїхати в інше місце, бо у великих містах можна було прилаштуватися за спеціальністю (вона вчителька англійської мови) у голландську школу, де навчають українських дітей. Проте їй це не вдалося, сказали, що вже місця зайняті, тими українками, які приїхали до Нідерландів ще раніше. І так я залишалась у незнайомому місці лише з донькою та котом без чернігівської подруги. Але згодом, зрозуміла, що все що не робиться, то на краще. Нідерланди - дуже розвинута країна, тут поважають права людини і геть без допомоги ти тут не залишишся. На моє рішення податися сюди, суттєво вплинуло те, що чоловік втратив роботу у Чернігові, мене хоча і не звільнили, проте перспективи щодо роботи, а я працювала у сфері торгівлі - неоднозначні, - завершує розмову з нашим кореспондентом Олена.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Нідерланди, переселенка

Добавить в:
 
 


Центр Комплект