Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Мезенцев Юрій Борисович - чернігівский космонавт

Мезенцев Юрій Борисович - чернігівский космонавт

Юрий Борисович Мезенцев   Після польотів перших радянських автоматичних станцій на орбіту Місяця було створено атлас зворотньої сторони супутника нашої планети. Ланцюг місячних кратерів довжиною 1100 кілометрів отримав назву ГДЛ. Окремі кратери були названі іменами Альохіна, Жирицького, Фірсова, Мезенцева. Жодне офіційне видання досі, а вже минуло 45 років, не присвятило своїх сторінок цим людям, і лише "Мала енциклопедія космонавтики" у своєму додатку проінформувала, що ці люди - фахівці в галузі ракетної техніки. Серед них - Юрій Борисович Мезенцев, роки життя 1929-1965. Доля відвела йому 36 років, але кратер діаметром 80 кілометрів завжди буде носити його ім'я. Так вирішив Міжнародний астрономічний союз, який без підстав такі рішення не приймає.
    
    Писати про Юрія Мезенцева важко, бо за життя він був настільки засекречений, що його знайомі чернігівці, навіть ті, хто знав його з дитинства, не відали про рід його діяльності. Його дружина, Любов Петрівна, син Михайло та донька Маргарита мешкають у Москві. Сест тра Юрія, Ірина Борисівна Ягодовська, колись першою написала про нього в місцевій пресі, але кілька років тому пішла з життя. У його рідній школі № 8 ще кілька років тому був музей, деякі експонати якого мали відношення до Мезенцева, але тепер немає і музею.
    Я знайшов у Чернігові лише одну людину, яка знала Юрія ще до війни. Це колишня вчителька Міра Аркадіївна Палей. У 30-і роки XX століття вона товаришувала з сестрою Юрія Іриною, та й маленького Юру добре знала. Адже Чернігів був у ті часи невеличким містечком, де мешкало 60 тисяч чоловік. 
    

 Вчився він, як і сестра, у школі № 2, але тоді вона мала ім'я Войкова і знаходилася там, де тепер будинок культури будівельників. У ті часи це була елітна школа. Мама Юри померла у 1933 році, коли йому було 4 роки, і дітей виховував батько. Міра Аркадіївна пригадує, що Борис Павлович уже тоді був стареньким і часто хворів. Але є і такі відомості, що незадовго до смерті Юрій приїздив до Чернігова і батько вийшов йому назустріч, хоча вже кілька років не міг рухатися через хворобу ніг. 
  

   Щодо здібностей, то вони були в Юри з дитинства. Причому різнобічні. Він ще до війни майстрував моделі літаків, аеросаней, захоплювався математикою, але одночасно багато читав і навіть писав вірші і епіграми. 1941 року, коли він закінчив 5 класів, сім'я евакуювалась у Башкирію. Там систематично вчитись не довелось, бо треба було заробляти на життя. А щоб заробити робочу картку, Юрій здав екстерном екзамени за шостий клас і пішов працювати. Фізично він. був слабенький, але іншого шляху не було. 
   

  З Уфи Мезенцеви повернулися до Чернігова у 1944 році. Довелось наздоганяти прогаяне у школі, але досвід був. Юра здав екстерном іспити за 7 і 8 класи, і наздогнав "свій вік". Школа Войкова під час війни була зруйнована і Юрій закінчував школу № 8. Тоді навчання було роздільне, і у школі вчились виключно хлопці. Юра був невисоким на зріст, м'яко кажучи, худорлявим, тому в класному журналі з військової справи тверда "трійка". Але з інших предметів переважно п'ятірки, бо Юра не обмежувався тільки шкільним курсом. Його портфель важив доброго пуда і тоді ще незнаменитий директор школи, Дмитро Наумович Виграненко, як і всі знайомі, називав Юрія "професором". На жаль, на професора не вистачило часу, а кандидатську дисертацію Юрій захистив незадовго до раптової смерті. 
   

 Школу Юрій закінчив із золотою медаллю у 1947 році, і вагався: піти вчитись у Московський авіаційний інститут (МАІ) чи до Ленінградського механічного інституту. Про МАІ, "Фізтех", відомо багато, а про Ленінградський "воєнмех" - майже нічого. Тим не менше звідти вийшла ціла плеяда "секретних" фахівців з виробництва зброї. Зараз невідомо чому, але Дмитро Виграненко порадив саме Пітер. Жив Юрій у гуртожитку, отримував 290 післявоєнних карбованців стипендії. Важко жив, але розвантажувати вагони не міг - сили не вистачало. Лише на старших курсах підробляв кресленнями, а влітку їздив будувати ГЕС на маленьких річках Ленінградської області. 

    Вчився не заради оцінки, і вже студентом готувався до майбутньої роботи. 1953 року отримав "червоний" диплом і був направлений у Конструкторське бюро (КБ) академіка Валентина Петровича Глушка. Глушко завжди був на одному рівні із Корольовим, тільки мав більш вузьку спеціалізацію - ракетні двигуни. Він починав у знаменитій ГДЛ-ОКБ (газодинамічній лабораторії) на початку 30-х років. КБ Глушка розташоване (і тепер) у Хімках, тобто на границі Московської окружної дороги, але навколо був колючий дріт. Тому і про роботу Юрія відомо небагато. Відомо тільки, що він швидко доріс до заступника начальника відділу з проектування жидкісно-реактивних двигунів для другої та першої ступеней ракет. Тих, що стояли на "Востоку" і "Восході", виводили на орбіту "Союз" і численні станції. Працював, мабуть, непогано, бо у грудні 1957 року отримав орден Знак Пошани - за запуск першого штучного супутника Землі, а у червні 1961 року - Трудового Червоного прапору - за політ Юрія Гагаріна. Зважте, у 1957 році стаж роботи Юрія був 4 роки, у 1961 - 8 років. Нібито ще "молодий спеціаліст", а у червні 1965 року захист кандидатської. 
   

 Але тоді працювали не з 8 до 17-ї. Іноді цілодобово, а здоров'ям Юрій ніколи не відзначався. До того ж, із шкідливим ракетним паливом працювали без захисту. Він уже мав сім'ю і трикімнатну "хрущовку" в Хімках, але хвороба не питає дозволу, коли прийти. В Юрія з'явилися симптоми невідомої хвороби - постійний головний біль, слабкість, нездужання. Кращі лікарі так і не встановили діагноз. Порадили покинути роботу і жити у селі. У селі було парне молоко, особисто зібрані суниці і гриби. І через кілька місяців хвороба відступила. Юрій повернувся до КБ, захистив дисертацію, але ніби відчував близьку смерть і тоді ж, у 1965 році написав заповіт. А за два місяці до смерті побував у рідному Чернігові. 
   

 Помер Юрій Мезенцев у вересні 1965 року від гострої серцевої нестачі. Його труну на руках несли тепер уже відомі і досі невідомі вчені, конструктори, космонавти. Як згадувала його сестра, у дружини і зараз зберігаються книжки, які подарували ці знамениті люди. В знак поваги до нашого видатного, але досі маловідомого земляка.
    
    Аркадій СТЕЖЕРИНСЬКИЙ
    (По материалам еженедельника "Весть")
    Редакція звертається з проханням до всіх, хто має якісь відомості про Ю.Б. Мезенцева, повідомити про них за т. 626-565.

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект