Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Дмитро Митрофанов: «Спорт робить із людини особистість»


Дмитро Митрофанов: «Спорт робить із людини особистість»

Українським боксером Дмитром Митрофановим із Чернігова не можна не захоплюватися. Він — майстер спорту міжнародного класу з боксу, бронзовий призер чемпіонату Європи, триразовий чемпіон України, чемпіон Всесвітньої універсіади-2013 у Казані, учасник Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро-2016.



Свого часу Дмитро був представником боксерського клубу «Українські отамани», брав участь у змаганнях під егідою WSB. Він — переможець міжнародних турнірів у Казахстані, Росії, Польщі, переможець матчу Україна — США, легіонер Всесвітньої серії боксу (WSB) у складі клубу Мексикано Герреро, 11-й номер світового рейтингу Міжнародної асоціації любительського боксу (АІВА) в середній вазі. Нині Дмитро – професійний боксер промоутерської компанії «K2 Promotions». І у свої тридцять не збирається зупинятися на досягнутому. До успішних поєдинків готує себе щоденними виснажливими тренуваннями. А ще він чудовий тренер у КЗ «Обласна дитячо-­юнацька спортивна школа з олімпійських видів» Чернігівської обласної ради, прекрасний чоловік та батько. Разом із дружиною Оленою вони виховують сина Артема і доньку Аріну.

Наполегливості, працьовитості та силі волі Дмитра можна подивуватися. Він довів усім, і перш за все собі, що мрії маленького хлопчика про великий спорт можуть стати реальністю. Адже він досяг успіху самостійно. Мами не стало, коли йому виповнилося два місяці, і хлопчика виховували дідусь із бабусею. А коли бабусі не стало, потрапив до школи-інтернату. Саме там і почав займатися боксом.

— Коли потрапив до школи-інтернату, я відвідував різні гуртки. А 2001 року до нас прийшов Руслан Саїд і відкрив секцію боксу. Відтоді цілеспрямовано почав займатися тільки цим видом спорту.

— Дмитре, а для тебе які перемоги були найбільш знаковими?


— Знакові бої — це коли я став призером Європи серед дорослих боксерів, коли ми зайняли друге командне місце в «Українських отаманах» Всесвітньої серії боксу, перемога у Всесвітній універсіаді, де я став чемпіоном, завоювання ліцензії у проєкті АІBА Professional boxing. Запам’яталася участь в Олімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро. Нині беру участь у професійних змаганнях, які проводить компанія «K2-Promotions».

— Хто твій улюблений боксер? На кого рівняєшся в боксі?

— Мене надихають Василь Ломаченко та Олександр Усик. Цілеспрямовані, рішучі, дуже технічні спортсмени. Вони ставлять перед собою цілі й планомірно їх досягають.

— Ти бував у різних країнах світу. Бачив, на якому там рівні спортивна галузь. Що би хотілося запровадити у себе вдома?

— Я знаю, що в боксі за кордоном у розвиток цього виду спорту вкладають гроші спонсори. Вони обирають собі талановитих спортсменів-початківців і ведуть своїх обранців спортивними сходами. І лише потім, якщо можна так сказати, заробляють на цьому гроші. А у нас навпаки. Спершу треба показати гарний результат, і тільки потім держава тобі допомагатиме. За кордоном для спортсменів створюють дуже хороші умови. Важливими є виїзди на змагання та збори, де спортсмен росте як професіонал. Дітям із дитсадка треба прищеплювати любов до спорту, фізкультури. У нас має бути багато спортивної реклами. Мені подобається, що кожної осені Національний олімпійський комітет України проводить у школах олімпійські уроки. Професійні спортсмени зустрічаються зі школярами, спілкуються з ними, популяризують спорт. Але й батьки повинні мотивувати дітей до занять спортом. Усе треба робити в комплексі. Тільки тоді наша нація буде сильною та здоровою. Бокс — один із доступних видів спорту. І в нашій обласній дитячо-юнацькій спортивній школі з олімпійських видів у секції боксу заняття для дітей безкоштовні.

— Дмитре, яку стратегію розвитку спорту ти б запропонував Чернігову? Маєш якісь ідеї розвитку інфраструктури нашого міста у спортивному напрямку?

— У нашому місті вже багато чого зроблено. Подивіться, скільки різних майданчиків на Золотому пляжі. Треба тільки залучати тренерів, професіоналів спорту, щоби вони проводили для дітей та молоді тренування на свіжому повітрі. Щоби професійні спортсмени частіше зустрічалися зі школярами. Треба популяризувати здоровий спосіб життя, без цигарок і алкоголю. До речі, в себе у дворі намагаюся повернути культуру дворових ігор. Учив дітей грати в класики. Щодо інфраструктури. У нашому місті є чимало спортивних майданчиків для дітей, зробили скейт-парк, у планах — Палац спорту. Це правильний напрямок. Молодь цьому дуже радіє. Було б добре ще зробити бігові доріжки зі спеціального гумового покриття або дрібного щебеню. Наприклад, уздовж Золотого пляжу або від Золотого пляжу до «Брянська». Мені дуже сподобалися бігові доріжки вздовж океану в Аргентині. А ще хотілося би встановити в місті спортивні майданчики для дошкільнят і молодших школярів. Зі спеціальними тренажерами та м’яким покриттям. Щоб діти не травмувалися і не набивали собі синці. У наших парках можуть з’явитися дитячі спортивні майданчики та майданчики для воркауту. Спорт має стати невід’ємною частиною життя. Тоді у нас буде більше спортсменів, і наша нація буде здоровою. Крім спорту мене хвилює проблема екології. Хочу, щоб у нас з’явилися контейнери для сортування сміття і сміттєпереробний завод. А для власників тварин по місту встановили спеціальні смітнички для прибирання після домашніх улюбленців.


— Своїх дітей теж бачиш професійними спортсменами?

— Не знаю, чи стануть вони професійними спортсменами, але мені цього дуже хочеться. В Артемка вже зараз виховую спортивний дух і любов до спорту. Вчу його дисципліні, порядку, бути працьовитим і цілеспрямованим. Ми з ним часто ходимо на спортивні майданчики, я знайомлю його з ігровими видами спорту. Катаємося на велосипедах, вчимося загартовуватися. Скоро плануємо віддати його на легку атлетику та плавання. Я хочу, щоби він спробував різні види спорту (футбол, волейбол, теніс), але для професійного рівня обрав бокс. А для дівчинки гарно займатися гімнастикою. Аріночці зараз лише три місяці, але перші спроби вона вже робить (усміхається Дмитро. — Авт.). Хапається рученятами за мої великі пальці і вчиться підтягуватися на них. Моя дружина Олена за освітою психолог. Вона чудова мама, дуже любить наших дітей. І займається їхнім розвитком, а я допомагаю їй, але більше дбаю про фізичне виховання.

— Як і де ти відпочиваєш?

— Відпочивати люблю з сім’єю. Обожнюємо подорожі, бо тоді ми цілими днями разом. Люблю, коли поруч зі мною мої діти й кохана дружина. Залюбки подорожуємо як Україною, так і за кордоном. Літали до Туреччини, Єгипту. Були на Азовському, Чорному морях. Торік здійснилася моя мрія. Ми їздили з ночівлею відпочивати на берег річки Снов.

— Маєш якесь хобі?

— Я люблю читати художню літературу та грати на гітарі.

— Дмитре, твій вік дозволяє побити ще багато боксерських рекордів. Про яку перемогу мрієш?

— Хочу стати чемпіоном світу серед професіоналів. Мрію про пояс чемпіона світу.

— А про що ще мріється?

— Хочу виховати своїх дітей порядними, гарними людьми. Наполегливими, витривалими, сильними духом і тілом. Щоби вони теж пішли у професійний спорт. Мені подобаються слова: чемпіоном можеш ти не бути, але людиною бути зобов’язаний. Дуже хочу, щоби в Україні настав мир і наші військові повернулися у свої сім’ї. Щоб Чернігів із кожним роком ставав красивішим і спортивнішим містом. І на свята люди влаштовували не тільки застілля, але й спортивні ігри. Спорт робить із людини особистість.

— Твій девіз життя…

— Стався до людей так, як хочеш, щоби ставилися до тебе.

Валентина Науменко, Чернігівська обласна газета «Деснянська Правда»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Дмитро Митрофанов, боксер, спорт, «Деснянська Правда»

Добавить в:


ЦентрКомплект