Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » «Дитяча фотографія – це про емоції. Піймати посмішку, оченята і промені сонця»
Карантин

«Дитяча фотографія – це про емоції. Піймати посмішку, оченята і промені сонця»



– Насправді я близька до фотографії з дитинства, поглиблено – вже років сім. Коли народилася Поліна, купила хорошу фотокамеру й знімала донечку, а потім і синочка Даню. Так сказати, набувала майстерність на власних дітках, – посміхається чернігівська фотографка – 33-річна Тетяна Ющенко, моделі якої – діти – з народження.


Вперше фотографії Тетяна зробила років у 6, разом із мамою. Вони були чорно-білі. Тоді, у радянські часи, її батьки мали домашню фотолабораторію. За головного фотографа була мама Тані пані Надія, за фахом інженер-програміст. Долучалися до процесу всі троє її дітей. Цікаво, що й досі родина зберігає цей чемоданчик. Знімали тоді на плівковий фотоапарат «ФЕД». Нині такі камери, точніше деякі серії, вважаються антикваріатом.



Час можливостей

– Для нас знімати і робити вдома фотографії було звичайною справою, чимось буденним, як наразі у всіх є смартфони, – каже Тетяна. – Ми вимикали світло, вмикали спеціальну червону лампу, відкривали реактиви й «хімічили». Коли зображення лягало на папір, вішали майбутні знімки як одяг на мотузки з прищепками. А тоді по черзі з нетерпінням заглядали до темної кімнати, чи бува не висохли.

Завдяки мамі Таня сьогодні може показувати доньці та сину власні дитячі світлини, починаючи з пелюшок. Їх надзвичайно багато. Це альбоми, папки, коробки. Все зберігається у батьківському домі. Дещо звідти вона вибрала й оформила окремі фотокниги, які тепер у її домі бережуть пам’ять про родовід і найдорожчі миті. До речі, родина має більш ніж сторічний сімейний фотоархів. Це не лише старі світлини, а й вирізки з газет. Цю традицію продовжують.

Тетяна Ющенко за освітою юристка. Працювала за фахом десять років, з яких шість був – декрет.

– Коли наближався час виходити з другої декретної відпустки, я все частіше задумувалася, щоби я хотіла робити. Сидіти в офісі мені зовсім не хотілося. Вільний графік, сама собі шефиня – ось це мені підходило. Насамперед потрібно було підлаштовуватися під розклад дітей: школа, садочок, приватні заняття, різні секції. Відвести, забрати, – розповідає далі фотографка. – І так зупинилася на фотосправі. Якщо раніше це було щось домашнє, для близьких, для рідних, то тут я подумала, що можу розвинути себе в цьому напрямку та ще й приносити користь сім’ї, заробляти.

У Чернігові спочатку закінчила одні курси з фотосправи, потім – інші, переймала досвід у майстрів фотографії. Актуальна для її професії і онлайносвіта, так звані відеоуроки. Також Таня багато почерпнула від закордонних колег, зокрема англомовних австралійської та голландської фотографинь.

Потім відвідувала майстер-класи і воркшопи видатних фахівців. Обрала для себе основний профіль – дитячу фотографію.

– Мені здається, що це найбільш щире. Дитяча фотографія – це не про фотографію як про предмет мистецтва, це дещо більше – про емоції. Піймати посмішку, оченята і промені сонця… У мене не було навіть якихось вагань, на чому саме спеціалізуватися. Я твердо знала – мої моделі – діти, – згадує Таня. – Я завжди вірила, що фотограф, це як художник. Або талант у тебе є, або його немає. І я з цим жила. Знімала так, як уміла. Звісно, розумілася на своїй камері, знала її параметри. Але гадала, що гарна світлина – це те, що вдається тільки справжнім творцям. Згодом переконалася в протилежному. Якщо підійти до справи серйозно, навчитися усім тонкощам і мати велике бажання – все можливо.



Одяг не має відволікати

Приватна підприємниця Тетяна Ющенко має домашню міні-фотостудію з потрібними зонами, обладнанням, технікою, меблями, колекцією одягу. Дещо з вбрання купує, чимало в’язаних фактурних речей – справа рук її мами.

– Сукні, костюми, капелюшки та інше не мають відволікати від моделі. Я практично не фотографую у пишних бальних платтях. Як правило, одяг з натуральної тканини, простого крою. І, важливо, аби він вписувався в цілісний образ, – наголошує. – Зазвичай на пошуки вбрання витрачаю купу часу, як і на сам проєкт. Приміром, ось цю зйомку (показує світлину), планувала досить довго. Спочатку знайшла місце, потім – уявила дівчинку з довгим білявим волоссям, у зеленій сукні. Для цієї фотосесії знайти підходящу модель було непросто. Взагалі такі проєкти – це творчий потенціал. Мені хочеться робити такі зйомки, так я себе реалізовую.

Працює фотографка з дітками від народження. Фотосесії малюків до року переважно відбуваються у неї вдома. Наразі вона продовжує розвивати себе у зйомці новонароджених, у період перших двох тижнів. Для цього купила спеціальне обладнання. Подбала про освітлення. Для зручностей є пеленальний столик, місце для годування.

Зі старшими моделями Тетяна практикує вуличну зйомку.

– Мені найбільше подобається працювати на свіжому повітрі, якщо дозволяє погода. Це не лише сквери чи інші затишні місця, а й виїзд за місто, приміром, на поле з люпином, річку. Одна з останніх фотосесій відбулася просто на перехресті в Чернігові. Ми з Данею таки знайшли сніг цієї зими, – посміхається Тетяна.

Клієнти знаходять її завдяки «сарафанному радіо», соціальним мережам, має Тетяна Ющенко й власний авторський сайт (photo.cn.ua). Близько чотирьох років вона створювала на замовлення інтернет-сайти та розвивала їх.


Окрім вище сказаного фотографка ще надає свої послуги під час Таїнства хрещення, духовного перенародження.



Прогулянка з казкою

Тетяна не працює, як мовиться, під копірку. Каже, що хоче робити кожну зйомку унікальною та неповторною.

– У Чернігові декілька інтер’єрних фотостудій, і щоразу під Новий рік люди фотографуються під однаковими ялинками. Такі фотографії також мають бути, але ексклюзиву тут немає. Я ж роблю на цьому акцент. Своїм клієнтам завжди наголошую: якщо це вулична фотосесія, то відбувається вона у форматі фотопрогулянки. Ліпше попрацювати довше і так матимемо більше потрібних кадрів, та й на обробку піде менше часу. Бо зазвичай 50 відсотків від усього проєкту – це робота на комп’ютері. Тривалість же самої зйомки – 20 відсотків.

Більшу частину забирає обдумування одягу, місця та інше, – пояснює дитяча фотографка. – Якщо у мене з’являється якась ідея – я її можу виношувати якийсь час. Ось, приміром, наразі я бачу хлопчика на полі, копиця сіна, трактор чи комбайн на фоні. Дитина їсть булку і запиває її молоком з глечика. Сільська тема. Планую задумку реалізувати цього літа. Так я ставлю для себе умови, які хочу випробувати.

Фотосесія як правило триває півтори-дві години. Таня намагається влаштовувати не просто зйомку, де модель всадили, вдягнули в чужий одяг. Дітям у такому разі хочеться, аби все скоріше закінчилося. Фотографка ж старається зробити все так, щоб дитина прожила цей час. Для цього придумує і розповідає захоплюючі історії, в ігровій формі діти відчувають себе героя­ми казок. Дівчатка – принцесами, феями, чарівницями… Хлопчики – моряками, гномами, принцами… Намагається створити наближену атмосферу, тоді у дітей більше шансів мати, окрім світлин, нові враження, емоції.



Дарувати диво

Фотографка Тетяна Ющенко стала однією з 150 учасників соціального проєкту «Диво – це я», який був покликаний об’єднати звичні родини із сім’ями, що виховують дітей з особливими освітніми потребами. Аби кожен зміг зробити тих, хто поряд, трохи щасливішими.

– Про цей чудовий проєкт я дізналася, як і більшість його учасників, через соцмережі. Мені давно хотілося долучитися до подіб­ної ініціативи, зробити для них щось хороше. Випала можливість познайомитися із другокласником Германом – вихованцем навчально-реабілітаційного цент­ру. Це була тепла зустріч, щира розмова та обмін подарунками. Я відчула, що «сонячним» діткам більш цінне спілкування, ніж новенький конструктор, хоча його дитина прийняла з надзвичайною вдячністю. Герман і моя Поліна подружилися, – каже це піднесено.

А потім Тетяна вирішує 25 грудня, на Різдво, подарувати диво ще одній дівчинці з навчально-реабілітаційного центру. Для 11-річної Настуні фотографка влаш­тувала безкоштовну фотосесію, оплатила сама студію і забезпечила одягом.



– Знаю, що далеко не кожна родина, де є такі дітки, може дозволити собі професійну зйомку. Адже це не предмет першої потреби, – каже Тетяна. – Насправді для мене це невеликі затрати, ліпше відмовити собі піти зайвий раз у кафе і зробити для когось щось приємне. Щиро вірю, що мені вдалося подарувати Настуні казку. Я навіть піймала кадри, коли вона посміхається. Для її мами це було справжнє щастя.

Наступна благодійна зйомка була для 8-річної Лізи. До дитячої фотографки дівчинку з мамою привела Тетянина подруга, яка також забажала робити добрі справи.

– Сукню для Лізи ми віднайшли у моїй колекції. Вона їй надзвичайно пасувала. Фотографувалася разом з мамою. Вихід у світ – одна з їхніх великих перемог. Мама сяяла, і цей настрій… Час, коли відчуваєш себе живою, коли твоє дитя посміхається. В житті, на жаль, вони це роблять не так часто, – тремтить голос у Тані, і вона переводить розмову на інше: – Своїм дітям щороку друкую фотокниги. Вони обожнюють їх переглядати. І я всім раджу це робити, бо в електронному вигляді зберігати фото не завжди надійно. У мене якось впав жорсткий диск, і я раптом уявила, що назавжди втратила увесь фотоархів моїх дітей. Я так не плакала, здається, ніколи. І, слава Богу, що моєму чоловіку Андрію, за фахом він програміст, вдалося врятувати майже всі файли. Тому ліпше, аби важливі періоди з життя зберігалися не лише в комп’ютері чи телефоні, а й в альбомі.

Як сприймає діяльність дружини чоловік? Він вважає, що Тані пощастило, адже вона робить те, що їй справді подобається, що приносить задоволення, якусь позитивну енергію. Андрій її інколи критикує, і це допомагає їй ставати кращою.
У майбутньому дитяча фотографка Тетяна Ющенко продовжуватиме дарувати дітям диво та планує організувати щось на кшталт фотовиставки світлин «сонячних» діток. Щоби всі могли роздивитися їхню красу.





Лариса Галета, «Деснянка» №8 (795) от 20 лютого 2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: фото, Тетяна Ющенко, Галета, Деснянка

Добавить в:


ЦентрКомплект