Літературний вундеркінд

Трьома мовами пише вірші юна школярка із Козельця Анна Ричок. Кожен рядочок легко лягає на всі паралелі й меридіани душі. Дорослі й проникливі, а часом навіть філософські роздуми змушують вкотре задуматися над вічними темами. Ненароком просто забуваєш, що народилися вони в голові 16-річної учениці. Недарма навіть компетентне журі Малої академії наук засумнівалося, що ці творіння належать підлітку. Поезія дівчини-самородка змушує хвилюватися, вболівати за кожного героя, плекати високі почуття...



Аня неодноразово захищала честь своєї школи на Всеукраїнських олімпіадах, конкурсах... Дивувала своїм недитячим світобаченням професорів і науковців, вражала оточуючих принциповим ставленням до сучасної літератури і торкалася найпотаємніших струн душі зачарованих слухачів.


«Кобзар» від першої леді країни

Нещодавно нашу героїню запрошували до Чернігова, де з обдарованими дітьми зустрілася перша леді країни. Вражена любов’ю школярів до українського слова Марина Порошенко вручила кожному «Кобзар» Тараса Шевченка та наголосила на тому, що саме ці діти зможуть зберегти мову як найбільший скарб народу.



«Мені було приємно перебувати в літературному середовищі, – зізнається Анна Ричок. – Ще приємніше – отримати такий подарунок з рук дружини Президента. Пані Марина люб’язно з нами спілкувалася, ми дискутували на мовну тематику. Це була цікава й змістовна зустріч».

Вже з перших хвилин знайомства помічаю, що Аня не схожа на більшість своїх ровесників. Вона інакша. Така собі юна княжна. Витончена й блідолиця, в міру сором’язлива й елегантна, з романтичним світосприйняттям і волелюбним настроєм. Зізнаюся, давно не зустрічала таких школярок, особливо серед старшокласниць.

Проте, як виявилося, це мені не здалося. Вчителі, які все життя працюють в навчальному закладі, де нині вчиться козельчанка, підтверджують, що такої унікальної дитини за їхню практику не було.



«Є діти розумні, є талановиті, є ті, що із задоволенням навчаються, але Аня – інакша. Окрім того, що дівчина має дуже високий рівень інтелекту, вона ще й обдарована. В її дорослих ліричних віршах жінки знайдуть розраду, а чоловіки – пораду, – переконана відмінник освіти України, вчитель світової літератури Козелецького ЗЗСО №3 Лариса Бондаренко. – Неабияк радує, що Аня почала писати й на патріотичну тематику. Темі війни у неї присвячений цілий цикл віршів. До першої збірки, яку вже має наша юна поетеса, вони не увійшли, але в неї ще все попереду. Я переконана, що про цю дитину ми не раз почуємо. Саме за такими дітьми, як Аня, – майбутнє нашої країни».

Через бездоганні переклади... зняли з конкурсу

Два роки поспіль Аня посідає перші місця на обласній олімпіаді з російської мови. Минулого року з всеукраїнської привезла диплом третього ступеня. Англійською теж володіє досконало. Вивчила самостійно, переглядаючи улюблені серіали в оригіналі.

«Всі сезони всесвітньовідомого «Шерлока» і «Теорія великого вибуху» – серіал про двох геніальних фізиків. Саме ці кінокартини допомогли мені вивчити англійську мову, – посміхається моя співбесідниця. – Спочатку дивилася їх із англійськими субтитрами, потім – без. У серіалах більшість діалогів прості. Але зустрічається чимало сленгових виразів. Я вчила і в той же час отримувала неабияке задоволення від перегляду улюблених кінострічок. Раджу всім, хто бажає легко вивчити англійську».

Лариса Леонідівна пригадує, як разом з Анею подавали роботу на Всеукраїнський конкурс перекладів сучасних англомовних поетів. Розчаруванню не було меж, бо компетентне журі вирішило, що такі переклади не здатна робити школярка. Занадто вже вони бездоганні.

«Треба було перекласти від п’яти до семи творів сучасних авторів. Аня все зробила, причому сама. Без жодної допомоги вчителів. І їй зухвало відмовили в участі у конкурсі. Я дуже обурилася, перетелефонувала... Пояснення було таким: учень так перекладати не може, це скоріше ваша робота. Я пояснила, що мій словниковий запас англійською дуже скромний, але мені ще раз наголосили, що це не робота школяра. Прикро, але суспільство часто не готове визнати, що є унікальні діти, які часом можуть бути розумнішими, освіченішими, ніж дорослі», – наголосила пані вчителька.

Поема про Рогніду підкорила творчу еліту


Цьогоріч Анна виборола диплом першого ступеню з української мови та літератури на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої Академії Наук. Нині дівчина збирається захищати честь нашої області серед конкурсантів з усіх куточків України.



«Наша учениця Аня Ричок вже третій рік поспіль подає свої роботи до МАН. У дев’ятому класі це була секція зарубіжної літератури. На обласному рівні ми отримали диплом ІІ ступеня, – розповідає вчитель російської мови та світової літератури, відмінник освіти України Людмила Сіренко. – У 10 класі школярка подала свою збірку віршів на розгляд до секції «Літературна творчість». Неабияк зацікавила журі тим, що пише трьома мовами. Знову ж таки дали диплом ІІ ступеня, до кінця не повіривши, що десятикласниця на таке здатна. Тим більше, що вірші глибокі і часом філософські. Цьогоріч наполеглива Аня написала історичну поему і подала її до цієї ж секції. Нарешті – заслужене перше місце».

«Я написала поему про княжну Рогніду – дружину київського князя Володимира Великого. Її образ – це не страждання від лихої долі, а наполеглива робота, жага до життя, прагнення до розвитку... Мені все це дуже близьке, – зізнається одинадцятикласниця. – Рада, що на мою поему звернули увагу, і тепер я поїду на Всеукраїнський, завершальний етап конкурсу».

Ще дві перемоги цього навчального року – заохочувальна премія на Всеукраїнському конкурсі «Хортицькі дзвони» та перше місце на конкурсі патріотичних віршів імені Олени Теліги та Олега Ольжича.

«Неабияк тішить, що окрім здобутої перемоги, я отримала персональну відзнаку від поета, дитячого письменника Івана Андрусяка – за найкращий рукопис з усіх, які були представлені на конкурсі».

Попереду в нашої героїні, без сумніву, ще багато перемог. У неї вже зараз недитячі мрії. Одна з яких – стати доктором філологічних наук. Родина Ані охоче підтримує дівчину в усіх її починаннях.

«Я вдячна своїм батькам, що вони дають мені вільний простір для творчості. І виховують в мені мотивацію. Нас в родині четверо дітей. Мій молодший братик Ваня навчається в четвертому класі і вже пише свої перші вірші, Наталя – учениця першого класу. Вчителька розповідає, що вона складає казки і у неї це досить непогано виходить. Лише Діма, якому два з половиною, ще нічого не пише. Але у нього все попереду. Моя творчість – це правильний вплив моїх рідних та учителів. Мені в житті дуже пощастило, що мене оточують чудові люди, які спонукають, надихають, вірять!», – наголосила моя співбесідниця.

Наше побачення

Затемна увечері і щовесни
(Для тебе завжди мало значення)
Бузку наламавши, старий і сумний,
Я йду на наше побачення.
Проживши, мабуть, уже сотні життів,
Здригається тиша під зорями...
А руки тремтять, ніби знов молоді,
немов ще роками не зорані.
«До біса ті зморшки!», – казала завжди
І мучила палко цілунками.
Але ж – прости Боже! – я дихав і жив
Отими солодкими муками!
І падали дні під одвічну печать,
І сходили роки засапані...
А очі вивчати й уста цілувать
були хоч до вічності ладні ми.
«До біса ті зморшки!», – сміялась ота
усмішка, фатальна й божественна.
Я плакав над нею, мов блазень, і став
кохати очима і жестами.
Бо знав достеменно: кохання німе,
Словами – то значить розлукою.
Я знав, бо цього ти навчила мене –
І марив тією наукою.
Я відданий учень, уже двадцять літ
В словах не знаходжу я значення...
Та ждати недовго: позаду цей світ
І пахне бузковий в руках моїх цвіт...
Я йду на наше побачення...

Анна Ричок

Сніжана Божок, «Чернігвщина» №11 (724) від 14 березня 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Козелець, Анна Ричок, Сніжана Божок, «Чернігвщина»

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект