Львівське сміття під Козельцем беруть по 66 гривень за кубометр

Вівторок, 3 липня 2018 15:00 | Переглядів: 3029 | Обновлено 4 липня 2018 09:51

На так званий п’ятий кілометр. Там місцеві активісти познаходили папірці з графіком роботи львівської лікарні, платіжки Львівобленерго, накладні «Нової пошти».

Землю під сміттєзвалище орендує Олександр Набільський, власник ТОВ «Еко-Сервіс-Козелець» двоюрідний брат голови Козелецької ОТГ Олени Дмитренко. Десятого травня жителі Козельця і навколишніх сіл влаштували акцію протесту. Заблокували рух трасою Київ - Чернігів у селі Гарбузин Козелецького району. Вимагали припинення ввезення побутових відходів з інших регіонів. Була створена комісія в ОТГ.

— А толку? — обурюється козельчанин 44-річний Ігор Корнієнко, громадський активіст. — Мою дружину Яну, небайдужих людей, які виступили проти завозу сміття зі Львівщини, прибічники місцевої влади обізвали брехунами.

Офіційно нам сказали, що сміття завозиться з міста Українка Київської області. Я подумав: «У них що, свого полігона немає?» І написав запит в Українську міську раду. Звідти отримав відповідь, що ніяких договорів між міськрадою і ТОВ «Еко-Сервіс-Козелець» не було і немає. Тоді вся ця компанія притихла.

Фури зі сміттям заїжджають на полігон під Козельцем

Три фури-зерновози

15 червня, ранок, минуло більше 1,5 місяця відтоді, як активісти вперше виявили львівське сміття. Показати дорогу до полігона попросила Корнієнків.

Поворот у Лемешах Козелецького району. Зліва кукурудзяне поле, його і сміттєзвалище розділяє грунтова дорога. Всюди собачі стежки. По одній з них спускаємося. Якраз пройшов дощ, парить, сморід страшний. Мене нудило. 35-річна Яна Корнієнко трималася, хоча і на третьому місяці вагітності (очікує на четверту дитину). Вдягаємо рукавички, розгрібаємо сміття. У мене знахідка: кошторис «Львівська залізниця» з печаткою. У Яни теж квитанція «Гал Всесвіт», автовокзал Львів. Накладні і квитанції, договори і документи: з поліції, Апеляційного суду Львова і т. д. Сміття бульдозером змішали з землею, та ми витрушували від грунту кожен клаптик. Деякі написи не видно, але слова «Львів» таки збереглися. Назбирали цілий пакет-маєчку.

— А людей вводять в оману, що не завозять львівське сміття, — зітхає Яна. — Місцеве, звісно, треба десь дівати, а навіщо нам чуже? Грунтові води забруднюються, пожежного гідранта на звалищі немає. Не дай Боже, загориться, дихати в окрузі буде нічим. Ліс, щоб розширювати звалище, потихеньку вирубують, їм же кудись завезений непотріб складати треба. Я мама, переживаю не тільки за здоров’я своїх дітей, а й за чужих. Хтось гроші заробляє на завозі львівського сміття. А хтось останні копійки витрачатиме на лікування від наслідків діяльності цього сміттєзвалища. Ось нова купа, це з фури точно, по розміру бачу, — кличе Яна.

Яна Корнієнко на сміттєзвалищі

Справді, купа з великого причепа. Розгрібаю і натрапляю на упаковку з «Нової пошти» міста Львів, дата 08.06. З повним пакетом доказів прямую до селищного начальства. На годиннику 10.30.

І раптом перед нами три фури-зерновози з львівськими номерами «ВС». Повертають до сміттєзвалища. «Раніше вивантажували вечорами, щоб люди не бачили», — каже Яна. Ми слідом. Охоронник підняв шлагбаум, пропустив ті авто, нічого не перевіряючи. Дві фури зупинилися серед смітника. Першу трактор потяг по багнюці на вивантаження. Я за нею з фотоапаратом, по коліна у грязюці. Спека, сморід. Побачивши мене, водій передумав вивантажувати. Тракторист став комусь надзвонювати. Водій фури теж. Прийшов охоронник. Просив покинути територію звалища. «Ви ж живете на сусідній вулиці, невже вам байдуже, що нам везуть чуже сміття», — сказала йому Яна Корнієнко. Чоловік тільки знизав плечима. І став комусь телефонувати. Минула година. Певно, чекали, що ми підемо. Ми питали водія: «Звідки сміття?» Мовчав. Викликали поліцію. Першим
Двом поліцейським водій фури сказав, що приїхав з Українки. Та ні товарно-транспортної накладної, ні інших підтверджуючих документів у нього і колег не було. Приїхав ще один наряд «102» (викликали не тільки я, а й Ігор Корнієнко). Водії були злі. Казали, що документи підвезуть.

Минула година, друга, третя, четверта. Нікого. Почекавши ще тридцять хвилин,повезла заяву і свої пояснення в Козелецьке відділення поліції. За півгодини повернулася. Була вже 17.00. І о диво! Доки мене не було, з’явилися накладні. Тільки у них не було вказано, скільки тонн сміття у фурі — раз. Друге — з’ясувалося, що водії не з Українки привезли сміття, а завантажилися у Коростишівському районі Житомирської області. Перевізник — приватник. Дві фури його. Всі водії зі Львівської області.

З’явився і договір від 2 січня 2018 року, укладений між ТОВ «Еко-Сервіс-Козелець» і київською компанією «Терра Компані Плюс». Предмет договору: «Замовник виконує перевезення твердих побутових відходів на полігон». Скільки на рік — графа порожня. Схема заплутана. За договором, вартість одного кубометра сміття — 66 гривень. Скільки тих кубометрів у фурі? І скільки тих фур приїздить щодня? Відповідь з поліції мені ще не надіслали. Де дівається сміття зі Львова, у якому мешкає до 800 тисяч людей і щодня приїздять тисячі туристів? 15 червня 12-тонну фуру зі львівським непотребом люди впіймали у Борзнянському районі. Поліція відкрила кримінальне провадження за забруднення земель.

Приїзд трьох фур на козелецьке сміттєзвалище набрав розголосу. Ввечері зібралися люди і випровадили автомобілі, так і не дали їм розвантажитися.

А що отримує громада, окрім пеньків у лісі?

— Земля, де розміщене сміттєзвалище, перебуває у постійному користуванні комунального підприємства «Архітектурно-планувальне проектно-виробниче бюро» Козелецької селищної ради. Належить Лемешівській сільській раді (нині старостинському округу, який входить до Козелецької ОТГ). Орендуємо ділянку площею 10 гектарів у КП. Договір дійсний до 2022 року, — пояснює 44-річний Олександр Набільський, власник фірми. — 3 цих десяти гектарів ми використовуємо близько трьох. Взагалі там 20 гектарів. Це колишній кар’єр, де добували пісок. Сміття туди люди викидають уже років тридцять. Раніше безхатьки підпалювали його. Коли вигорало, збирали метал і пляшки. Ми самостійно обслуговуємо полігон, дотацій не отримуємо. Щороку на нього витрачаємо до 800 тисяч гривень. Якщо полігон самостійно не зможе заробляти, то він буде збитковим. За всі роки діяльності тільки торік вийшли на самоокупність. У нас офіційно працевлаштовані 10 осіб. Щоб працювати без збитків, потрібно, аби тариф за вивезення сміття для населення Козельця і району становив близько 37 гривень з людини. А він нині 20 гривень, раніше був 16. Тому ми утримуємо полігон за рахунок машин, які приймаємо з інших районів. Немає в законі такого пункту, що полігон не має права приймати сміття з якогось іншого регіону.

— Скільки коштує фура чужого сміття?

— Це комерційна таємниця.

— Олександре Петровичу, я бачила договір, там по 66 гривень за кубометр. А скільки тих кубів у фурі? Чому не вказано тоннажу (метражу) у накладних?

— Приймальник-охоронець обмірює рулеткою об’єм при завозі, фактично вписує тонаж. (При мені ніхто не міряв. — Авт.).

— Гроші за сміття ідуть у касу підприємства. А яку вигоду має Козелецька громада від завезеного сміття?

— Торік ми сплатили 66 тисяч екоподатку і єдиного — близько 90 тисяч гривень.

— На полігоні немає пожежного гідранта. Якщо загориться, Козелець і навколишні села накриє їдкий дим.

— Поки що немає. Але є охоронник, до посадових обов’язків якого входить кожні 30 хвилин обходити територію і спостерігати, чи немає загорань. Торік, було, і через пляшку, і через лінзу від фільмоскопа загорілося. Приїхала пожежна машина, загасили. У планах — розроблення проекту полігона, встановлення дизбар’єра, ставки-випарювачі, пожежна водойма, дороги. Але це все дуже фінансово затратно.

Ми цікавилися: тільки геодезична розвідка та буріння свердловини для води коштує близько 150 тисяч гривень. А ще потрібна купа погоджень з пожежниками, санстанцією, екоінспекцією, дотримання всіх будівельних умов.

— Звідки з’явилася легенда, що сміття завозиться з Українки Київської області?

— Це не легенда. Там є перевалочний пункт, де сортують сміття. Щось встигають перебрати, щось ні.

— Чому тоді людям не сказати чесно, що є львівське сміття?

— Ми беремо на себе функції по прийому та розміщенню твердих побутових відходів. Для нас головне, щоб там не було заборонених, небезпечних. Мені пропонували машину шкідливих ламп. Я міг би її взяти і відпочивати на Канарах. Але ми працюємо в рамках закону.

— Яка різниця, львівське чи київське сміття, головне, щоб не було перевантаження полігону. Нині він завантажений лише на 15 відсотків, — приєднується до розмови 32-річна Юлія Шуляк, директор ТОВ «Еко-Сервіс-Козелець». — Більша його частина це ліс, і ми його не чіпаємо. Було багато комісій і перевірок. Документи у нас в порядку.

— Олександре Петровичу, але ж видно пеньки. Вирубували ліс?

— Ми подавали запити до місцевих лісництв. Отримали відповіді, що він нікому

не належить. Він самосійний. Нині немає необхідності його вирубувати. Буде проектна документація, будемо облаштовувати ділянки — можливо, тоді і доведеться.

— Але ж там є дерева, які можна використовувати на діловий пиломатеріал.

— Може бути. В ОТГ є садочки, які опалюють дровами.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №26 (1677), 28 червня 2018 року