Чи є життя без газу?

Улітку по області газівники почали відключати газ. Кажуть, планова перевірка, готуємося до зими. Сновський, Городнянський, Чернігівський райони пройшли таку процедуру. Березна Менського району без газу сиділа найбільше, два тижні. Одні бастовали, перекривали трасу, інші скуповували електроплитки, мультиварки або готували їжу на вогнищі у дворі. 8 й такі, що відмовились від газового опалення.


Валентина Римаренко: «Відключила газовий котел два роки тому»

«Топлюся кучинівською хатою»

З двору 77-річної Валентини Римаренко пахне деревиною. Подвір’я завалене товстими триметровими балками і попиляними колодками.

— Відключила котел зовсім два роки тому, — виходить господиня. — А от від газової плити не відмовилась. Хочете їсточки ? Тепленька картопля є, каша гречана, кисіль смашний. На газовій плиті приготовлені.

А котлом дорого грітися. Старий, мо’, першого випуску. Аби ним хату натопить, стільки грошей треба викинуть. А скільки газу вилітає просто так, у трубу! Як на запальнику стояв, по 150 кубів накручувало. Газу того і зовсім не хочу. Як тільки його вимкнеш, батареї мигом холонуть. У хаті хоч собак ганяй. Субсидію не брала. Бо хату сину відписала. Кожного місяця за світ добавляють і добавляють. А світу ж у мене мало набігає. Холодильник не працює, телевізор рідко дивлюся. На лічильнику «2740», а у квитанції вже «2780», так накрутили. Подзвонила, полаялась, ще і з мобілки 11 гривень зняло. І нічого не добилася.

Гріюся грубкою. За зиму машини дров не спалюю. Раз ввечері натоплю, і до ранку хороше. Буває так, що у хаті жара 30 градусів. На грубці готувати можна. Поряд ліжко.

Син Вітя з літа мені дрова запасає. Пиляє. Більше десяти років тому він купив у Кучинівці (Сновський район) хату. Зняв верх. Забрав сіни і комору. А кімнати ж лишилися. Каже: «Мамо, я тобі поліна даром віддам». Кажу: «Чорт його бери». Оце колодами у двір возить. Топитися хватить і хватить. Попіл на решеті переточу, у город, на вдобрення піде. Носити дрова не важко, — веде до комори. — Тут взяла. А як треба, вийшла до сараю. На дерев’яних санчатах до хати доперла. Ще і зарядку зробила.

Ще і сажу самому чистити не треба. Є спеціальна машина. Можна викликати, гроші заплатити. Хлопці все зроблять за 150 гривень, і красота.

«Твердопаливний — як субсидії немає. На газу — взимку»

— Три роки, як змінили старий котел на два нові, — каже Марія Козянко. — І газовий, і твердопаливний. Син замовляв по Інтернету. Брали житомирські, по 3,5 тисячі кожен. Були днями у Чернігові, в «Епіцентрі», тепер один коштує по ціні наших двох.

Твердопаливним користуємось рідко. Під осінь підтоплюємо хату. І весною. Коли субсидії не дають. Та і дрова ж дорогі. А як тільки опалювальний сезон починається, переходим на газовий.

— Від газу не думаєте відмовлятися?

— Смієтеся? Дурну альтернативу не шукаємо. У нас вже скоро і лісів не лишиться, все повирубують. Без газу, мабуть, вигідно тим, у кого груба є. Чотири оберемки на чотири рази вистачає. А в котлі за раз стільки згорить! Звісно, дубові дрова калорійніші, дорожчі, їх менше треба. Соснові дешевші. Сусідка у минулому році купила причіпчик за чотириста гривень. Цьогоріч у два рази дорожче. Плита газова. Коли відключали від газопостачання, довелось електроплитку купувати за 400 гривень.

«У багатших обігрівачі і мультиварки»

— Ходила на забастовку, перекривати трасу, — усміхається 77-річна Надія Петренко. — Стояла в перших рядах. Протестувала сильно. Що казала, вже і не пам’ятаю. А як це так? Як без газу прожити два тижні? Одиноким пенсіонерам, сім’ям з дітьми. У мене вже дев’ять внуків і п’ять правнуків. За них в першу чергу боролася.

А чим газ можна замінити? Це сама перша потреба. Прокинувся, нашвидкуруч щось підігрів і на працю. А піч поки розтопиш.

За газ будемо стояти до кінця. Поки був вимкнений, два тижні, їсти готували на вулиці, по дворах. Чотири кирпи-чинки склали, наверх залізо. У чавунку щавлю наварили. На день-два. Ховали у погреб, аби не спортилось.

А по чім зараз куб? Сім гривень? А скільки на людину положено? Будинок на дочці, а вона заїхала далеко, звідси не видно. У Росії, у Тюменській області. У мене дві груби: одна на газ, друга — на дрова, — заводить у дім жінка.

— А ось газова плита, борщик гріється. Син піч лишив, а грубу викинув. Та піч же всю хату не отопить. Дров не запасешся.

Багатші люди купують обігрівачі, мультиварки, електрочайники. А у мене немає нічого, окрім холодильника. І одна пенсія. Оце дві сумки картоплі, городини навантажу. І на Чернігів, на базар. Одна сумка йде на розходи: проїзд, містове на базарі, води попить. Друга сумка йде на хліб, якийсь смаколик хочеться.

Що на дрова, що на газ

— Газовий лишили і твердопаливний викинути не ризикнули, — каже Ольга Романченко, сільський голова. — Треба бути готовим до всього. Дровами топити — мороки багато. Купи, попиляй, склади, запали, дивись. А з газом морока одна — знайди гроші, щоб заплатити. Спілкуюся з людьми. Роблять прогнози: як буде ціна на газ рости, то і на дрова підніметься. А воно ж, як порахувати, майже те на те і виходить.

Юлія Семенець, Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №30 (1681), 26 липня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: