Хрещений, як батько

 

Павло щойно з роботи прийшов, а до нього, як гороб’ята, вже злітаються Максимко, Софійка та Назарчик. Знають, що дядечко не з порожніми руками прибув, зазирають у сумку: що ж там зайчик передав? А передає він гостинці часто, бо, мабуть, слухняні племінники та хрещениця у нього підростають. Діти наввипередки починають розказувати, як пройшов їхній день. Максимко демонструє якийсь новий пристрій (хлопець захоплюється конструюванням), Софійка з Назарчиком показують свої малюнки. А ось уже сидять у нього на колінах і щебечуть... Якщо глянути збоку, то наче до тата туляться.



З батьком Максима, своїм першим чоловіком, Катя розлучилася невдовзі після заміжжя. Вона розповіла, що він і сина спочатку своїм не визнавав, і коли у хлопця виявили аутизм, підтримки від нього так і не дочекалася. Тільки випросив, щоб заяву на аліменти забрала. З другим чоловіком, батьком Назара і Софії, теж не склалося: жінка впевнилася, що часу для дітей у нього завжди не вистачало.

Інша справа - її неодружений 31-річний брат Павло Варивода (дівчата, беріть на замітку завидного жениха. - Ред.), якому вона безмежно вдячна. Проживають вони разом із ним та батьками великою дружною родиною у Прачах. Брат допомагав няньчити усіх трьох племінників, став хрещеним батьком Софійці. Він і памперса з легкістю зуміє замінити, і немовля заколисати чи покупати, адже робив це не один раз. Чи погратися хто з дітей захоче, чи, не дай Боже, захворіє - Павло кидає усі свої справи, щоб бути поряд.

Знає дядько всі смаки і вподобання племінників, їхні улюблені кольори, ласощі й навіть розміри одягу і взуття.

- Торік Софії чобітки і куртку купив, хоч я його про це й не просила, - не нахвалиться братом Катерина. - Каже, що я в своїх ще одну зиму переходжу, а діти підростають, то їм потрібніше. І перед першим вересня завжди допомагає їх до школи зібрати.

- Та й узагалі брат дуже добрий і до дітей, і до інших людей: то хрещеній матері допоможе, то сусідці, то ще комусь, хто попросить. Також тягне на собі левову частку господарства. От нещодавно вирішив овець вирощувати, то й клопочеться біля них. І на роботі його поважають за відповідальність, а в селі напівжартома називають «завгоспом». Бо він знає, що треба додому в господарство придбати, які продукти купити чи навіть насіння овочів чи квітів - йому й список писати не треба - брат у курсі справи. Ось корону Софійці на новорічне свято треба було в школу - і ту сам вибрав та привіз. А коли ще навчався в Сосниці, то свою стипендію не на себе витрачав, а на гостинці та іграшки. Пишаюся, що маю такого брата, - каже вона.

Вкладаючи всю свою любов і турботу у племінників, Павло теж отримує їх у відповідь. Софійка, наприклад, щоранку прагне прокинутися раніше, щоб відправити улюбленого хрещеного батька на роботу (зараз він працює кочегаром у Ядутинській школі). Обійме, поцілує і цілий день чекає його з братиками з роботи. По кілька разів на день Павло з дітьми зідзвонюється, щоб дізнатися, як їхні справи.

Одного разу, на попередній роботі, в меліорації, Павло поїхав на виїзд і повернувся додому аж за північ. То Софійка переживала й навіть спати не лягала і плакала, що його так довго немає. Бо звикла, що улюблений дядько завжди побажає доброї ночі.

Хлопці ж обожнюють Павла за те, що він, наче батько, завжди допоможе їм щось у їхніх хлопчачих справах: то треба щось виготовити, то навчити їздити на мопеді чи мотоблоці. При цьому він ніколи не відрубає: «Відчепіться, бо мені ніколи» чи «робіть це самі, бо я стомився».

Улітку Павло з Катериною й дітьми часто їздять на річку, у зоопарк, виїжджають на велосипедах на природу чи смажать шашлики на подвір’ї.

Та не тільки відпочивають, а й працюють у цій сім’ї теж спільно, труднощі долають лише разом. Максиму, Назару і Софії вистачає і маминої ласки, і майже батьківської турботи Павла, на яку здатен далеко не кожен. Але чи замінить улюблений дядечко дітям справжніх батьків?

Районна газета «Вісті Борзнянщини» №3 (9977) від 15 січня 2022, Людмила Шульжик

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.