Розумовський не приймає. Гостюйте у Кочубея

Розумовський не приймає. Гстюйите у Кочубея

Палац Розумовського в Батурині — улюблене місце не лише простих відвідувачів, а й Президента. Проте потрапити туди неможливо. Закрите для людського ока і приміщення батуринської фортеці. — Відкриття палацу Розумовського для відвідувачів планували на травень, тепер на червень, але чи встигнемо, невідомо, — розводить руками заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Любов КІЯШКО. — Така ж ситуація і з приміщенням фортеці. Зараз його укріплюють. Відвідувачі обурюються, але їдуть і їдуть. З початку року заповідник відвідала 41 тисяча людей. Саме стільки Батурин прийняв за весь минулий рік.

Понеділок — вихідний
Розпочинати екскурсію, варто з цитаделі (укріплення-церкви) батуринської фортеці. Тут вам розкажуть, куди піти, що подивитись. І скільки все це задоволення врешті-решт коштує.
Скрізь неймовірної зелені газони. Тут би підстилку розіслати і добре так наминати сало з хлібцем, відпочиваючи після дороги (їхати до гетьманської столиці: з Києва та Чернігова зо дві години, із Сум — близько години). Але... скрізь таблички «Ходити по газонах суворо заборонено».
Біля цитаделі велетенський пам'ятник «Гетьмани. Молитва за Україну», до якого ведуть сходи. Так і хочеться потриматися за гетьманів, сфотографуватися біля котрогось із них. Але і туди зась — штраф 150 гривень.
Дерев'яна фортеця, перед якою рів, устелений частоколом. Як у часи козаччини. До фортеці, як і належить, веде місток.
— Вхід 5 гривень, — повідомляє працівниця, що сидить на вході. І побачивши на шиї фотоапарат, додає: — Зйомка платна. 10 гривень — фото, 20 — відео.
— Я не буду фотографувати, — пообіцяла я. Повірили, грошей не взяли.
На столі у жінки листок з визначними місцями Батурина та вартістю екскурсій.
Цитадель — 40 гривень, музей археології — 40 гривень, будинок Кочубея — 40 гривень для групи до п'яти чоловік. Для дітей, студентів та пенсіонерів — 25 гривень. Якщо бажаючих більше — 8 гривень з людини та 5 гривень з дітей, студентів, пенсіонерів. Вхід без екскурсії скрізь по 5 гривень, для пільгових категорій — 3 гривні.
— Працюємо з 10-ої по 17-у без перерви. Понеділок — вихідний, — попередила працівниця.

Ольга та Сергій Одарченки с Чернігова біля батуринської фортеці

На території фортеці теж скрізь акуратні зелені газони. З боку Сейму вартують гармати. Тут же відомий Батуринський хрест, цитадель, великий дерев'яний колодязь.
— У цьому приміщенні знаходилася скарбниця. Його було реставровано у 2008 році, —- розповідає екскурсовод (це я приліпилась до групи).
— Ого! І вже штукатурка відвалилася. Оце хтось гроші відмивав, — помітила одна з екскурсанток. Прибилася і я послухати про місцину та пам’ятки. Ніхто мене не відганяв. Та й фотоапарат не віднімав. Знімала, скільки душі завгодно. Екскурсія триває 45 хвилин. А от до фортеці не пустили. Ремонт, кажуть. Коли закінчиться, невідомо.
Після цитаделі перейти, можна до музею археології Батурина. Тут усім видають сині поліетиленові пакетики з резинками на ноги, щоб підлогу не пошкодили. Вхід так само — 5 гривень. У музеї три зали. Екскурсія теж 45 хвилин. Самому ж оббігти можна хвилин за 10-15. Черепки, зброя, прикраси, які знайшли у районі Батурина.

Тут же можна замовити оглядову екскурсію Батурином за 50 гривень, якщо вас до п'яти чоловік, а також за таку ж ціну — екскурсію до Батуринського Миколо-Крупицького монастиря. Проте пішки туди не дійдеш. Тому добре, якщо ви приїхали на замовленому автобусі чи машині. Заповідник транспорту не надає, а таксі попошукати треба.

Мед тільки для начальства
Далі — будинок генерального судді Кочубея. Пішки до нього хвилин 20-25. По дорозі, у самому центрі, можна попоїсти зовсім недорого. У кафе «Старий Батурин» червоний український борщ коштує всього 5 гривень. Тут же, поряд, маркет (великий магазин), справжній. Із шафками для сумок, корзинками. У маркеті можна поповнити рахунок на будь-якого оператора через автомат. На магазині банкомат «Приватбанку». Ціни на продукти не туристські, доступні. Біля кафе зустрічаю молоду пару.

—    Ми з Чернігова, — говорять Ольга та Сергій ОДАРЧЕНКИ. — Підвіз сюди родич. Увечері назад забере. Довго збиралися, бо ні з ким малу дочку Дашу залишити. От нарешті бабуся погодилася побавитися з нею. Все так добре склалося. А тут у фортецю не пустили. Кажуть, що ремонт, і хтозна-коли пустять. Ще й до палацу Розумовського вхід заборонено. Тільки навколо погуляти можна.

Біля входу у будинок генерального судді зустрічаю групу дітлахів.
—    Ми з Конотопа, — розповідає учителька Ольга ФІЛІМОНОВА. — Другокласників привезли. Діти натомились, але, здається, задоволені. Все подобається, тільки одне погано: лавочки є, а столиків нема. Дістали бутерброди, довелося з колінець жувати.

Вхід до будинку теж 5 гривень. Тут картини, одяг, меблі. Побачивши велетенську скриню, дивуюся:
— А це Кочубеївни?
—    Та ви що? Бачите, яка вона проста. Так поставили. Та й узагалі сумніваюся, щоб якісь із цих меблів Кочубеям належали. Максимум прислузі, — говорить екскурсовод Катерина Іванівна.

Хоч за екскурсію я й не платила, але жінка з охотою відповідала на усі мої запитання. Далі спустилися у підвальне приміщення, у камеру для тортур. Лещата, кайдани, вугілля. Моторошно. За столом восковий писар. А в камері чекає на страту засуджений. Як справжній. Жаль його.
Тут же на території музею — пасіка імені Петра Прокоповича. — Вона діюча. Мед збираємо, — говорить Катерина Іванівна.

—То можна його спробувати? Продаєте?
— Ні-ні, мед тільки для спеціальних гостей.
За гарним парканом палацу Розумовського — гарні клумби, молоді деревця, відбудовані приміщення. На паркані напис «Вхід на територію суворо заборонено». Собаки не бігають, замка нема, тому заходжу. Йти не дуже зручно, адже доріжки поки що вимощені щебенем. Каблуки тут і залишити можна. Кросівки — саме те.
—    Ви з директором домовлялися? Якщо ні, то заходити до палацу не можна, — суворо каже охоронець. — Вхід на територію у вихідний 5 гривень, для дітей 3.

Довідка
НАЗВА - Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця»
ФОРМА ВЛАСНОСТІ - державна
ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР - Наталія Реброва
СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ ПРАЦЮЄ - приховують
ПЛОЩА - 31,37 гектара, включаючи 2,3 гектара Батуринського Миколо-Крупицького монастиря

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч», №22 (1202)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: