• Брухт ДальнобойСервис


Допомагати людям приємно

Анатолій Сілін з Борзни слави ніколи не прагнув. Якось так склалося, що вона сама його знайшла. Навесні у соцмережі чоловік розмістив фото жовтого кабріолета, якого змайстрував власноруч. Хотів знайти покупця, а виявилося, дав привід блогерам та журналістам розповсюдити знімок. Мовляв, дивіться, на що здатні чоловіки з провінційного містечка. Далі інформаційну хвилю підхопили обласні та всеукраїнські газети. Але зовсім швидко й забули, адже читачеві потрібно щоразу підкидати свіжі матеріали.
І якщо тоді наша газета не долучилася до тієї кампанії, то сьогодні поговорити про земляка першими повинні саме ми, адже чоловік почав займатися такою справою, яку варто наслідувати кожному.



Не міг не допомогти

Некваплива хода інваліда була зумовлена важкою хворобою, але йшов він, опираючись на милиці, напрочуд упевнено. У свої юні роки виглядав мужньо, адже його загартував біль, а сили давали мамина молитва і велика любов до життя.
Байдужі погляди з автівок, що мчали поруч, він намагався не помічати. І лише одного разу почув:
- Сідай, хлопче, підвезу.
Водій (а ним, як ви здогадалися, був саме Анатолій Сілін) виявився гарним співрозмовником. Непомітно розговорилися про життя. Хлопець нічого не приховував, розповів про себе, батьків. Та й хіба не знають їхню родину в Борзні?
Так непомітно вони стали приятелями. І тепер щоразу, коли біля юнака зупинявся знайомий позашляховик, посмішка мимохіть розквітала на вустах....

А одного дня той водій приїхав прямісінько додому. Та ще й подарунок привіз - електро-велосипед. Уявляєте, скільки він коштує?!

Батьки тільки дивувалися: хіба ж буває таке, щоб чужий чоловік, котрий навіть не балотується в депутати і не вимагає подяки через ЗМІ, узяв та й подарував їхньому сину таку необхідну техніку? Виявляється, буває.
Після цього я остаточно вирішив створити благодійний фонд і в міру своїх можливостей допомагати нужденним.

І один у полі воїн

Переглядаючи ролики в інтернеті, Антолій Сілін натрапив на відео, яке виклав чоловік, котрий теж займається благодійністю. І розміщував він їх не для того, щоб привернути увагу до своєї персони, а навпаки, показати, що поруч з нами живуть люди, яких уперто не помічає переважна більшість громадян.

«А хіба в Україні таких людей мало?» - подумав борзнянець і почав збиратися в дорогу. Накупив у магазині продуктів, узяв дещо зі своїх запасів і вирушив у дорогу. Його помічником став син Максим, студент-третьокурсник одного з київських вузів. Хлопець зараз на «дистанційці», тому зйомки були йому своєрідною практикою.
Коли ми презентували діяльність нашого благодійного фонду, то одразу ж наголосили, що допомагати нужденним будемо у міру можливостей. Якщо раніше не афішували свою діяльність, то тепер хочемо залучити до благодійності більшу кількість людей.

Відео землякам сподобалося, про що свідчать коментарі на ютуб-каналі фонду та в соцмережах. І в живому обговоренні хтось порівняв роботу Анатолія Сіліна з відомою передачею про подорожі, адже він відкриває глядачам невідому Борзнянщину та її жителів. Адже, приміром, не всі знають, що на одному хуторі живе мама з чотирма малолітніми дітьми і до неї ніколи не приїжджали чиновники поцікавитися її побутом, як вона утримує дітей на шість тисяч гривень, чи є в неї дрова на зиму? А хіба це не «світ навиворіт», коли до придеснянських хуторів веде така розбита дорога, що легше її саму об’їхати стороною?
Дзвонили знайомі з Польщі, Іспанії. У їхніх країнах така форма благодійності існує давно. Крім того, вони дивувалися: «Нам такого по телевізору про Україну не показують. Невже це реальна картина?». Так, кажу, влітку й навесні там краса, але восени і взимку жити досить важко, особливо коли ти самотній і нікому не потрібний.
Тому не дивно, що, крім схвальних коментарів, лунали на адресу благодійника й нарікання від земляків. Усі вони зводилися до спільного знаменника: «Вас на всіх не вистачить. Я ось допомагаю, але не афішую, а ви.».



Вірю у власні сили


Нині триває процес реєстрації благодійного фонду «Помічник» . Це справа не одного дня.
Щоб оформити дозвільні документи, треба їхати до державного реєстратора у Сосницю чи Мену. Та ще й дочекатися своєї черги, бо нині люди масово перереєстровують документи в зв’язку зі змінами адміністративно-територіальних меж, - пояснює чоловік.
Коли з документами буде порядок, тоді буде легше співпрацювати з компаніями, які займаються відправленням посилок. Приміром, у когось є вживані речі (одяг, книжки, меблі), а щоб їх відправити, потрібно оплатити посилку. А так на адресу нашого благодійного фонду оператор відправлятиме їх безкоштовно. Але, наголошую, це поки що в планах.

Робота Анатолія Сіліна не проходить даремно. Ось уже кілька його друзів з Борзни зголосилися простягнути руку допомоги, щоб купити дітворі на новорічні свята мобільні телефони.
Благодійність - велика справа, і лише разом ми зможемо зробите цей світ кращим, принаймні для тих українців, які потребують допомоги, - переконаний Анатолій Анатолійович.

Андрій Донченко, газета "Вісті Борзнянщини" №50 (9921) від 12.12.2020. Фото зі сторінки фонду «Помічник» 

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Сілін, Борзна, благодійність

Добавить в: