Чернігівські доули і гормон щастя

Оксана і Катерина Крись - перші і поки єдині сертифіковані доули в Чернігові. Супроводжувати пологи для них - улюблена робота.



- Ти молодчинка! Дихай, дихай! У нас все добре! Ще трішечки.., - підбадьорює і стискає долоні майбутньої мами Оксана.

Ще мить і ось - диво! Тоненький плач. У молодої жінки народилася дитинка! У ці секунди мокрі очі блищать гормоном щастя.! в доули - також!

Трішки про себе

Останні два роки чернігівка Оксана Крись, мама восьмирічних двійняток

- Дмитрика і Насті, працює доулою. Має дві освіти: економічну і психологічну (перинатальний психолог). Остання їй неабияк допомагає у роботі. А ще Оксана дуже вдячна своєму чоловікові Сергію. Він завжди підтримує, всі домашні клопоти і діток, коли мама у пологовому, бере на себе.

Катерина за фахом інструктор з фізичного виховання дітей дошкільного віку. Якийсь час працювала за освітою. Спорт для неї важливий, він навіть поєднав її з майбутнім чоловіком, професійним футболістом з Грузії. Незабутня зустріч на чернігівському стадіоні й досі перед її очима.

Нині Теймураз тренує майбутніх футболістів. Катерина ж - майстер спорту з легкої атлетики. Об’єднує спортсменів не лише кохання. Три з половиною роки тому в них народилася найдорожча в світі донечка Елен.

Хто таке доула



- Доула, - пояснює просто Оксана, - це людина, яка підтримує жінку до, підчас і після пологів. Це не те саме, що повитуха. Вона поряд і розповідає жінці, що саме з нею відбувається. Завдання доули - полегшити фізіологічний стан жінки, не втручатися у природний процес. В її арсеналі добре розуміння фізіології і психології, спеціальні техніки, приміром, правильне дихання чи знеболювальний масаж, а ще - урівноваженість і спокій. Останнє - ледь не головне.

Вона має все пояснити, заспокоїти й бути поруч.

- На перший погляд, дивовижно, - продовжує, - але дослідження, проведені у США ще в дев’яностих, довели, що супровід пологів доулою сприятливо впливає на процес: на 50 відсотків зменшилася кількість кесаревих розтинів,

на 40 - потреба в стимуляції, на 60 -узнеболенні. Це, звісно, якщо доула - професіонал, а не просто матір декількох дітей, яка вирішила, що того досвіду достатньо, аби допомагати іншим жінкам народжувати.

Оксана каже, що стала доулою свідомо, за покликом серця.

- Спочатку мене запрошували на пологи подруги, - зізнається. - Вони знають, що ми з чоловіком пройшли непростий шлях (12 років очікувань), доки у нас з’явилися двійнята. Те, що пережила я, дозволило розуміти жінок, які прагнуть материнства. І, як перинатальний психолог, знаю, як правильно їх підтримати і допомогти. Та й мамі двійнят, якій вже нічого не страшно, по-справжньому довіряли. Потім помітила, що під час пологів я себе дуже дивно почуваю. Мені це не те, що подобається, я відчула здатність бути корисною. Стала цікавитися, чи можливо це робити професійно? І яке було моє здивування, коли дізналася, що в Україні вже п’ятнадцять років поспіль працюють у цьому напрямку спеціальні люди -доули. Я захотіла стати однією з них!

- Доула з’явилася в світі в кінці 70 років минулого століття, - долучається до розмови Катерин.а - Саме тоді в Європі стали досліджувати партнерські пологи, допускати чоловіків. Раніше майбутні татусі ніде і ніколи не були присутніми. Майже одночасно з цією подією з’явилися доули. Вони підтримували тих жінок, чоловіки яких не хотіли, не розуміли, не бажали бачити все на власні очі. Дехто хвилювався, боявся зашкодити, зробити щось не так. А цей страх - найбільший ворог під час пологів.

«Рамштайн» і ребозо

Доула завжди має бути спокійною. Обов’язково вірити в жінку. Для цього Оксана і Катерина зустрічаються двічі-тричі з дівчатками (так ласкаво називають своїх підопічних) до пологів.

- Ми знайомимося, розповідаємо про себе, відповідаємо на всі запитання, що цікавлять і турбують майбутніх матусь, - каже Оксана. - Зазвичай звертаються жінки на останніх тижнях вагітності, але й були такі, що мали строк лише вісім тижнів. Також спілкуємося у «вайбері». Радимо пройти курси у центрі «Азбука для батьків», які проводять високопрофесійний педіатр Любов Фіалков-ська, сертифікований консультант з грудного вигодовування Олена Алейник. Лекцію про партнерські пологи читаю я.

Співрозмовниці повідали, що під час пе-реймів доречно користуватися аромалам-пою, вмикати улюблену музику. Усе - заради створення атмосфери спокою.



- Коли ми слухаємо приємну мелодію - тіло розслабляється, а це те, що нам потрібно, - каже доула Оксана. - Одна подружня пара, приміром, слухала... «Рамштайн» (рок), інші - шум моря. Я вам більше скажу: природа подарувала нам шикарний коктейль гормонів, аби діти народжувалися легко. Окситоцин - гормон щастя й любові, родової діяльності і грудного вигодовування. Він виділяється тоді, коли ми отримуємо задоволення від життя. Другий гормон - ен-дорфін - гормон ейфорії, який, окрім того, добре знеболює. Є ще природні опіати - вони дають легке, чимось схоже на наркотичне, сп’яніння. І теж знеболюють, вводячи людину у стан, близький до нірвани. Ось ця чудова група гормонів активно працює під час пологів. і це ще не все. Також ми маємо розрізняти патологічний біль і природний дискомфорт.

Чому ж щось іде не так, відбувається збій? Коли нам стає страшно, коли ми напружуємося і таке інше, у всіх цих випадках у крові стрімко підвищується рівень адреналіну, а всі ті добрі гормони перемикаються на його погашення замість того, щоби знеболювати. Тому доула всі фактори стресу має мінімізувати, гладити жінку, робити масаж за допомогою ребозо (шарф, шматок тканини) й казати: «Ти молодець! У нас все добре».

Темно, тепло, тихо

Доули кажуть, що нашим жінкам пощастило мати сучасний пологовий будинок, де є все потрібне обладнання, чудовий ремонт і найголовніше - молода команда висококваліфікованих фахівців. Чернігову є ким і чим пишатися!

- Якось під час зустрічі з колегами почула, що в одному з міст України жінки народжують у загальних залах, де одночасно перебуває 5-6 породіль, - розповідає Катерина. -Уявіть, у них дітей забирають і відносять до іншої палати, все так, як двадцять років тому...

У чернігівському пологовому все по-сучасному, навіть дозволяють брати з собою домашні речі.

- Тут усе створено для комфортного перебування. Окремі зали для кожної жінки, є диван для тата, ванна, і навіть джакузі, - посміхається Оксана. - Я завжди пропоную дівчаткам взяти плед, тепленькі шкарпетки, улюблену іграшку або ще щось, що нагадуватиме про домашній затишок. Дехто брав настільну лампу. Усе, аби наблизити атмосферу, яку пропагує французький акушер-гі-неколог Мішель Оден (три основні моменти під час пологів - темно, тепло й тихо). Жінка, коли народжує, хоче почуватися в безпеці: жодна кішка не народить, коли навколо гамірно, а залізе до шафи чи ще кудись, де тепло, темно і головне - спокійно. Моя робота як доули у цьому й полягає - аби жінка знала, що все добре і їй нема чого боятися.

Хочеться практики

За словами доул, останнім часом їх частіше знаходять майбутні татусі, ніж матусі. Чоловіки таким чином хочуть полегшити і собі життя, і допомогти своїм коханим.

- Де знаходять? - з посмішкою каже Оксана й одразу відповідає. - Через інтернет, «Фейсбук», завдяки «сарафанному радіо».

Більше трьох-чотирьох пологів на місяць вона не бере, каже, що просто емоційно не витягне. Катя ж ще жодні не супроводжувала. Професійною доулою вона стала півроку тому.

- Ось-ось вже має народити, - каже про свою підопічну Катерина. - Боюся? Ні! Просто вже дуже хочеться практики. Я також колись пританцьовувала разом з чоловіком у пологовому, без зайвих страхів і тривоги, народила - з задоволенням. Кого б хотіла бачити під час народження своєї другої дитини? Мабуть, чоловіка і Оксану!

Навчалися доули у Дніпрі, у сімейних центрах «Аист» і «Семицвет». До речі, останній у 2016 році вступив до спілки «Dona international», учасниками якої є представники з 57 країн світу. На їхньому сайті можна знайти й координати двох чернігівських помічниць.

Сприймали як шаманку з бубоном

Спочатку лікарям і акушеркам Оксана не казала, що вона доула, хоча працювала офіційно. Згодом усі й так дізналися.

- Попервах сприймали мене, як якусь шаманку, що зараз затанцює з бубоном, - посміхається. - А коли побачили, що я нормальна людина, що веду діалог, можу допомагати медикам, адже буває одночасно народжує кілька жінок, - змінили думку. Лікарям з психологічно підготовленими пацієнтками набагато легше. Адже вони не хвилюються, добре себе поводять, повністю готові до переймів. Розуміють, що доула поруч, в команді, щоб не сталося.

Доули не відмовляються від жодних медичних показань, але вони максимально «за» природні пологи. Не мають права щось радити лікарю. Вибір тільки за жінкою, яким би він не був.

Скільком допомогла народити з задоволенням доула Оксана і хто вони - таємниця. Професійна доула не має права розповідати про це. Тим паче викладати фотографії у соцмережі. Якщо породілля захоче показати дитинку або розказати про те, що скористалася допомогою, це її право.

- Я дівчатам завжди кажу: наші пологи тільки між нами. Як себе поводили, які ви були гарні - конфіденційна інформація. І зустрівшись через 10-20 років, подивившись одна одній в очі, ми зможемо разом пережити все знову. Я навіть інколи жартую, що ми з Катею - флешки, такі собі носії інформації.

На одній хвилі

Знати, коли початок і кінець переймів, ота хвилина, - насправді багато значить. А ще цінніше відчувати підтримку партнера ще до пологів. У Оксани є цікава техніка:

- Для того, щоб зрозуміти, скільки триватимуть перейми, пропоную жінці взяти в руки шматочки льоду. Я слідкую за часом. Жінка стискає кригу, біль від холоду зростає. Так триває десь хвилину. Потім пояснюю і показую, якщо лід тримати вдвох з чоловіком чи доулою (коли долоні огортають жіночі кулаки з кригою), стає вже не так боляче, жінка відчуває підтримку, захищеність, спокій. Також ми дихаємо разом, це дозволяє спрямовувати увагу не на біль, а на дихання.

Що відчуває доула, коли народжується дитинка? Приміром, Оксана щораз захоплюється жіночою мужністю. Для неї дуже важливо бути з майбутньою мамою на одній хвилі.



- Я за те, щоб у кожної української жінки був вибір, - каже наостанок. - Мати помічницю - доступно кожному. Повірте, це не всі гроші світу. Найважливіше, аби люди дізналися про такі послуги і захотіли ними скористатися. Усе заради того, щоб жінка не залишалася наодинці й по-справжньому відчула отой гормон щастя.

Лариса Галета, "Деснянка" №22 (707) від 31 травня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: