Микола Кордаш вирощує вдома банани

Микола Кордаш

Миколи Кордаша з Мени вдома в зимовому саду ростуть банани, по 400 штук на «пальмі»! Займається таким екзотичним садівництвом Микола Григорович 5 років. До речі, банан по-науковому — трава. Торкнулася. Справді, м'якенький стовбур. І пеньки від зрізаних дерев — як грибові. Ота «травинка» на знімку росла усього три місяці. За тиждень — листочок. Улітку банан підростає інтенсивніше, аж тріщить, так поспішає. Десь у півроку з'являється квітка — фіолетове банчо. А під кожною пелюсточкою — бананчики, по 15-20 штук. Формуються місяця півтора. Визрівають 4-5 місяців. Пахнуть, як мед. Зараз у зимовому саду три бананових дерева.

— А квітка теж не пропадає даром, — каже Микола Григорович. — От цвів у мене банан. А по телевізору передача була про подорожі в екзотичні країни. То дзвонять мені менські вчителі й кажуть: вмикай голубий екран та вчися готувати салат, а ми прийдемо після уроків куштувати. Я так і зробив. Покришив банчо. Вимочив 15 хвилин у холодній воді. Потім додав перець, базилік. Смакота! На що схоже? На банановий салат. (Сміється.).
Перші саджанці купував по 80 гривень. Тепер сам розмножую. Як? Під землею відрізаю від такої собі цибулини паросток-корінець. Це дуже акуратна робота. І відсаджую у вазон. Із семи чотири саджанці виживають. Спочатку у мене бананові «пальми» росли примхпиво. Так я вирішив проконсультуватися з чоловіком моєї хрещениці. Він камбоджієць. Коли Какадо побачив мій сад, то довго сміявся. Казав: ніколи не думав, що його в Мені доморощеними бананами пригощатимуть. І розповів кілька секретів. Тепер я рощу ці пальми у великих вазонищах. Там по п'ять відер землі. Дренаж. Дірочки. Удобрюю тільки коров'яком. Влітку добре напуваю. На весь зимовий сад розходую через день по 50 літрів води. Взимку — менше.

До речі, Микола Григорович розповів, що банани, які ми купуємо в магазині, — кормові. У них багато крохмалю, тому й можна транспортувати. А справжні банани коштують по 20 доларів за кіло. І нагадують запашний мармелад. Саме такі й вирощує Кордаш.
А ще у Миколи Григоровича ростуть ананаси. Правда, кущ цієї диво-ягоди (листя схоже на осоку, тільки довше) плодитися починає через З роки. Є в зимовому саду й лимони, й мандарини, й гранати, й інжир. А надворі — персики. Море квітів (ними опікується дружина Валентина Іванівна). Є навіть занесена до Червоної книги півонія деревовидна. Квітне білим.
До речі, не лише свій зимовий сад, а й весь будинок Микола Григорович зробив власноруч. І не з чого-небудь, а з сибірських сосни та модрини (останню називають сибірським дубом).

Нині Микола Григорович на пенсії. А до цього служив... Де б ви думали? У контррозвідці. Перша професія Миколи Кордаша — інженер авіації. Каже, у нього 500 стрибків з парашутом. Микопа Григорович був у групі, яка випробовувала катапульти. Не на словах знає, що таке холодна війна з Америкою, наш суперлітак, охрещений російським ведмедем, і континентальні перельоти.
Опісля, уже в Мені, літав на мотодельтаплані«Інтерагросистеми», правда, в мирних цілях, обприскуючи поля». Десять років офіцер служив у Семипалатинську, де, уявіть собі, доводилося в озері, утвореному після випробовування атомної бомби, ловити велетенських сазанів.
— Дозиметри пищали, та не зашкалювали, — каже Микола Григорович. — А від нашої риби не відмовлялося навіть московське начальство.
Коли Миколі Кордашу запропонували викладати у школі контррозвідки у Москві, він відмовився.
— На землі, серед дерев і квітів, теж можна дійти до самої суті, — усміхається Микола Григорович.

Людмила Пархоменко, тижневик «Вісник Ч», №12 (1201)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: