Роман «Відступник» нашого земляка Володимира Ворони – переможець «Коронації слова»-2018

Сьогодні, 18 жовтня, в читальній залі міської бібліотеки ім. М. Коцюбинського відбулася презентація історичного роману «Відступник» переможця Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова»-2018, нашого земляка Володимира Ворони.



Якщо дехто не чув про цього письменника, то ми з радістю розповімо, що Володимир Ворона – корінний коропець, який нині мешкає у Варві, інженер-будівельник за професією, древодєл, рибалка, грибник, а віднедавна ще й письменник - цьогорічний лауреат Міжнародного конкурсу «Коронація слова». Церемонія нагородження пройшла 7 червня у колонній залі Київської міської держадміністрації.



Володимир Ворона запросив до сьогоднішнього спілкування всіх поціновувачів рідної історії, краєзнавців, етнографів, студентів-істориків, літераторів та представників ЗМІ.



Саме роман «Відступник», над яким автор працював майже 14 років, отримав перше місце в конкурсі. Це перший твір із задуманої автором трилогії «Хоробор».

Автор розповів, що в цьому творі йдеться про давню історію Сіверщини, про наше коріння, слідів котрого ще досить багато в звичаях та обрядах нашого повсякдення, а ще про вимисел і реальність в історичній літературі: де та межа, що їх поділяє?
Захопливі події роману розгортаються в кінці Х століття на сіверській землі. Книга недарма має підзаголовок «Роман-подорож у минуле».

Головному героєві при хрещенні було дано ім'я Паоло, оскільки його хрестили в Ломбардії, на території Італії, куди його занесло. Він займався охороною караванів, але був найманцем, потім пристав до вікінгів. Слов'янською мовою його звали Сівер, бо він - з племені сіверян. З далеких мандрів Сівер приніс до своїх родичів, у Короп, християнську віру, але одноплемінники язичники не були готові її сприйняти. На тлі цього і розгортаються бурхливі події роману.

- Мені завжди було цікаво: як жили тоді наші далекі пращури? Що спільного у нас з ними? Яке коріння наших звичаїв, вірувань та обрядів тягнеться в ту глибину? Тому я перечитав не один раз сотні досліджень істориків, археологів, краєзнавців, етнографів, котрі не відомі широкому загалу читачів. Зібрав цілу бібліотеку по цій темі. І мене завжди дивувало, що розмаїття дослідницьких матеріалів в частині вірувань, обрядів, побуту та ремесел часів Давньої Русі незрозумілим чином не знайшло свого відображення в нашій художній літературі. У книзі йдеться про життя моїх земляків - коропців більше ніж тисячоліття тому. Це прості люди, а не князі, які, як і ми, трудилися, кохали, через сумніви й боротьбу прокладали шляхи в майбутнє, вірили в добро і любов.

- Вони жили, вони такі самі, як ми люди були. Ми нічим по суті не змінилися. Завдяки певним релігіям ми притамували в собі певне дике звірине нутро. Але варто лише нас вибити із колії, наприклад, почалася в нас війна – і раптом бачимо такі жахи, жорстокості, нелюдськість взагалі. Але і в хорошому вони були такими самими, як ми. Вони так само кохали, переживали, любили дітей і хвилювалися за них. Вони дуже шанували своїх пращурів, так само як ми шануємо своїх предків.

Це розповідь про те, як людина, котра ще в юні літа покинула свій рід і протинялася чверть століття по чужині, повертається назад охрещеною. Інтрига роману закручується стосовно того, як її прийме рід, як вона зживеться з родом. Ми мало що знаємо не лише про побут, але й про світогляд наших далеких пращурів, про їхнє уявлення, що таке добро і зло, про те, чим вони жили.



- Уявіть собі, вони без жодних лабораторій, науково-дослідних інститутів зробили траволікування. Ну як можна було знайти у цієї рослини таку користь, а у другої – інакшу? Або з болотної руди, котра по суті землею є, створити уклад – сталь на давньослов'янській мові. Недарма ковалів на Русі звали хитрунами. Хитрість – не те, що ми розуміємо як щось таке криве й лукаве. Хитрість – володіння потаємними знаннями, недоступних широкому загалу. Я дуже багато приділив уваги різноманітним обрядам, побуту, природі і технологіям.

- Коли читаєш художньо-історичну літературу – все стереотипно: князі, війни. Але варто почитати наукові розвідки, дослідження, яких дуже багато, але вони чомусь не відомі широкому загалу – от там раптом відкривається цілий пласт! Стільки цікавого, непізнаного і невідомого нам, що ти просто дивуєшся. Саме це й я намагався передати. Не якісь там безкінечні побоїща.



Крім вшанованого лауреатством «Відступника» Володимир Ворона представив ще один свій роман – «Одвічний дух Десни», написаний у 2013-му році для тих, хто удосвіта бреде лугом, збиваючи росу з високих трав, зустрічаючи схід сонця на Десні, хто заворожено слухає солов’їний спів, що розноситься над деснянською водою та не мислить свого життя без нашої ріки і чиє серце належить їй без останку.

Автор розповів багато цікавого та такого, про що дехто почув вперше: про топоніміку, про Свароже коло і загадковий Хоробор, про ковальське мистецтво, про слова «покон», «кон» і «закон», про наші традиції, які не завжди можемо пояснити, але вони беруть початок у глибині тисячоліть.

Побувавши на презентації романів та прослухавши розповідь Володимира Ворони, цінителів нашої української літератури та історії, які ділилися своїми думками - дуже захотілося прочитати ці твори. Особливо «Відступник», який визнаний кращим на такому престижному конкурсі та вже є у продажу. Пишаємося нашим талановитим земляком!

Крім захоплюючого сюжету, на нас чекає неповторна мандрівка рідними місцями: урочищами, водоймами, лісами. За розповідями автора та присутніх, твір написаний прекрасною мовою, читається легко і з отим неповторним відчуттям: а що там далі?

Після презентації відбулася автограф-сесія. Бажаючі придбали книги Володимира Ворони та зробили з ним фото на добру згадку про цю подію.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: