Що для вас ласощі?

З весною вас! Навесні особливо хочеться чогось смачного і нового. Але треба, щоб і грошей вистачило! А ласощі дорогі! Хоча вони різні бувають. А що для вас ласощі?



Солодке люблю, але не можна

Алім Голік, пенсіонер, Ловинь, Ріпкинський район:

— Солодке люблю. Але не їм, бо цукор «скаче». Все одно кашу завжди трохи підсолоджую. І в чай, вважаю, трошки можна. Мені вже 80, інвалід, нікуди далі двору не виходжу. Що баба наварить, те й їм, які там ласощі. Як борщ несмачний, каже: «Бери смачнішого навари». Я сам не готую. Хіба, як баби вдома нема, на газу щось. Цибулі на сковорідку накришу та яєць туди штук чотири. Так наїмся, що до вечора, поки моя Марія Михайлівна з райцентру приїде, нічого не хочеться. За ліками мені їздить.

Апетиту вже нема. Ні ковбаси тої не хочу. Така ковбаса тепер, що й безплатно її не треба. Ото привезе печення вівсяне — хороше! По три-чотири за раз з’їдаю. Але солодке. Казала, більш купувати не буде. А влітку морозиво приносить, теж люблю його. Взимку не можна, бо астма.

«Коли мішок грошей під подушкою, а не пенсія півтори тисячі»

Любов Кошіль, пенсіонерка, Кладьківка, Куликівський район:

— Солодко, коли мішок грошей під подушкою, як у тих, хто на верху, а не пенсія півтори тисячі гривень, як у простих. Коли чоловік під боком. Та ми вже старі, восьмий десяток пішов. Тепер вже за боком. Я ласощі люблю, та у мене цукровий діабет, не можна. Печу для родини, для мене це хобі.

Ласкаві слова і суші

Юлія Овчарик, 23 роки, вихователь-методист дитсадка №8, Прилуки:

— Ласощі — то щось приємне, солодке. Для мене це приємні слова, які чую щодня від коханого. «Ласкаві слова солодші за мед». Ми зустрічаємось сім років, рік живемо разом. І ще не втратили бажання говорити одне одному ніжні слова. З їжі — це перш за все шоколадні цукерки. Любимо їх з кавою. На свята — торт. Можу й сама спекти, як є час. Якщо не солодке, то суші. Ласуємо не так часто — коли збираємося з друзями. Готуємо самі. Всі продукти є в супермаркеті. Хлопці скуповуються, дівчата крутять. А ввечері разом смакуємо.

Торти і цукерки, як для алкоголіка горілка

Олена Сафон, листоноша, Волосківці, Менський район:

— Цукерки і торти дуже люблю. Для мене солодке, як для алкоголіка горілка. Взимку торти, випічку сама печу. Влітку більше купую. За городами ніколи. Торти полюбляю з масляним кремом. «Наполеон». Бісквітні. Цукерки шоколадні з горішками. Фігура добра у мене, 93 кілограми (сміється). У місяць на цукерки витрачаю десь гривень 100, у свята більше. Аби ж ціна не така захмарна була.

Свинячі обсмалені вуха і хвіст, ото смакота

Володимир Петренко, пенсіонер, Короп:

— Особливих ласощів у дитинстві не було. Із солодощів — халва, щербет, мармелад і багато різних карамельок. Апельсини родичі з Москви і Києва привозили раз на кілька років. Та я їх не дуже і любив. Для мене ласощі — то свинячі обсмалені вуха і хвіст. Як колють вдома кабана, чи у одних баби з дідом, чи у інших, у мене празник. Всі чекають смаженого м’яса, печінки, ковбас, кров’янок. А я — вух і хвоста. І жую, й жую їх. Тепер зуби вже вставні. Не погризеш, як у молодості. Дружина варить вуха довго, як холодець, щоб розімліли. Хвіст ловлю у борщі. А ще розкуштував вуха по-корейські. Нарізаю тоненькими скибочками — смакота.

Мариновані гриби, зібрані власноруч

Ніна Олексієнко, 53 роки, домогосподарка, Городня:

— Я діабетик зі стажем. Як хазяйка, торти готую, а їдять в основному діти та чоловік. Він у мене солодкоїжка, цукерки йому купую.

Я більш налягаю на фрукти. Люблю яблука, влітку — малинку, суничку, взимку — апельсини. А найбільше — мандарини, купую їх весь сезон, не тільки на Новий рік.

Гриби дуже любимо. А ще більше їх збирати. Я грибник, а чоловік — заядлий грибник. Де хочеш знайде. Любимо їх і вареними, і смаженими, і в морозилку закладаємо. Потім я піццу роблю. А найкращі — мариновані. Детального рецепта нема, завжди «на око» роблю. Додаю що треба, пробую. І такі смачні виходять, хто не пробує — хвалять.

«Раз живемо»

Євдокія Баранець, пенсіонерка, Короп:

— Знайома каже: «Жалію, і канфети собі не куплю». А я уже для себе нічого не жалію. Тільки раз на світі живемо. Якщо хочу узимку огірка, піду і куплю. І рибу, і мандарини їм. Чого захотіла, того і купила. Це раніше, як дітей учили, то особливо себе не балувала. А тепер балую. Та, мабуть, найбільше люблю увагу. От сьогодні у мене день народження, 71 рік (розмовляємо 13 березня). Невістка вранці привітала, принесла гвоздики і духи. Онучки по телефону подзвонили, вони студентки. Старша побажала щастя, здоров’я і «щоб баба ще довго давала». Це значить, щоб я помагала їм. А чого ж не допомогти, якщо є можливість. Найрідніші ж.

Тижневик «Вісник Ч» №11 (1662), 15 березня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: