• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Тріо «Тростяночка» слухають навіть у Білорусії


Радио

Тріо «Тростяночка» слухають навіть у Білорусії

 

Коли на сільському святі звучать голоси цих трьох подруг-однокласниць, 73-річних Парасковії Луківни Таран, Ніни Іванівни та Ольги Тимофіївни Проценків, - публіка завмирає. Адже ці жінки своїм співом ніби проникають у саму душу, витягуючи назовні різноманітні почуття: то тугу за прожитими роками, то радість юності й кохання, то любов до рідного краю, змушуючи слухачів і плакати, й сміятися.



Свою назву тріо отримало кілька років тому, коли Тростянка увійшла до складу Височанської територіальної громади. На одному зі свят, де вони виступали, жінок спитали: «Як же вас оголошувати»? «А давайте тріо «Тростяночка!». Так назва до них і «приклеїлася».

Ці співочі бабусі дуже затребувані й виступають на всіх концертах громади. До того ж, їх усіляко підтримує нова директорка будинку культури Наталія Матяш.

- Я прийшла на роботу цього року, на початку серпня, а вже на Маковія треба було підготувати виступ на день громади. Побували з бабусями на днях сіл не тільки у Високому, а й у Носелівці, Нових Млинах, Головеньках, запрошували їх і до Великої Дочі та Галайбиного, але, на жаль, через карантин виступи відмінили, - каже вона.

- Наташа й костюми нові допомогла нам купити, - розповіли жінки. - Її чоловік Микола сказав: «Гарно прибери бабусь. Будемо працювати - то грошей ще заробимо». Не відмовили допомогти фінансово й наша староста Ольга Гордієнко з депутатом Анатолієм Мисником. Тепер співаємо не у своїх давняшніх вишиванках чи білих кофтах, а в гарному вбранні. Тільки червоних чобіт не вистачає, - сміються.

Із піснею по життю ці троє ентузіасток ідуть майже з пелюшок. Було, пряде мати чи з батьком сіно у валки складають, або всі разом коноплі мнуть - і заводять то сумної, то веселої... Часто відлунням озивалася мелодія то в одному кінці села, то в іншому. Як же гарно було! З піснею й робота швидше робилася, і неприємності забувалися, і втома проходила.

Після закінчення восьмирічки усі троє пішли в колгосп, тож співали і в ланці, і біля телят, і на буряках.

- Коли ще у школу ходили, виступали в клубі на всі свята, - згадує Парасковія Луківна.

- Дівчата співали у віночках, українських костюмах, а хлопці демонстрували свої спортивні досягнення - «будували» «живі піраміди». А тепер хто молодь навчає співати, збирає в хор? І які пісні зараз лунають із телевізора?

У сімдесятих роках був у нас великий сільський хор -учасників до тридцяти. І жінки, й чоловіки в ньому співали. Виступали й по селах, і в Борзні і навіть у Чернігові.


Потомимося за день на роботах, а на концерті співаємо й танцюємо на повну - де та утома й дівається. А зранку знову

О п’ятій годині на ферму біжимо. Не було тоді в нас, як кажуть, ні вихідного, ні прохідного. І головне, що співати хотілося.

Наш баяніст, уже покійний, був самоучкою. Як гарно він грав! Тільки випити любив, то було, співаємо й за комір його притримуємо про всяк випадок. Тоді квитки на наші концерти продавали, люди ходили нас слухати із задоволенням і долонь для оплесків не шкодували.

Всяких історій з нами було. Намочу, було, двоє ночовок прання, а кличуть на репетицію. Думаю, збігаю ненадовго. Але номерів багато, співаємо аж до ночі. Приходжу - прання стоїть. Ще й колодязя свого не було, ходила по воду до сусіда Гоиші Чумака. О пів на першу ночі розвішувала те прання, - додає вона.

Співають учасниці тріо на слух. Коли хтось тягне не туди, легенько ліктем сусідку - штовх!

І процес налагоджується. Не розлучаються бабусі (двоє з них - уже й прабабусі) зі співанням і за поранкою біля худоби, й біля печі, і навіть, зізнаються, вночі, уже в ліжку як засяде якась мелодія в голову, то поки не проспівають її - заснути не можуть.

Також їхні дзвінкі голоси можна почути у хорі на церковній службі. Особливо коли хтось зайде не тростян-ський, то одразу захоплюється: «Як же тільки гарно!».

Директор будинку культури старається всіляко популяризувати виступи «Тростяночки»: роздрукувала й повісила стенд із їхніми фотографіями з різних концертів, знімає відео для онлайн-звітів художньої самодіяльності, викладає виступи у фейсбуці. Так, завдяки сучасним технологіям, дивляться і слухають тріо не тільки тростян-ці, а й уродженці села, які давно виїхали до Росії, Білорусії та інших куточків країни та світу. І в багатьох - сльози на очах від спогадів про рідне село та його людей.

Сидимо, чаюємо з бабусями в будинку культури. Ось вони заводять журливих: «А роки летять, а роки летять, їх навіть на крилах не можна догнать.», «Коло хати на городі, тільки вечір упаде, виглядає мати сина із війни, а син не йде.». Тоді - веселої «Із-за гір-гірочки їдуть ма-зурочки, везуть два віночки.». Голоси так звучать, наче їх не троє, а п’ятнадцятеро співає.

- Нас часто питають: хто вам складає репертуар? Ми самі. Згадуємо і старовинні пісні з дитинства, і більш сучасні виконуємо, наприклад, «Лісапет-ного батальйону». Пісні нам додають веселості й бадьорості, не дають старіти й брати до рук ціпочки. Ми не замислюємося, по скільки нам років і чи важко жити на світі. А налаштовані співати, жити й не тужити! - кажуть вони. А тим часом відео з їхніми виступами, яке ми виклали в інтернет, стрімко набирає «лайки» й коментарі з побажаннями здоров’я, довголіття й творчої наснаги.

Джерело: районна газета «Вісті Борзнянщини» № 44 (9966) від 30 жовтня 2021, Людмила Шульжик

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: тріо, Тростяночка, Тростянка

Добавить в:
 
 


Центр Комплект