Як журналістка позичала гроші за оголошенням

Як журналістка позичала гроші за оголошенням

Хочете швидко й без проблем позичити від 10 до 400 тисяч гривен строк до 15 років і без довідки про доходи? Хочемо!!! Тим більше, що об'ява такого змісту друкується у пресі. В тому числі і в газеті «Вісник Ч». Он фірма «Ріксі» пропонує такі умови. А потім до редакції газети «Вісник Ч» надійшов лист від Віктора Малишка з Козелецького району. Одурили, вважає він. Потім прийшла вся в сльозах Світлана Нетреба з Крупичполя Ічнянського району. Хотіла купити корову, аби було молоко для трьох діток.
І в них проблеми з цією фірмою.
Вирішили розібратися. Кращий спосіб — самим пройти всю цю процедуру. Редакція виділила гроші. Навіщо? Про це трохи пізніше. І журналістка вирушила за вказаною в об'яві адресою.

   Так захотілося...
Кому ж грошей не хочеться. А з банками нині проблемно. І на тобі —  така заманлива пропозиція. І ніхто нічого про тебе й знати не хоче. Можеш не працювати, мати кілька кредитів у інших банках, дітей, які вчаться на контракті у вузах... А все ж "Ріксі» (котра, як пише, дбає про респектабельність та комфорт сім'ї (!), а тут ремонт треба, хоч плач) не дасть тобі пропасти. Спочатку позика фірми, чий центральний офіс у Вінниці, була по мінімуму на 25 тисяч. А це зменшилася до розміру, котрий запросто під силу звичайному громадянинові  — до  10  тисяч  на  60 місяців, тобто на 5 років. Вступний внесок — 500 гривень. Щомісячно маєш платити 226 грн.67 коп. Якщо й це проблемно, то до 10 числа кожного місяця треба знайти 143 гри. 34 коп.
Чернігівський філіал розташований на вулиці Кирпоноса, 31. 

Це крайній будинок навпроти міської санепідстанції! Зовні приміщення доволі обшарпане. Хоча двері (крайні від проспекту Перемоги) — сучасні. Вхід одразу на другий поверх. Східці відремонтовані.
Заходжу до «Ріксі». Маленька кімнатка з шафою, двома офісними столами, комп'ютером. Білява жінка запрошує сідати. Розповідає про переваги їхнього кредитування. Мовляв, недорого і надійно. Треба тільки паспорт та ідентифікаційний код.
— Можна подивитися договір? — запитую.
— Тільки у нас, з собою не даємо.
—  А   якщо я   порадитися хочу?
— Навіщо? Заплатите вступний внесок, оформите договір, тоді й радьтеся. Протягом тижня, коли щось не сподобається, гроші зможете повернути.
«Дайте, — кажу, — хоча б тут почитати». Чотири сторінки дрібним шрифтом настрою не додають. Утямити щось детально важкувато, тим більше, що написано «незрозумілою» для звичайної людини мовою, з переходами «від пункту «а» до пункту «б», далі до «с» і назад до «а».

Та в мене й завдання інше — з радістю кредит узяти, а не доскіпуватися до добрих людей, котрі й себе не ображають, й іншим допомагають. Тим більше, що один з останніх пунктів справді про те, що гроші можна повернути протягом тижня... Та головне — кредит обіцяють конкретно дати за місяць — 3 липня! Гроші на мою кредитну картку «ПриватБанку» перерахують — треба лишень перевіряти в банкоматі. А значить, з омріяним ремонтом за літо впораємося. Чого ж іще треба? Клас!
Про всяк випадок запитую:
— А можна я потім прийду, з чоловіком поговоривши?
— Гаразд, — відповіла менеджер.
У вівторок заходжу знову, з копіями сторінок паспорта — першої, другої і з пропискою та ідентифікаційного номера. Знайома білявка дає цидулку, і я йду платити вступний внесок у банк «Фінанси і кредит" по сусідству. Кошти відправляють на рахунок «УкрСиббанку» в Харків. Копію квитанції про сплату роблю поряд, у міській податковій. Білявка забирає всі «дублікати», навіть не звіряючи з паспортом та кодом. Розповідає, що мені треба 3 червня подзвонити їм за номером у проспекті «Ріксі», де значиться й Чернігівський філіал, та дізнатися, чи пропустила документи служба безпеки фірми. Якщо ні, то вступний внесок мені повернуть.
—  А кого спитати? Як вас звуть?
—  Я тут не сама... Дзвоніть і просто називайте себе. А ще можете звертатися до Вінниці за телефоном гарячої лінії — 8 800 500 52 10 (він є у кожній газетній рекламі).

  Капкани договору дрібним шрифтом
Домовимося відразу. Ми ні в чому не звинувачуємо фірму «Ріксі». Ми консультуємо про підводні камені договору. Договір з додатками займає шість сторінок: чотири — дуже дрібним шрифтом, дві — крупнішим.
Суть договору. Платите вступний внесок. Вас включають у групу таких самих. Далі щомісячно платите гроші ви. І знову—ви! Як це? Читайте далі.

Кореспондентка газети «Вісник Ч» забажала отримати 10 тисяч гривень (це найменше з того, що можна. Фірма пропонує до 100 тисяч). Щомісячно вона має платити 166 гривень 70 колійок. Платиться п'ять років, доки накопичиться якраз 10 тисяч (166,7 X 5 років х 12місяців = 10000 гривень).

Плюс також щомісячно платите по 50 гривень так званих адміністративних внесків (за те, що фірма вами займається). Якби брали гроші в банку, це був би відсоток по кредиту. Виходить усього шість відсотків річних, або тридцять відсотків за п'ять років.
Суперхалява, сери і їхні половини? Так то воно так, та тільки трішечки не так.

Уважно читаємо договір! І знаходимо Капкан перший.
Дати отримання людиною повної суми не-ма-є. Натомість існує такий порядок. Фірма чекає, доки назбирається внесків достатньо, щоб кому-небудь видати гроші. Кому? Тому, хто перерахував фірмі найбільше.
Тобто ви можете платити і рік, і два. і три...
Чим більше бажаючих погратися у такий кредит, тим «грошова» черга рухається швидше. А якщо бажаючих мало? Внески не надходять? Видавати нічого. Платіть і чекайте.
Цілком можна припустити таку картину. Платить людина повні п'ять років. Виплатила повністю суму на свій кредит (хай ті самі 10000) плюс 30 відсотків фірмі (3000). І та вручає їй передбачені договором 10000 гривень. Абсурд? У нашому житті і не таке трапляється.

На цьому (відсутності дати отримання грошей) обпеклися обидва позичальники, про яких ми на початку цього матеріалу.
Що з ними сталося? Скажімо, Віктор Малишко хотів 25 тисяч гривень. Заплатив перший внесок 1250 гривень. Підписав договір. Йому почали приходити щомісячно листи з квитанціями: ви маєте заплатити місячний внесок 582 гривні 92 копійки. З чого платити? Він же, навпаки, розраховував отримати від фірми позику, купити тракторця і потім, заробляючи на ньому, потроху розраховуватися.
На четвертий місяць замість квитанції отримав поштою повідомлення, мовляв, ви не платите внески - і ми з вами розриваємо договір.
А заплачені 1250 гривень?

Уважно читаємо договір! І знаходимо капкан другий.
Фірма, так написано в договорі, вступний внесок не повертає. Тобто плакали ваші грошики. Втім, гроші навряд чи заплачуть. Схоже, їм там добре. Витрачають їх точно не на хлібець та огірок. Плачете ви, наївні та довірливі.
Капканів у шестисторінковому документі понатикано ще багато. Не будемо завантажувати ваші мізки. Хай вони краще працюють, коли:
1. Думатимете, чи варто ставати учасниками такої схеми.
2. Читатимете умови договору, розмовлятимете з консультантом, переуточнюватимете не один-два рази. А як у прислів'ї, сім разів відміряй, один — відріж.
3. Замислитесь, де можна взяти кошти, не плативши при цьому ніякого вступного внеску. А щоб підписати папери і відразу отримати гроші на руки.

 Такі фірми без реклами існувати не зможуть
Ще раз повторюся. У мене нема підстав думати, що конкретна фірма «Ріксі» створена з метою обдурювати людей. Можливо, вони насправді хочуть довго і плідно працювати за викладеною вище (частково) схемою. Залучатимуть до такої «каси взаємодопомоги» багато людей, ті люди швидко отримуватимуть кредит, будуть задоволені, а фірма житиме на легальні «адміністративні» внески. Автор навіть щиро бажає, щоб так було. Але існують скарги людей...

Редакція газети «Вісник Ч» не несе відповідальності за надруковані оголошення. Хіба ми винні, що Іванов (Іваненко), Петров (Петренко), Сидоров (Сидоренко) були неуважні, недочитали договір, у них пропали гроші? Юридично ми не винні.
Але морально... Неприємно знати, що по прочитаному в твоїй газеті оголошенню людина може «влетіти» на гроші. Тому в редакції газети «Вісник Ч» вирішили:
1.  Написати ось цей текст. Не всі такі фірми махлюють. Але думайте.
2. На сторінці, де будуть надруковані такі оголошення, ми публікуватимемо власне застереження. Воно уже було в минулому номері газети.
3.  Звертаємося до всіх редакторів засобів масової інформації, обласних і районних, підтримати нас.  Оголошення  про «дешеві» гроші — лише із застереженням про можливі ризики!!! Такі фірми без реклами існувати не зможуть, їм доведеться пристати на наші умови.

P.S. Після опублікування в минулому номері газети «Вісник Ч» застереження одна з таких фірм зняла рекламу і поставила вимогу повернути заплачені наперед гроші. Віддамо. Інша, яка ще не заплатиш за надруковані оголошення, платити відмовилася. Перетерпимо.

Як сказала представниця однієї з фірм, це все одно, що друкувати рекламу ковбаси, а поряд застереження — не їжте, там нема м'яса. Я їй відповів: якщо ковбаса справді з м'яса, то розкуплять і з'їдять. А про газету скажуть — вони дурні, нісенітниці друкують. Інша справа, якщо той продукт справді із сої та туалетного паперу...

За словником:
Лох —жаргонізм, назва наївної, простодушної людини. Лохами називають також обдурених шахраями людей.

Людмила Пархоменко, Назар Сергєєв, тижневик "Вісник Ч" №24 (1204)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: