Музей відкриють за будь-яких обставин!

Вівторок, 9 червня 2009 17:13 | Переглядів: 2096

Городнянський район, незважаючи на велику історичну і культурну спадщину, донедавна був єдиним районом Чернігівщини, який не мав історико-краєзнавчого музею. Виправити цю несправедливість, тобто відкрити в Городні музей, вирішив уродженець… Білорусі Василь Михалькевич.

Музей потрібен…
Василь Михалькевич народився всього-на-всього за кілька кілометрів від України в селі Гордуни (Гомельська область). В рідному селі пройшли дитинство та юність. На Городнянщину переїхав вже тоді, коли йому було 28 років. Знайшов роботу, одружився і залишився жити в Городні. Історик за освітою та журналіст за покликанням, він ніяк не міг зрозуміти, чому багата історія Городнянщини поступово кане в Лету. «На наших очах зникають цілі села. То де ж, як не в музеї, мати описи історії населених пунктів, - говорить Василь Михалькевич. – Минають роки і поступово йдуть з життя старожили, які можуть розказати про побут, традиції та історію рідного краю, учасники Другої світової війни, які героїчно захищали батьківщину. Невже все це не потребує увіковічення та висвітлення?». Ось з такими думками уродженець Білорусі приступив на Україні до створення музею.

Грошей в бюджеті – немає!
Про створення музею в Городні заговорили в 2005 році. Від розмов до діла перейшли нескоро, - Василю Михалькевичу тривалий час довелося переконувати деяких непоступливих районних посадовців у необхідності створення такого музею. Нарешті в 2006 році депутати райради прийняли відповідне рішення. Та грошей на майбутній музей в районному бюджеті не знайшлося. «Всі казали – музей потрібен, але що можна зробити без грошей?! Потрібно було шукати кошти, – говорить пан Михалькевич. - Можливим меценатам і благодійникам ми розіслали 1,5 тисячі аркушів паперу (три упаковки). Надрукували їм проект музею та наші прохання. Незважаючи на те, що Городнянщина є малою батьківщиною багатьох нині відомих і заможних українців, на наші листи відгукнулись лічені люди. Першим до нас звернувся наш земляк Левко Лук’яненко, який народився в селі Хрипівка Городнянського району».

У пошуках експонатів
Спонсорів поступово таки знайшли, і в 2007 році розпочали роботу. Вирішено було під музей переобладнати стару-престару будівлю, розташовану в центрі Городні, в якій ще до радянських часів жив місцевий поміщик. Почали ремонт робити і паралельно зайнялися пошуком експонатів. Василь Михалькевич, як ініціатор та головна дієва особа цього дійства (тобто, керівник і виконавець проекту) був призначений директором музею. «У нас Василь Семенович - і директор, і мистецтвознавець, і науковий співробітник, і дизайнер, і екскурсовод, і технічний працівник», - говорить голова Городнянської райради Олександр Верхуша.
«Отримати дозволи на відкриття було важко, але ще важчим виявився пошук грошей та експонатів. Експонати шукали по всій Городнянщині, - розповідає Василь Семенович. - Я і мій товариш, однодумець Олександр Верхуша сідали в автівку і гайда по селах. Скільки населених пунктів об’їхали, не злічити! До речі, щодо створення музею, то Олександр Іванович мене завжди підтримував і всіляко допомагав. Так от, приїжджали ми в село розмовляли з місцевими мешканцями, розповідали про музей, а вони нам - хто рушник вишитий дасть, хто картину, хто самоткану килимову доріжку». Щоправда, приїхати зі «здобиччю» (з експонатом чи потрібною інформацією) щастило не завжди, траплялися і безрезультатні поїздки. Із власної ж колекції у фонд музею Василь Михалькевич віддав більше тисячі документів та фотографій.

Робили найкращий в області музей…
Саморобне дерев`яне ліжко, на ньому охайно складені подушки. Біля ліжка дитяча люлька. На стінах старовинні ікони та вишиті рушники. Під іконами – дерев’яний стіл. Підлога устелена самотканими килимовими доріжками. В кімнаті - саморобна піч. Приблизно так виглядала оселя наших земляків більш як півтора століття тому. Побут наших пращурів мені в музеї показує директор цього закладу. Українська хата кінця ХІХ століття - вже зроблена! «А скільки мороки було через дверцята груби! Об’їхали ми з Олександром Івановичем майже всю Городнянщину, а дверцят, які були зроблені в ХІХ столітті, - ніде не було! – говорить Василь Михалькевич. - Старожили нам відповідають, що такий експонат ми не знайдемо – за 100 років служби дверцята прогорають, а тому їх замінюють сучаснішими. Ми вже й зневірились, аж тут випадково знайшли потрібні нам дверцята в селі Будище».

Загалом у п’яти оглядових кімнатах Василь Михалькевич зібрав кілька тисяч, як прадавніх, так і сучасних, експонатів, що відображають побут та культуру рідного краю. Природознавчий відділ присвячений ландшафтам, рослинному та тваринному світу району. Історичний відділ охоплює визначні історичні події краю. Етнографічно-побутовий відділ виглядає як українська хата ХІХ століття. У меморіальному відділі зібрані матеріали про видатних земляків, які зробили внесок не лише у розвиток Городнянщини, але й держави в цілому. Відділ «Городнянщина прикордонна» відображає національний склад населення, етнографію, зв’язки та історію розвитку стосунків мешканців району з білорусами та росіянами.
А нещодавно в музеї було відкрито… тюремну камеру для утримання політичних в’язнів. Ця експозиція присвячена жертвам політичних репресій, які боролися за незалежність України. «Тюремна камера була створена з урахуванням думок людини, котру за політичні погляди спочатку засудили до смертного покарання, а потім вирок змінили на 15 років ув’язнення. Я говорю про Левка Лук’яненка, - сказав директор музею. – Загалом же ми намагаємось зробити найкращий в області музей! Адже саме Городнянщина є візитною карткою всієї України. Через наше місто проходить автомобільна траса міжнародного значення, яка веде в Росію та Білорусь, тому на городнянській землі буває немало іноземців».

А він вийшов унікальним
За словами пана Михалькевича, музей у Городні буде унікальним. Щоправда, не лише тому, що там будуть зібрані неповторні експонати. Особливість музею в тому, що на його створення не було використано жодної бюджетної копійки! Все - за рахунок спонсорських коштів та, звичайно, завдяки наполегливості та ентузіазму небайдужих людей. Офіційне відкриття музею планується на 24 серпня 2009 року. Василь Михалькевич переконаний: «За будь-яких обставин цього року музей буде відкрито!»

Олександр Верхуша у музеї