Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » «Без дітей я б нікуди не пішла». Мати врятувала двох дочок

«Без дітей я б нікуди не пішла». Мати врятувала двох дочок

27-річна Вікторія Зима ніяк не може оговтатися після пожежі. В ніч на 1 жовтня в селі Пальчики Бахмацького району зайнялася дерев’яна хата, в якій спали втрьох: Вікторія і дві її дочки, 11-річна Віталіна і 9-річна Даринка. Мати вірить, що небесні сили допомогли їй самій проснутися в ту страшну ніч і врятувати дітей.


Вікторія Зима з дітьми Даринкою та Віталіною на згарищі своєї хати

Вікторія працює техробкою в дев’ятирічній школі в Пальчиках.

— Де зараз ночуєте? Хату вам депутати не купили?

— Місяць живемо в хатині, що купили 2 роки тому. Хата негодна, купували, щоб ставити мотоблок.

Родина тулиться там вп’ятьох: Віка з дітьми і її мати з чоловіком.

— Не гірше інших жили, — розповідає Вікторія, стоячи на згарищі. — Холодильник, пральна машина, морозильна камера. Пельменів недавно з дівчатами накрутили, в морозилку засунули. Полуниці з цукром шість відер було. Он бойлер лежить. Отут в комірчині ванну і теплий туалет встановити збиралась. Нова ванна, новий унітаз. Плиту газову нову купили. Встановити руки не доходили. Он воно все валяється. Потім думаю: що та ванна, купили душову кабіну за 7 тисяч. Чекали у вівторок майстра, щоб прийшов установив. Але в понеділок вночі все згоріло.

Це була хата покійної бабусі. Жили ми всі: мама, вітчим і я з дівчатами. А ночувати мама з вітчимом в ту хату ходили.

У неділю мама з Віталіною до пів на дванадцяту вчили уроки. Віта провела бабусю, полягали спати.

У дівчат у кожної свій диван. Я сплю на ліжку. Чую: загриміло. Вже потім взнала, що то шифер стріляв. Прокинулась: в хаті запах диму. Мелькнуло: мо’, од груби... Яка до п’ятої вечора вже витопилась. Я до веранди, двері відчиняю — руку обпекла, бо вони вже розжарені. І з веранди на мене жар як пахне: там вже палає все. Закрила і бігом до дітей. Першою Віту розбудила. Вона очі відкрила, а спросонку нічого не розбере. Кричу: «Біжи до бабусі, горимо!» А вона: «Що?.. Що?» «Біжи до баби!» Отак через відчинене вікно її викинула. В футболці і трусиках, в чому спала. Босоніж по корчах вона побігла.

— Біжу. Обертаюсь: хата наша палає, — згадує Віталіна. — Як уві сні все. Прибігла. У вікна стукаю: «Бабусю, дідусю, у нас пожежа!»

— А бабуся не зрозуміла масштаб, вийшла з відром води. А що те відро, тут вся хата вже горить!

Розтрясла Дарину, — продовжує Вікторія. — Випхала і її у вікно, в маєчці. Сама лапаю по стінці, там мобільний був. А Даринка під вікном голосить: «Мамо! Мамо, бігом! Я без тебе не піду!» Налапала телефон, вискочила за Даринкою. І страху навіть не було. Тільки знала, що в першу чергу треба дітей з хати повитягати. Без них я б нікуди не пішла. А потім викликати пожежників, для цього й телефон шукала. Все швидко робила й автоматично. Вже коли всі до бабусі прибігли, тоді нас трясло.


Згоріла техніка: бойлер, морозильна камера, пральна машина

— Перша машина приїхала з Батурина, — підключається до розмови Олена Зима, мати Вікторії. — Потім з Бахмача. І ще одна з «Агродому».

Сусідка Алла Кирієнко першою пожежу побачила, бо з її боку горіло. Від комірчини. Навіть не знаю, що там могло загорітися. Туди ніхто й не ходив, одна лампочка, яку майже ніколи не вмикали. Вона зразу на велосипед і до секретаря сільради поїхала. А Марина Вікторівна викликала пожежників. Це ми ще в хаті були.

