«Баба півночі плакала: «Невже ви кожен день пиво п’єте?» А все було не так». Ніжинці Даша Шокун і Дмитро Вітенко стали героями «Міняю жінку»

У лютому учасниками шоу «Міняю жінку» на «1+1» стали ніжинці 21-річна Даша Шокун, домогосподарка, продає квіти з повітряних кульок, 26-річний Дмитро Вітенко, оператор-касир на автозаправній станції у Києві, та їх донька, тоді 9-місячна, Вікторія. Суть передачі проста: на тиждень дві родини обмінюються дружинами, вносять корективи у сімейний уклад. Партнерами ніжинців по проекту була родина з Одеси. Тетяні та Роману всього по 19 років. Батьками стали у 15. їхньому Данилкові зараз чотири.

Передача викликала багато емоцій у глядачів. Одеситів хвалили, ніжинців більше сварили. Бо в квартирі у них брудно, Даша вдягла куртку Тетяни, а ще пила пиво і танцювала перед одеським чоловіком і пропонувала «помацати сісєчки».

Наприкінці передачі обидва чоловіки зробили своїм цивільним дружинам пропозиції. Що змінилось у стосунках ніжинської пари після виходу передачі в ефір?


Даша Шокун, Дмитро Вітенко з донькою Вікусею

«Заміж не вийшла, готуюся вступати»

З Дашею зв’язалася по телефону. Дівчина проектом обурена.

— Усе було не так, як показали по телевізору, — говорить вона. У подробиці особливо не вдається. Оскільки після публікацій в Інтернеті отримала зауваження від телеканалу: особливості зйомок не можна розголошувати, контракт на п’ять років.

— Ініціатором подати заявку на шоу була я, — розповідає дівчина. — Поки була вагітна, вдома сиділа. Потім з малою постійно. А я звикла до спілкування. Хотілось емоцій, побачити, як живуть люди. Можливо, взяти щось позитивне.

Ми з Дімою разом трохи більше двох років. Познайомились уночі на вокзалі. Я тоді жила у Ніжині у соціальному гуртожитку для дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. Адже мене виховувала бабуся Марія Ахмеджанова. У мами, Фатіми Шокун, своє життя.

У той день посварилась зі своїм хлопцем. На годиннику — друга ночі. У гуртожиток уже не пустять. Тож пішла на вокзал. Плачу, туш потекла. Якийсь хлопець за мною наблюдав. А Діма тоді ще налисо пострижений був. Я перелякалась. Треба до міліції ближче. Він перший підійшов, запропонував познайомитись. Потім запропонував поїхати до нього, щоб не сидіти на вокзалі. Я обурилась. Тоді запропонував піти в кафе. Я попросила щось міцніше, а Діма купив мені каву. Ми обмінялись номерами телефонів. А на Святого Миколая я йому подзвонила, зустрілись.

— Довго умовляли Діму взяти участь у проекті?

— Я поставила перед фактом. Він знає, що я поганого не пораджу. А я без досвіду і не могла подумати, що все так перекрутять. Вийшло, наче у нас все було погано. А потім їх чудо-передача зробила так, що я полюбила Діму і все стало офігєть як охрєнєнно.

Хоча насправді передача нічого не дає, окрім досвіду у зйомках. І ще — розчарування у людях і у каналі.

Для нас це був перший досвід і. мабуть, останній. А от одесити вже знімалися, і
неодноразово, — у проектах «Говорить Україна», «Два я, одне життя».

У мене були підозри, що він говорить за очі. З тією ж курточкою. У нас тут мінус 1, я поїхала у зимовому пальті. А там, в Одесі, плюс 16. Попросила вдягнути куртку Тані. Рома не заперечував. А потім на камеру сказав, що йому це неприємно. Та аби вона вдягнула щось моє, то хіба б я була проти? Та будь ласка, одягай. Я ж не думаю, що на проект у чужу сім’ю пустили хвору людину. Мені не шкода.

— Не боялися лишати Вікусю з чоловіком? і чи не переживав Діма, як упорається?

— І Діма, і я однаково добре справляємось з малою. Він мені дуже допомагає. Навіть коли я ще годувала Вікторію, то Діма вставав уночі, щоб принести доньку, а після годування відносив у ліжко. І це з урахуванням, що він працював тоді цілодобово. А коли перейшли на суміші, то взагалі стали годувати по черзі: то я, то він.

— З ким дивилися передачу?

— Наша родина утрьох, мама Діми Зінаїда Вікторівна, його сестра і наша подруга. Найбільше нервувала я. Діма поставився до всього спокійно, свекруха теж. Вона знає мене добре. Я буваю весела, емоційна, але завжди відверта і ніколи не брешу чоловікові.

Більше засмутилась моя бабуся Марія Ахмеджанова. Вона у Сиволожі Борзнянського району живе. Дзвонить: «Я півночі проплакала. Невже ви кожен день пиво п’єте?» Ну, самі подумайте, якби так було, то чи могли б ми зинаймати квартиру і платити за комунальні узимку дві тисячі, купувати дитині памперси, м’ясо-рибу-каші, купувати меблі і техніку та ще й відкладати. І все це ми робимо самі, тягнемось своїми силами. А от «хорошій» сім’ї з Одеси квартиру винаймають родичі, самі ж майже не працюють. Тільки після проекту Рома поїхав на заробітки за кордон.

Я про бабусю стільки хорошого сказала у передачі. Але все те не показали. А вона ж для мене найрідніша. Майже сама виростила п’ятьох дітей. Моя тітка старша
за мене всього на десять років. Ми навіть у школу разом ходили. І от баба тягла своїх, іще й мене малу. Ще у мене два брати є. В інтернаті вчились. Бабуся їх на канікули забирала.

Раніше була любов до мами. Потім з’явилась ненависть. Як якісь проблеми, починала її винуватити. Все через те, що матері не було, а я її чекала. З мене сміялися. А потім почуття зовсім зникли, мені байдуже. Мабуть, до абсолютно сторонньої людини буде більше емоцій, ніж до неї.

Мама більшість часу проводить у Києві у друзів. До мене кілька разів приїздила. Ми тоді в однокімнатній квартирі жили. Я вагітна, а вона з перегаром. Потім таке ж приїхало, коли Вікуся була зовсім маленькою. Я попросила піти.

Шокун — це прізвище тата одного з моїх братів. Усі ми від різних батьків, а записані на Миколу Шокуна. Свого ж папу ніколи не бачила. Мама сказала, що звали його Володимиром. Я навіть родичів розшукала, у Бахмацькому районі. Його, виявляється, убили. Та й рідня якась стрьомна. Ледь втекла звідти.

— Дмитро зробив вам пропозицію. Весілля вже відбулось?

— Поки що так і живемо у цивільному шлюбі. Я хочу вступати до вишу. Вже подала заявку на зовнішнє незалежне оцінювання, готуюсь до тестів. Плюс у мене є пільги як у дитини, позбавленої батьківського піклування. С можливість вступити на бюджет. Якщо буду заміжня, пільги знімуть. Хочу стати психологом, щоб розібратися у собі. А як не вийде, то спробую ще на бухгалтера чи фінансиста.

У школі я дуже добре вчилась, майже всю бібліотеку прочитала. Вступила до Борзнянського сільськогосподарського технікуму. А потім запустила себе. У технікумі ніхто не слідкував, не контролював. І скотилася. Виїжджала лише на тих знаннях, які отримала в школі.

Даша розповіла, що з одеською родиною зараз не спілкується. А от на гонорар від зйомок купили новий холодильник.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №10 (1661), 8 березня 2018 року. Фото з Інтернету

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: