• Брухт Минус 40

Радио

Усім онучатам - по санчатах

 

На підлозі розкладені свіжі вербові лозини. Кілька оберемків. То не святий Миколай зібрався поздоровляти неслухняних дітей, а 69-річний Микола Чабась із Сосниці саме плете корзину. Різочки посортовані: тонкі, товщі. Уже є кругле денце.



У Сосниці є ведмідь не тільки металевий, а ще й лозяний

— У майстерні взимку плести холодно?

Оце моя майстерня, іншої немає, — сміється майстер лозоплетіння. Квартира на першому поверсі в центрі Сосниці пропахла лозою. На всю стіну — плетене панно «Журавлі». Двоє кружляють, один стоїть у гнізді. На іншій стіні — великі соняхи у вазі. Теж з лози. Плетений торшер, підставка під квіти біля вікна і навіть люстра на стелі. Усюди багато шкатулочок, декоративних кошиків, статуеток і квітів з тонкої лози різних відтінків. Майже ювелірна робота. На тумбочці — герб Сосниці: ведмідь лізе на сосну за-вуликом. І сосна, і ведмідь, і вулик — усе сплетене з лози. Мінікопія того ведмедя, що на кругу в центрі селища, роботи сосницького майстра ковки по металу Віталія Онищенка (писав «Вісник Ч» від 6 лютого 2020 року, «Кував ведмедю яйця»). Яєць у лозяного ведмедя немає.

— Я свого плів уже після того, як ковану скульптуру встановили, — не претендує на першість Микола Чабась. — Онукам по такому ведмедю зробив.

Прості корзини почав плести, ще коли на роботі був. Працював у міліції. На пенсію пішов майже у 46, підполковником.

Почитав літературу про лозоплетіння. Десь 50 років було, коли почав фігурні вироби плести. На роботу не пішов, бо внучки народилися. Няньчив Русданку, потім Мар’янку, — показує на фотографії внучок у серванті Микола Чабась. — А дочка вже на службу вийшла.

У декреті майже не сиділа. Ще й вчилася заочно. Торгово-економічний закінчила, а потім вищу академію МВС.

Сидячи з дітьми, кожній онучці сплів по люльці. У Харків відвіз. Дівчата майже однолітки: Руслана весною народилася, Саша — восени, в один рік, а Мар'яна — наступного. Люльки вийшли хороші. Санчата всім поплів.



За 350-360 гривень плету, якщо хтось замовить. Жінка лає, що задарма.

— У Сосниці краще ніхто не зробить, — нахвалює Ольга Федорівна, дружина.

— Санчата довго плести?

— Пів дня посиджу, потім ще пів дня. Днів три-чотири. На санки полози висять у гаражі, уже сухі, вигнуті. Вони мають добре висохнути, щоб цвяхи їх не розкололи.

Ось одні санки перед Новим роком зробив, на Суми поїхали.




Онукам — люльки, дружині — квіти

А коханій дружині чоловік плете квіти. їх на столі — цілий квітник: дзвіночки, конвалії, тюльпани, ромашки, ще якісь. Усі з лози і з любов’ю. Старша дочка Галина Клюй — майор поліції. Живе в Сосниці, на роботу в Мену їздить. Зять Павло був начальником відділу в Сосниці і Городні, зараз — на пенсії. У них чотири дочки: дві дорослі і дві малі. Старша Руслана, 19 років, навчається на факультеті міжнародних відносин в університеті імені Грінченка в Києві.

— На бюджеті навчається, ще й підвищену стипендію отримує. Вона в нас розумниця, у діда, — пишається бабуся. — На другий семестр поїде вчитися в Польщу, у Познань, по обміну студентами.

І ще заочно на другому курсі в чернігівському педінституті вчиться на вчителя англійської. Вісім мов знає. Захотілося додатково корейську вивчити. «Дідусю, допоможеш?» Ну, а де ж він дінеться. Почала вчити. Руслана теж з лози плести вміє, з дідом іграшки на ялинку плели.

18-річна Мар’яна — теж в університеті Грінченка, але на педагогічному факультеті. Буде вчителем молодших класів.


Онучка Саша і лозяний ведмідь

Меншеньким двійнятам, Саші та Аріші, по сім років.

Син Серьожа — зараз у Польщі. Бухгалтер в американській сигаретній компанії «Філіп Морріс». Працював у Харкові, там філіал. Потім запросили в польський філіал у Краків.

Поїхав з сім’єю.

Дружина Вікторія теж бухгалтер, зараз працює в іншій міжнародній фірмі, 19-річна Саша навчається на економіста у вузі, де Коперник вчився. Валерії — 12, там вона — у шостому класі. Фірма сина оплатила репетиторів з польської мови для всієї сім’ї.


Я там була, Коли вони квартиру купили, — радіє за дітей Ольга Федорівна. — Трикімнатна. Два туалети, душ, ванна. Здоровенна кухня. У кожної з дівчат — по кімнаті. А два роки до того знімали. Казав син, у Польщі набагато вигідніше житло купувати, ніж в Україні. Кредит на 20 чи 30 років дають під зовсім малий процент.

По скайпу спілкуємося. Діда в Польщу на новосілля запрошували, але він мандрувати не любить. Ось по «ковгдній» тисячі дали, кажу: «Повези мене до дітей. Ні? Ну, тоді на ліки використаємо».

«Дід плів, і я навчивсь»

Микола Чабась родом з Козелеччини.

— Дід корзини плів для себе. У нас роблять на двох обручах, тоді ставлять ребра, обплітають. А в Сосниці круглі верейки. Ось така, — дістає із шухляди невеличку вереєчку.

У квартирі Чабася маленькі копії корзин усіх можливих видів.

— Як дід робив, я запам’ятав. Батько був учителем початкових класів у Борсукові. Мама — завідувачка дитячим садочком.

Учитися пішов до сільгосп-академії на інженера лісового господарства. У Сосницю направили за розподілом. У міжколгоспний лісгосп головним лісничим. А лісгоспу ще не було. Ми контору будували, пилораму поставили.

Головним бухгалтером туди прийшла Ольга. Вона —із Сосниці. Трохи позустрічалися і одружилися, сильного сопротівлєнія не було. Весілля вдома гуляли, столи в оцій кімнаті накривали. Жили разом з її батьками. Попрацював лісником, а потім за рекомендацією колективу перейшов у міліцію. У Сосницький районний відділ внутрішніх справ. Перші 10 років був інспектором державного пожежного нагляду (ІДПН). Згодом пішов у міліцію начальником служби відділення профілактики. Опікувався службами дільничних інспекторів, службою виконання покарань.

Роздивляюсь новеньке плетене крісло. Ще одне — тільки на початку роботи.

— Товаришу столик з лози зробив, а жінка його ще й крісла захотіла.

Крісла робить по 400 гривень, крісла-гойдалки — по 800.

— Багато набирати не хочу. Роблю, аби не скучно було. А влітку — ягоди, гриби, город. Узимку — рибалка. У великий мороз уже не ходжу, а раніше і в мінус 20 з вудкою сидів. У нас тут озер багато. Учора за Малим Устям був, на Бродинському озері. Буром крутиш ополонку, лід зараз сантиметрів 15. Улов невеликий: період не той, щоб рибу ловити, вона не рухається. Але спіймав два окуні, дві плотви і одного щупеля (невелику щучку). Ще вісім чоловік рибалили, скаржились, що взагалі нічого.

— Чим грілися?

— А я не змерз. Це ж не просто над лункою сів і сидиш. За п’ять хвилин не клюнуло — немає там риби — іншу свердлиш. Зо два десятки просвердлив. А спиртного не вживаю.

Улітку біла, узимку кольорова

— А верба — у плавнях понад Десною у заплавах, їжджу в різні місця велосипедом, щоб і лози нарізати, і з вудкою посидіти. У плавнях кропива і бур’яни вйростають, вище двох метрів. Навесні ще можна влізти, а влітку вже ні. Ото снігом трохи приминає, тоді можна продратися крізь чагарники.

— Треба червона лоза, на якій жовті котики розпускаються?

— То верболіз, на в’язання зовсім не йде, він ламкий. Верба треба. На Закарпатті люди вербові плантації вирощують, а я дикорослу ріжу.

Можна лозу проварити, щоб зняти кору і потім плести фігурні вироби. Варена лоза набуває кольору. Трохи скрутив її — і в каструлю. Раніше повариш її навіть годину, вона отака коричнева стає, — висмикує майстер кілька темних прутиків з пучка, — містить багато таніну. А зараз дві години кипить, а кольору такого не дає. Щось не те в природі.

Оце, — бере біленький пучок, — висушена літня лоза. Для білого кольору ріжу в кінці липня, ту варити не треба. На сонці поклав, кора облущилась. Трішки під корою буває зеленувата, а на сонці вибілюється. Сушу на даху сараю. Щоб потім чередувати в кольорових виробах білу з коричневою.

Можна в лушпинні цибулі варити, щоб коричневий колір дало. Я не фарбую, використовую природні кольори.

Он, бачите, — киває наверх, — запаси мої.

Є така лоза, що і десять, і п’ятнадцять років лежить. А перед тим, як плести, її треба покласти в холодну воду. Зовсім тоненьку — хвилин на п’ятнадцять, товщу — години на дві. Мокрою закручувати починаю, інакше ламатиметься.

Микола Олексійович бере тригранний колунок (приспособа для розщеплення лози на стрічки), робить з товстого кінця прута три надрізи ножем і колунком розтинає далі. З однієї лозини вийшло три.

— Колунок сам зробив з дубової гілки. У справжніх майстрів станки є, як січкарка.

А я товщину ножем зрізую. Або просто ножем чухраю, обчищаю. Наждачкою шліфую.

«ВісникЧ» №5 (1864) від 3 лютого 2022, Олена Гобанова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Чабась, Соснйця, лоза, плетіння

Добавить в:
 
 


Центр Комплект