— Тут ще хочеться подякувати молоді, що гуляла неподалік. Леся Сорохманюк зі своїм хлопцем Андрієм. Наташа Сорохманюк зі своїм Максимом, Наташа Корж з Вадимом. Дівчата наші, а хлопці приїжджі. Побачили, що хата горить, прибігли. Допомогли вивести нашу худобу з хлівів. Три корови, двох коней, семеро свиней, 10 гусей. Курей випустили. Тепер там, де мотоблок, все, старий сарай валиться. Коти-собаки повтікали, а папужка і морська свинка згоріли.

Остання пожежна машина звідси поїхала о 8 ранку.

— Яка причина загоряння?

— Казали, схоже на підпал. Офіційна версія — проводка. Нема в нас таких ворогів.

Документи зараз відновлюємо: паспорти мамин, вітчима, свідоцтва про народження. Мій паспорт пожежник викинув у вікно.

Як заскочив у хату, кричить: «Що рятувати?» А я розгубилась. Кажу: «Одяг викидай». Він мій паспорт з одягом захопив. А з одягу того нічого вже носити не можна: пожухло від температури.


— А ікони неушкоджені, — дивується бабуся

— Постільна білизна: підодіяльники новенькі лежали, простині для дівчат берегли — все пообгорало, — розгортає в дворі яскраві клапті обгорілої тканини бабуся.

— Гроші ж у цій хаті всі зберігались. З року в рік складали, хотіли жити, як люди. А вогонь все знайшов. Он мікрохвильовка валяється, а в ній пайові лежали: мої і чоловіка. З усього статку залишились півтори тисячі в чашці, що в кутку стояла і вогонь до неї не достав. Добре, що золоті хрестики якраз недавно на дівчат наділи. Комп’ютер, телевізор. Два новеньких планшети внучкам купила: Віталіні за те, що добре рік навчальний закінчила, а Даринці просто так. А ось один з них, — Олена Володимирівна витягає з купи сміття погнутий корпус. — Соковижималка, сепаратор, міксер, блендер, мукомельня. Велосипед, що Віталіні подарували.

— Весь одяг, що зараз на нас, люди принесли або купили. Марині Вікторівні, секретарю, велика подяка. Буквально назавтра вона привезла одяг, гроші: «Одягни себе й дітей». Поїхали на базар в Бахмач, купили куртки, ботіночки.

Люди приносили хто гроші, хто ложки, миски, одяг, праску.

Бахмацький громадський активіст Олександр-Савченко одяг нам привіз, холодильник, посуд. В інтернеті гроші збирав. Наша школа не залишила: вчителі, батьки. Підтримують нас. В Батуринській школі директор зібрав лінійку, оголосили, що таке сталося. Дітки поприносили підручники, хто зошит, хто лінійку. З Ніжина з садочка передача була. З Чернігова рукавичок зимових передали, мо’, п’ять пар, ще й з етикетками.

— А ікони не погоріли, — дивується бабуся. — В кутку лежали. Рамки опалилися. А образи цілі. Божа Мати і Спаситель, і баночка святої води не тріснула від жару.

— Де батько дітей?

— Ми не спілкуємось. Він навіть не знає, що ми погоріли.

Батько обох дівчат з сусіднього села Обмачів. Але пара ніколи не жила разом і не одружувалась. Вікторія — мати-одиначка.

— Таких батьків, як Віка, ще пошукати, — каже виконуюча обов’язки голови сільради, секретар Марина Циганок. — У дівчат було все, що треба. Віка за ними, як квочка за курчатами. Дуже переживає. Перше питання її було: тепер дівчаток заберуть, бо будинок згорів?

Сім’я порядна, трудівники, — говорить про погорільців Марина Циганок. — Начебто там позитивно все складається. Вони знайшли будинок на початку села. Вже дали за нього заставу. Хата добротна, 60 тисяч гривень за неї просять.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №44 (1746), 31 жовтня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Вікторія Зима, пожежа, Бахмацький район, село Пальчики, «Вісник Ч», Олена Гобанова

Добавить в:


ЦентрКомплект