У Холмах зібрали старовинний ткацький верстат і вчаться на ньому працювати (відео)

Зібрали старовинний ткацький верстат і вчаться на ньому працювати. У Холмах жінки, яким за 60, займаються відродженням старовинних ремесел. Кілька років тому вони об’єднались у гурток, щоб проводити разом дозвілля і допомагати громаді.



Холминські жінки тчуть доріжку на старовинному ткацькому верстаті. Кажуть, ремесло це вже забуте.

Людмила Шимко розповідає з чого все почалося:
– Молодь захотіла, щоб ми відродили ткацтво. Ми знайшли людей, які старіші, ми їх запросили. Вчителька одна подарувала оцей станок. Він саморобний.

– Ви бачите, у нас нитки різні. І такі, і такі, і такі – різні. Ми напросили у людей. Бо на нашу пенсію ми не можемо купити. Дорого. Тому натяг нитки різний, і нам приходиться коригувати.

Крім ниток, на половики йде те, що вже нікуди не потрібне.

– Ріжемо ганчір’я, на цівочки намотуємо і тоді туди. Виходять доріжки. Беремо, зносимо у кого які ганчірки є, те, що не треба, і проприносили хто що, і ріжемо.

Частина ганчір’я йде на створення ляльок-мотанок. Кажуть, вони у них автентичні, такі робили ще їхні прабабусі в їхньому селі. Всередині ляльок сухі трави.

– Кубашка – це по народному. Це лялька-травниця. Раніше давно-давно бабусі робили для онуків, щоб заспокоїти, коли спить. Тут збираються трави від поганих духів, від зурочення. Тут різні є: полин, шавлія, меліса, м’ята, пелюстки з троянди, з тюльпанів.

Трави на кубашки збирають улітку самі. Ляльки, кажуть, відправляють хворим дітям і українським воїнам.
– Ми в акціях беремо участь і для воїнів, і відправляли кубашки для дітей хворих. Ми сітки в’язали, і туди додавали коли цукерки, коли шкарпетки, коли такі ляльки і відправляли хлопцям в АТО.

Спочатку жінки об’єднувались в гурток за інтересами, потім приєднались до минулоріч створеної в селищі громадської організації. Збираються жінки кілька разів на тиждень.
– Ми вже багато років цим колективом. Нас десь 12 чоловік постійних. .. Ми дуже займаємося рукоділлям. Ми і вишиваємо, і в’яжемо, і бісером, художня мозаїка, і з ракушок., ну взагалі різноманітні уподобання.

Надія Турас додає:
– У нас такий девіз: «Камні з неба, як кажуть, а йти треба». Поспілкувались, хтось щось розказав, цікаво. А що дома? Дома одне й те саме.

– Треба щоб і онуки і правнуки тут навчались. Ми трошки знаємо, хай і вони повчаться, приходять. Двері для всіх відкриті. А ми тут, як кажуть, ходимо – відпочиваємо.

UA: Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: