Шкарпетки - для армії

82-річний пенсіонер з Чернігова в’яже шкарпетки для українських солдатів і солдаток. Напередодні передав на Схід п’ятдесят теплих пар. А за два роки зв’язав майже три сотні!



- Нашим військовим треба допомагати. Вони ж там у вологих окопах, воюють у дощ, у мороз. У берцях без шерстяних шкарпеток холодно. Генерали ж для них не зв’яжуть. А я - можу, мене мама в дитинстві навчила, - з посмішкою каже Борис Романенко й перекидає петлю на іншу спицю.

Дівчатам - яскраві, хлопцям — стримані

Борис Романенко розповідає, що переймається армійцями з самого початку російсько-української війни. Спиці ж узяв до рук і став в’язати у 2018-му. На той час ниток назбирав доволі, тож і взявся за роботу.

- Зв’язав перші дві пари і поніс з дружиною у військкомат, щоб нашим солдатам відправили. Завернув у газету, аби міль боялася, поліграфічна фарба її відлякує, - пояснює. - Наступну партію, вже з десяток, передав чернігівськими волонтерами «Жіночої Сотні».

Загалом торік пенсіонер зв’язав і відправив на Схід за допомогою цієї організації майже сотню пар шкарпеток. Чоловік ретельно веде облік у зошиті.

- У «Жіночій Сотні» сказали, що в армії служать не лише чоловіки, а й дівчата. Переважно - це медики. І порадили в’язати для них такі шкарпетки, щоб не виглядали з чобіт. Устав є устав! Від п’ятки до самого верху має бути 17 сантиметрів. Так я став робити жіночі шкарпетки за стандартами української армії, - продовжує пан Борис.

Нитки небайдужому чернігівцю повіддавали колишні колеги, знайомі, родичі, чимало й в’язаних светрів та іншого одягу розпустив.

- Чиста шерсть! Такі нитки, якби й захотів, не порвеш! - радіє чоловік.

А ще Борис Романенко просить долучатися до хорошої справи перехожих, просто на вулиці підходить до містян і пропонує:

- А давайте разом в’язати шкарпетки солдатам!

Деякі сприймають це за якийсь жарт й ідуть собі. Інші - кажуть: «Солдатів армія забезпечує, нехай собі воюють!». Та серед чернігівців зустрічаються люди, які з радістю дарують нитки, які їм ще б згодилися. Хіба не радітимеш такій доброті?!

Пенсіонер-рукодільник навіть придумав особливий орнамент, резинку шкарпеток вив’язує чорними і білими нитками, їх дали волонтери «Жіночої Сотні».

- Для дівчаток стараюся підбирати яскраві кольори, для хлопців - стримані, - деталізує. - До пари пришиваю паперову бірку з розміром, щоб зрозуміло було.

45 пар теплих шкарпеток Борис Романенко відправив поштою на Донбас для спецпризначенців 46-го батальйону. Згодом - ще 56! А тоді - 76!

Його серце гріє думка, що військовим тепер тепло.

Нехай ростуть!

82-річному пенсіонеру на місці не сидиться. У дворі, куди не глянь, скрізь робота. Велетенський дуб скоро листя скине, жолуді вже треба збирати, нападали.



- Цей дуб я посадив у 1953 році, стовбур такий, що й не обійняти удвох! - веде до дерева господар.

Поряд - молоденькі дубки. Весною чернігівець їх викопує і висаджує на Троїцькій гірці. Щоб росли!

- Із другом дитинства Толею, по-сусідству живе, торік посадили 18 екзотичних дерев, їх ще називають уксусними (сумах поширений в Африці і Америці -Авт.). Накопав у сина під двором, усі деревця прийнялися, - розповідає чоловік. - А цьогоріч посадили 36 дубків. Воду з дому носили, поливали...

Прикро, що дехто не цінує старання і навіть нівечить деревця. Шкоду завдають також собаки на очах у господарів.

Та Борис Романенко каже, що й далі садитиме.

Легше сказати, що не вміє

Про себе і своє життя корінний чернігівець розповідав чимало. Народився у 1937-му в багатодітній сім’ї. Крім нього, росли дві сестри і брат, усі вже на тому світі.

Ніде не вчився, окрім школи - 9 класів. А працювати доводилося багато де: і столяром-червонодеревником на меблевій фабриці, і водієм автобусів, бетонником на заводі залізобетонних виробів, будував стадіон імені Гагаріна. Останні чотири десятки літ перед пенсією трудився у електромережах.

- У семирічному віці я самотужки змайстрував стілець, умів працювати з рубанком, ножівкою... У післявоєнний час, мені десь років 9 було, з хлопцями робили із гільз набоїв запальнички і продавали. Часи тоді були такі, треба було якось виживати. У 47-му ми жолуді їли.., - згадує співрозмовник.

За трудової діяльності в електротехнічній службі зварювальник-самоучка Борис Романенко збудував для колег сауну, щоб могли після роботи помитися, відпочити. Цю чудову ініціативу підтримало керівництво.

- Що я ще вмію робити? Можу консервну банку заварити, - посміхається. - А якщо серйозно, то легше сказати, що не вмію.

Борис Романенко живе один, дружина Валентина пішла у інші світи, тож готує їсти собі сам. І хліб пече, і голубці крутить, і цукати з груш варить... А ще ж вино з вирощеного винограду робить і пригощає ним друзів та знайомих. Винороба хвалять за унікальний смак.

Йому добре знати, як це бути військовим. Служив у ракетно-артилерійських військах, водієм (за кермом вантажівки проїхав 50 тисяч кілометрів) і гарматником. Не боявся нічого.

- Хіба, дурнів, з ними нічого хорошого не знайдеш, - знову посміхається. - Залюбки допомагав чистити картоплю на армійській кухні. Повні верейки! За що б не брався - все подобається робити.

Збудував дачу, посадив садок, молодшому сину допоміг будинок звести, тепер це справжній палац! Старшу доньку постійно підтримує.

Про свою дружину Валентину, за освітою інженера-агронома, відзивається з повагою і теплотою. Каже, що йому її не вистачає.

- Валюша мене навчила вальс танцювати... А побралися, коли вона свої інститути позакінчувала. Шість років чекав, -чоловік підняв очі й відвів погляд на шафу, де стоїть її світлина.

- Коли я в армії служив, - змінює тему Борис Романенко, - на мій розмір ноги не було взуття, і доводилося носити затісні черевики. Ноги мерзли страшенно. Потім, у цивільному житті, це далося взнаки - сильно боліли коліна. В журналі «Наука і життя» вичитав, що можуть допомогти бджілки, апітерапія. Починав курс з однієї комахи, закінчував - 12-ма. Якщо шістдесят років тому ноги набрякали, то нині тільки цяточки лишаються. Почуваюся добре і всім цього бажаю!



Якби ж тоді солдату Романенку чоботи впору і теплі в’язані шкарпетки...

Лариса Галета, «Деснянка» №41 (776) від 10 жовтня 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: