Скільки дадуть матері за нанесення легких тілесних ушкоджень? У свідках... суддя і прокурор

58-річна Світлана Прокопенко (працює продавцем у сільському магазині) з села Мощенка Городнянського району має пройти судово-психологічну експертизу у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз. Таке рішення 12 червня ухвалив Щорський районний суд.

Світлану Федорівну судять за нанесення легких тілесних ушкоджень 30-річному городнянцю Олександру Кривошею. У свідках... суддя і прокурор.

Клопотала про проведення експертизи адвокат жінки. І суддя задовольнив звернення. У приміщенні Городнянського суду жінка нібито накинулася на Кривошея. Він на полюванні застрелив її сина. Суд поставив експертам ряд запитань щодо психологічного стану Світлани. Висновок спеціалістів вплине на рішення суду.


Світлана Прокопенко з онукою Наталею


Її син Володимир Скопич з донькою

«Кривошей застрелив мого єдиного сина»

— Кривошей — це той, хто убив мою єдину дитину, — однією рукою розкладує на столі рішення суддів, іншою витирає рушником сльози Світлана Прокопенко. — Володі було 36 років. Жив він з родиною у селі Сутоки Городнянського району. Працював на двох роботах: в охороні і на комбайні у місцевому сільгосптоваристві. А ще був затятий мисливець. У нього були дві рушниці, дозволи на них. Хазяйство тримав, техніки повен двір.

Того дня, 16 жовтня 2016 року, він мав збирати комбайном кукурудзу. Працював сам, без помічника. Збирав на машину. Зранку поїхав на полювання. Начальник йому дзвонив, Володя відказав: «Зараз, Миколайовичу, виходжу на дорогу, щоб ви під’їхали мене забрали». Той чекав, чекав — немає Володі, і телефон не відповідає. Виявляється, в той час син, ще дев’ятої ранку не було, вже був убитий.

Усе вже, нікому продовжити наш рід по чоловічій лінії.

Син жив з дружиною. Дав їм Бог трьох діток. З них лише найстарша Наталочка в живих лишилася, їй вісім років, — знову сльози капають на судові рішення. — У 2011 році народився Ваня. Коли було чотири місяці, помер. Медики поставили діагноз «Синдром раптової смерті». Тяжко пережили, і невістка, і син, цю втрату. Народили другого хлопчика Серьожу. Таке славне дитя. Було йому 3,5 року. Грався у дворі. Невістка зайшла ненадовго у хату, а він хвилиною городом до ставка. Син викопав глибокий ставок. Володя не тільки мисливець, а й рибалка завзятий був.

Вискочила невістка — малого немає. До ставка, а по ньому човен плаває, і Серьожа ще не встиг піти на дно. Куртка надулася, тримала. Вона до нього, витягла, а дитя вже неживе. Було це 16 травня 2016 року, а рівно через п’ять місяців загинув і Володя. Він свою смерть неначе відчував. Після гибелі сина якось сказав: «Я довго жити не буду». Я розревілася: «Ти що, синку, таке кажеш, хочеш мене зовсім осиротить?» А чого не буде жити, звідки це узяв? Не спитала. Більше цю тему я не піднімала. Тільки з того часу стала по десять разів на день йому телефонувати. Він іноді казав: «Мамо, коли я на полюванні, хоч тоді не дзвони. Бо ти звірів лякаєш».

У той день зранку я йому не додзвонилася. Набрала невістку. «Вова пішов на охоту», — сказала вона. А я наче відчувала, набирала сто разів — не відповідає. Скільки там їх було на полюванні, невідомо. Офіційно за вироком — троє. Тільки той третій нічого не бачив. Кривошей вистрілив моєму Вові у спину кулею 12 калібру. З відстані близько метра. Зброя у Кривошея стояла не на запобіжнику, як має бути. Він нібито спіткнувся і впав, і в цей час вистрілив. Та я в це не вірю. Якщо людина зі зброєю, буває, падає, ствол або вгору, або вниз у землю.
Припускаю, упав, хай би в руку, в ногу Володі поцілив, а не прямо у спину. Тому, думаю, щось між ними сталося там на полюванні. Бо чому майже дві години тіло сина пролежало до приїзду поліції? Навіщо Кривошей його тягав, перевертав, брав синові обидві мобілки?

Того Кривошея я раніше ніколи не бачила. Невістка згадала, що приїздив він до Володі лише раз. Щось балакали на вулиці. Син попередив її: «Поки він тут, не виходь і корову не виганяй, я сам вижену». Чому так, не пояснив. Це вже коли суд почався, я дізналася, що цей Кривошей працював в екологічній службі у Чернігові.

Потім почалися суди. Кривошея оштрафували за полювання на забороненій ділянці і звинуватили лише у вбивстві з необережності. Вину він визнав. До того заплатив нам сорок тисяч гривень. Для мене з втратою сина земля перевернулася. Ні спати не могла, ні їжа в горло не лізла. Жила на заспокійливих. Головою розуміла: немає Володі, а серцем — ось-ось зайде. Душа моя і досі вірить у диво. Іноді так бувало, що відчувала, він тут поряд, а доторкнутися не можу. До психіатрів соромно було йти. Боялася, аби не сказали, що з глузду з’їхала.

Кілька разів лежала у лікарні у терапії. Надовго не могла невістку без підтримки, а онучку без свого нагляду залишити. Я тепер над Наталочкою тремчу. Вона ж копія Вови. І зовні, і на роботі метка. А та сімейка Адамсів ще й говорила, що Наташа не синова дочка. Аби тільки гроші не платити. Через суд довелося доводити, що Володина. Хоч я і без суду знаю: вона кров моя.

Судив спочатку суддя Березовський у Городні. На суді Кривошей поводився так, наче не людину вбив, а муху. Я спокійно дивитися на таке не могла. Уявіть: за п’ять років шість похоронів пережити. Де той спокій буде?

Не пам’ятаю, щоб я била Кривошея. У пам’яті лишилося: мене поять заспокійливим, суддя оголосив перерву.

Потім Кривошей пише заяву до поліції, що я його побила. В експертному висновку сказано: «Нанесла не менше 22 ударів. Садна та крововиливи правого передпліччя, що не спричинили розладу здоров’я». Які 22 удари? Я жінка, він здоровий накачаний мужик. Тоді у залі були лише секретар, я, прокурор і суддя. Суддя Олексій Березовський і прокурорша Юлія Червонюк пішли у свідки на стороні Кривошея. Тоді ж суддя Березовський і заявив про самовідвід у справі. її передали на новий розгляд судді Марині Лиманській. 21 лютого цього року вона оголосила вирок: Кривошею — амністія і сплатити мені 560 тисяч гривень моральної шкоди.

Я вже стільки натерпілася, що хотіла повіситися. Єдине, що стримує, синові пам’ятник не поставила. І Наталку, онуку, в люди не вивела. Думала, хоч житло їй за присуджені гроші куплю.

Та Кривошей подав апеляцію. Мені ще тоді люди казали: «У нього зв’язки. Хрещений колишній — голова Шорського суду. Друг сім’ї — колишній суддя Апеляційного. А як відомо, колишніх не буває. 31 травня Апеляційний суд з 560 тисяч гривень зменшив до 100 тисяч моральну шкоду. Я сказала Кривошеям: «Ну, раз так сталося, мені нічого не треба. Віддайте онуці моїй дім чи квартиру. У вас же три житла у Городні» — «У нас свої є внуки». Я подала у Верховний суд. Ще рішення немає.

25 тисяч гривень моральної шкоди

— А в цей час мене саму судили у Сновську. Кривошей запросив 25 тисяч моральної шкоди. Так мені 100 тисяч гривень за убиту ним дитину, а йому, здоровому багатому мужику, 25 тисяч гривень. Де совість? Екстрасенс, до якої їздила порадитись, сказала, що Бог все бачить. Навіть приклад навела: «Убили мужика троє. Нікого не посадили, як рідні не добивалися. Минуло кілька років. Двох уже на світі немає. Нещасні випадки з ними сталися. Скоро і третьому кінець». От я і надіюсь на Бога і ще трохи на справедливий суд.

Мене ж спочатку хотіли судити у Городні. Суддя Лиманська. Я їй кажу: «Як ви будете оцінювати покази свого колеги і голови Городнянського суду Березовського, який у свідках?» І заявила їй відвід. Справу передали на розгляд до Сновська. Кривошей написав заяву, щоб далі розглядали без нього. Допитали вже суддю Березовського. Він сказав, що я цілеспрямованих ударів не наносила. Я навіть здивувалася. Прокурорша Юлія Червонюк свідчила на користь Кривошея. Говорила, що бачила синці.

* * *

Говорили ми п’ять годин зі Світланою Федорівною, і весь цей час жінка без перестану плакала. Такого я ще не бачила. Два рушники поміняла мокрі.

Я намагалася заспокоїти. «У мене непоправне горе. Щоб їхня сім’я так плакала, як я плачу кожен день», — відповідала жінка.


У кожного своя правда. Так завжди у житті. Але є ще мораль, совість, співчуття, людяність. Чи ж так уже потрібно добивати цю нещасну жінку?

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №29 (1680), 19 липня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: