Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » У руках Анастасії Кордик усе оживає - адже прекрасне твориться від подиху душі


У руках Анастасії Кордик усе оживає - адже прекрасне твориться від подиху душі

Настя Кордик з Івашківки створює надзвичайно красиві речі з мила та гіпсу, вишиває картини бісером і вже спробувала себе в виготовленні парфумів та кремів. Вона, як творча особистість, не зациклюється на одному виді мистецтва. Мабуть, саме про таких людей і говорять – майстриня на всі руки. Коли потрапляєш на її охайне подвір’я, перше, що кидається в очі — розмаїття квітів, які додають садибі особливої атмосфери. Диву дивуєшся трудолюбству господині, яка знаходить час для сім’ї, саду, городу та улюблених занять. На Настиному квітнику росте близько 120 кущів троянд, гладіолуси, лілії та безліч інших рослин. У саду радують око малина червона та жовта, айва, жимолость, лохина, яблуні, груші та багато іншої всякої всячини. І це не рахуючи городу, на якому родина вирощує чимало овочів для своїх потреб. Зайшовши ж до хати, перше, що помічаєш— різнокольорові фігурки з гіпсу, виготовлені руками господині.



Навіть не віриться, що таку красу можна створювати вдома, без фабричних умов. Але, за словами Анастасії, для цього потрібне лише бажання.
—У мене, мабуть, з дитинства заклалося поняття краси в усьому. Мені ніколи не подобались голі стіни у будинку чи деінде. Я завжди старалася прикрасити їх, додати яскравості та привабливості кімнаті, намалювавши квіти чи виготовивши щось своїми руками. Так і зараз нічого не змінилося. Щоправда, тепер більше можливостей та навиків, —каже молода жінка.

Від кожної дрібниці та деталі залежить кінцевий результат

Свої перші творчі спроби Анастасія розпочала близько восьми років тому з вишивки бісером. Зізнається, що це хобі так і залишилося найулюбленішим серед інших. Вишиваючи, вона заспокоює душу та дає відпочинок тілу й розуму після денної метушні.

— Усе розпочалось з того, що будучи в лікарні зі своїм синочком Кирилом, я познайомилася з жінкою, яка вишивала картину, —ділиться спогадами господиня. — Мене цей процес так захопив, що я вирішила й собі спробувати. Так і дні швидше пролітали в лікарняній палаті, де ми лікувалися тривалий час. Відтоді минув час, і я вже засвоїла різні техніки вишивання. Пробувала й плести прикраси з бісеру, але душа не лежала до цієї справи, тож я й не продовжувала.
У доробку майстрині —картини різного жанру: пейзажі, тварини, дитячі сюжети, ікони та інше. Зізнається, щоб обрати схему для вишивання, потрібно перегортати не один сайт, щоб знайти ту, яка постала в її уяві. Після наполегливої праці зі схемою картина оживає та має особливу енергетику. Адже в кожну свою роботу майстриня вкладає часточку своєї душі та любові.

— Якщо я берусь вишивати ікону, то вибираю схему невеликого розміру, щоб не переривати процес вишивання, — розповідає жінка. — Існує переказ, який мені запам’ятався і я щиро в нього вірю. Молода жінка років двадцяти п’яти захотіла вишити ікону. Ніщо не стояло їй на заваді. Вона обрала схему, яка їй була до вподоби й сіла за роботу. Але жінці не вистачило часу, перебили щоденні клопоти, й вона не вишила її повністю — лише до очей святого. Вона на певний час відклала вишивку убік. Після цього в неї розпочались проблеми з зором. Ніхто не розумів, у чому справа. Ніяких передумов для такої дивної для її віку хвороби не було. І все ж дрібні проблеми з зором переросли в повну сліпоту. Лікарі лише розводили руками. У відчаї дівчина звернулась до церкви, де й знайшлась відповідь на питання. Після почутої історії я з особливими думками та настроєм сідаю за вишивання ікони. Можливо, хтось подібні історії вважає забобонами, але я вірю.

За вісім років Анастасія вже й не злічить кількості вишитих картин. А скільки готових виробів вона подарувала своїм знайомим, близьким та рідним!Інколи майстриня вишиває на замовлення. Коли картина готова, Анастасія ретельно обирає її оформлення – рамку, паспарту та скло, щоб все разом гармонійно виглядало. Адже від кожної дрібниці залежить кінцевий результат.

Миловаріння допомагає Насті свою уяву перетворювати в реальність

Героїня нашої сьогоднішньої розповіді не обмежує свої захоплення, відкриваючи для себе нові й нові можливості. Близько двох років тому Анастасія спробувала виготовляти мило ручної роботи. Перечитавши безліч літератури, передивившись сотні відео-уроків в інтернеті, їй вдалось опанувати усі процеси. Зараз руки Насті створюють цілі шедеври з мила. Кількість силіконових формочок, які вона використовує для роботи, налічує більше 600. Погодьтеся, це чимало. Вона навіть самостійно почала виготовляти формочки з харчового силікону. При бережному користуванні одна форма може прослужити близько двох років. Відтепер майстриню не зупиняє відсутність необхідної форми—вона може виготовити будь-який образ. Якось, загорівшись ідеєю зробити з мила гладіолус, Настя ніяк не могла знайти в інтернеті зразок силіконової форми. Тож вона, не побоявшись копіткої роботи, вирізала зі скульптурного пластиліну кожну пелюстку, після чого сформувала квітку, яку згодом залила силіконом і отримала необхідну форму. Результат був вартий того — мильний букет з гладіолусів єдиний в соєму роді, унікальний.

-- Для свого мила я використовую англійську основу, яка не так швидко змилюється. Брусочка мила вагою 60 грам вистачить на два тижні, — розповідає господиня. – Перші результати своїх спроб у миловарінні я випробовувала на собі та своїй сім’ї, щоб впевнитись, що вони зручні та безпечні для людей. Виготовляючи мило для своїх клієнтів, я завжди враховую їхні смаки та побажання. Адже кожен тип шкіри індивідуальний. Для кожного підбираю різні косметичні віддушки фруктів або трав, вітаміни та масла, щоб мило було не лише запашним, а й корисним. Створюючи кольорові експозиції, використовую лише натуральні барвники. Таке мило може зберігатись більше року. Воно не боїться прямих сонячних променів і кольори не вигоряють.
Майстриня в найближчому майбутньому хоче освоїти нову для себе техніку — миловаріння з нуля. Це значно складніший процес, на виготовлення такого виробу потрібно від 24 годин до одного року. До того ж під час нього необхідно працювати з гідроксидом натрію або калію. Але результат вартий того.

У Насті вже є клієнти з Криму, Львова, Харкова, Києва та інших міст України. Отримувала вона й замовлення з Італії та Берліна. Вона приймала участь у різних конкурсах і навіть отримала перше місце в міжнародному конкурсі миловарів у інтернет-групі з композицією «Ніжність. Любов». У подарунок жінці вручили персональний штамп, який вона ставить на кожній своїй роботі, за яким і можна її впізнати.

Від кожної створеної Анастасією роботи віє теплом

Не менш вражаючими є й роботи Анастасії з гіпсу. Своє знайомство з ліпниною вона розпочала близько чотирьох років тому. Це, мабуть, одне з найвиснажливіших хобі молодої жінки, адже щоб замісити гіпс і швидко, до його застигання, залити в форми, потрібно докласти чимало фізичних зусиль. Жінка створює як напівзалиті (наприклад, сувеніри- скарбнички), так і повністю залиті фігури. Найулюбленішою своєю роботою Настя вважає гнома висотою п’ятдесят сантиметрів та вагою двадцять п’ять кілограм.

--Зізнаюся, що це складний витвір, оскільки його тяжко було навіть підняти. Тому без допомоги чоловіка Сергія я б не справилася, — ділиться майстриня. — Він мені допомагає завжди й у всьому. Починаючи від вибору форми й завершуючи вибором кольорів, якими розфарбувати готову роботу. Часто консультуюсь із донькою Дашою, якій 12 років. Хотіла передати їй свою любов до миловаріння чи гіпсу, але її не зацікавило жодне заняття, а я не нав’язую та не заставляю. Пригадую свої перші невеликі статуетки з гіпсу, коли ми експериментували з пропорціями та рецептами— щоб гіпс був правильної консистенції, без бульбашок повітря, які на готовому виробі залишають дефект у вигляді невеличкої ямочки. До процесу долучався кум Валерій, який працює будівельником і мав справу з гіпсом. Навіть зараз, після чотирьох років роботи з гіпсом, трапляються неприємні ситуації. Кожну першу роботу з гіпсу потрібно розмити на уламки, щоб перевірити, чи рівномірно ліг гіпс та його товщину (якщо це напівзалиті форми). Я дізнаюсь нові секрети та лайфхаки роботи з гіпсом від однодумців та любителів цього заняття. Вже й сама можу поділитися деякими хитрощами.

Жінка, освоюючи нові ази, використовувала для своїх робіт скульптурний гіпс, який досить дорогий. Зараз знайшла технічний гіпс певного виробника, з яким працює постійно. Забезпечила себе аерографом, який допомагає розмалювати на фігурі великі деталі та гравером, який надає гіпсу правильної та гладенької форми. Усі морщинки, лінії згинання потрібно вирізати руками, надаючи правильної форми.
-- На початку доводилося кісточкою вручну розмальовувати всю фігуру, що займало багато часу та зусиль. На сьогоднішній день мені допомагає аерограф, який спростив роботу. Мені ж залишається розмалювати невеликі деталі, домалювати оченята та вії у звірів, чи провести лінії, які додаватимуть особливої гармонії та завершеності роботі.

Майстриня розповіла, що свої ідеї розфарбовування статуеток найчастіше черпає із дитячих книг чи спогадів з дитинства. Ідей з інтернету не використовує, тому що вони всі «на одне лице». Вона хоче бути оригінальнішою. Навіть замовляючи майстер-модель, за допомогою якої з’являються готові гіпсові фігурки, майстриня додає свою «родзинку».

— Так, замовивши майстер-модель жаби, мені здалось, що вона недостатньо оригінальна. Чогось не вистачало. Мені захотілось чогось особливого, і я вирішила доліпити їй зі скульптурного пластиліну спідничку. Такою моя жабка видалась привабливішою. І так майже з усіма моделями.

Окрім фізичної сили, для роботи з гіпсом потрібне неабияке терпіння, адже обов’язково необхідно дочекатися повного висихання гіпсу для подальшої роботи з ним. Анастасія поділилася простим секретом, як перевірити чи повністю висох гіпс.

— На перший погляд та дотик ми помилково можемо вирішити, що гіпс повністю висох, а насправді всередині він може залишатися вологим, — ділиться Настя. — Тому, щоб не помилитися, кладу чистий листок білого паперу, ставлю на нього свою роботу й залишаю на певний час. Якщо на листі не залишилося жодних слідів, фігурка повністю висохла і можна далі з нею працювати. По завершенню усіх робіт скульптуру обов’язково необхідно покрити лаком, що додатково захищає її від потрапляння вологи, сонячних променів та інших природних явищ.

Окрім виготовлення своїх фігур, майстриня займається реставрацією гіпсових робіт. Адже часто трапляється, що домашні улюбленці чи діти випадково можуть їх пошкодити, тому Анастасія може «полагодити» фігурки.

Дві години розмови з майстринею пролетіли, немов одна мить. Коли Анастасія розповідає про свої захоплення, у неї світяться очі. А мене настільки захопили ці розповіді, що й собі захотілося спробувати. Ця творча, повна натхнення жінка створила власну групу в соцмережі, що допомагає їй не тільки продавати свої роботи, а й почути думки, побажання та поради клієнтів. Її ентузіазму та польоту фантазії можна лише позаздрити. Попри численні перепони та негаразди вона не припиняє мріяти, творити та заряджати позитивною енергією оточуючих.

Джерело: газета "Новини Городнянщини"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Кордик, майстриня, Городнянщина, Івашківка, гіпс, миловаріня

Добавить в:


ЦентрКомплект