У Блистові Менського району жили чоловік і жінка, у яких видурили квартири

— Вона у мене гостювала, відпочивала. Хотіла будинок купити. Пишуть, що я її тримав чуть не у погребі на цепу, на юлицю не випускав. Поїв психотропними снодійними веществами, — трясучи документами, виправдовувався у суді уродженець села Блистова Менського району 36-річний Олександр Сухомлин. — Нагостювалася. Я їй зібрав торбу: поклав макаронів, гречки, сигарет — курить одна за одною, туди-сюди. На вулицю не викидав. На вокзалі тепле приміщення, я ж добра людина... (Ці слова викликали сміху залі).

Суд обрав Сухомлину тримання під вартою без права внесення застави. Його підозрюють у шахрайстві та незаконному позбавленні людей волі. За це загрожує 12 років тюрми.

«Зловмисники, двоє чоловіків 31 та 36 років і жінка 50 років, із Бориспільського району Київської області, підшуковували самотніх і входили з ними в довірливі стосунки, поїли невстановленими речовинами та алкоголем, після чого обманом змушували віддавати документи і ставити підпис під дорученням на квартири. Аферисти вивозили людей до Чернігівської області. Наразі ми встановили два факти їхньої злочинної діяльності», — про це на своїй сторінці у «Фейсбуці» повідомив начальник поліції Київської області Дмитро Ценов.


Олександр Сухомлин

Продали за 22 тисячі доларів

Звісно, без допомоги нотаріуса трійця нічого б не зробила. Та то вже питання слідства.

Жертви — 50-річний Ігор Бобровник, у нього в Борисполі була двокімнатна квартира, і 56-річна Тетяна з Києва, у неї була однокімнатна у панельці. Кажуть, ця історія почалася з того, що родич потерпілої, коли не зміг додзвонитися до неї з Одеси, звернувся до поліції. Квартиру Тетяни продали за 22 тисячі доларів (у гривнях це більше півмільйона).

Сусіди кажуть, у жінки півтора року тому дочка викинулася з балкона. Після похорону Тетяна запила. До неї сходилися друзі по чарці, п’яниці навіть спали на сходах перед квартирою. Та останнім часом її бачили тверезою. А після Нового року жінка зникла.

Коли у квартирі встановили нові двері, сусіди дізналися: у помешкання новий господар. Меблі Тетяни нові власники викинули на смітник. Сліди підозрюваних у квартирній оборудці привели у село Блистова.

Хата, у якій побували Ігор і Тетяна, нині стоїть порожня. Вікна позабивані. Половина її належить, після смерті матері, Олександру Сухомлину.

Любов до цугундера довела

— Для нас те, що сталося, як грім з ясного неба, — каже 47-річна Ксенія Сухонос, сусідка Сухомлина. — Саша вивчився у Чернігові на будівельника. Поїхав працювати до столиці, там материна сестра. Трохи пожив у неї, а тоді винайняв квартиру.

Зійшовся з жінкою, народився хлопчик. Дитині років чотири було, як померла його мама, цивільна дружина Саші. Опіку взяла бабуся. Саша попервах допомагав. Малого у Блистову привозив. Сашина мати любила онука. Вона була дуже акуратна і сувора. Я своїх дітей жалію будити, краще сама зроблю, хай посплять. А вона Сашка заставляла. Казала, щоб самостійний був. Після смерті цивільної дружини Сашко довго був одинаком. Казав: «Не знаходжу такої як вона».

— Правда, що він матері цукерки, шампанське, велосипед привозив?

— Так, він майстер на сюрпризи, клоун. Он по телевізору як на суді розказував: туди-сюди, тири-пири. Так і по життю. Матері
не стало кілька років тому. Він переїхав у село. З півроку пожив. Потім знов подався до столиці. До речі, на роковини по матері привіз жінку, таку путню, вона на поминках допомагала. У неї дочка років дев’яти. Та вони пожили трохи і розбіглися. Та жінка казала людям: «Виправляю Сашу на роботу, а він все ніяк». Чим він там займався — хтозна, рідко приїздив. А цим літом привіз Ігоря.

— Ксеніє Миколаївно, ви розпитували, чому Ігор приїхав у село?

— Сам розповідав, що був жонатий, двоє дітей дорослих є. З другою дружиною прожив 16 років, загуляла. Він її вигнав. Працював охоронником, потім без роботи зостався (бухав, і жінка сама його покинула, розповіли журналістам сусіди. — Авт.).

За квартиру накопичилися борги. Тільки за газ 10 тисяч гривень. Йому купили хату в Куковичах Менського району (за 40 кілометрів від Блистови). І дали трохи доларів. Поки були гроші, купував продукти. Як скінчилися, голодував. Ми картоплю давали, іншою їжею ділилися. Людина ж. Ігор, було, пішов на роботу в селі, та впустив чоловікові колоду на ногу. На тім і скінчилися його заробітки. Людина міська, зовсім до сільського життя не пристосована. Сашко іноді йому продукти привозив. Та після Нового року Ігоря вивезли з Блистови у Куковичі. А там хата порожня, холодна, ні їжі, ні меблів, газ є, та за нього ж треба платити. А не було чим. Чула, їздив до Мени, шукав роботу. Не вийшло. А недавно дізналася: його до лікарні забрали. Там його поліція і знайшла.

«Це з того світу не вертаються, відсидить і вийде»

— А як Тетяна у селі з’явилася?

— Ніхто її не бачив. Начебто вона прожила у Сухомлина 3-4 дні. Потім він поїхав з нею знімати гроші в Мену. Квартиру продала за 22 тисячі доларів, а йому п’ять тисяч гривень дісталося. До вечора чекав, зняв гроші. А жінку чи то покинув на автостанції у Мені, чи вона від нього втекла. Коротше, додому не привіз.

— Кажуть, до нього так добивались, що двері вибили.

— Не знаю чи вибивали. Тільки він не одразу зрозумів, що від нього хочуть. Йому б похмелитися, а тут поліція. Мого чоловіка і ще одного сусіда покликали у поняті. Три години тривали слідчі дії. Поліцейські переписували сім мішків і вузли з речами. Там було сім норкових шапок, хутряні комірці, кришталь, якісне шкіряне взуття, посуд. Видно, доки не стала випивати, жінка добре жила. Називали її Тетяною Дмитрівною. Начебто всі документи на житло оформлені були через Олександра.

Чоловік мій йому каже: «Бачиш, Сашо, що вийшло». А він: «Все буде нормально». Це ж його компанія погана призвела. Свєта і той водій, що привозив у село. Ця Свєта на 15 років старша за Сашу. Приїхала з ним, обурюватися стала, що односельці їм нічого не несуть. А з якого дива їм хтось мав щось давати? А Саша повівся, от і отримав собі подарунок на день народження. 17 лютого йому минуло 36. У цей день його і брали.

З того світу ніхто не вертається, а він відсидить і вийде. З сестрою не мирив. Вона радила, як краще, а Сашко не слухався.

«Ти подохнеш у селі зі свинями, а я буду жити, як пан»

— Бідна, бідна Наташа, через такого брата два дні заснути не могла. Мало їй клопоту, син і зять в АТО, так ще й Саша начудив, — каже 61-річна Надія Лазаренко, колега Наталі Калюжної, сестри Олександра. — Він же її не слухався і матір звів. Набрав кредитів на 35 тисяч гривень. Мама їх виплатила і пішла на той світ. Наталя мені розповідала, як він над нею насміхався: «Ти подохнеш у селі зі свинями, а я буду жити, як пан». Чим же ти пан? Квартиру за мільйон продали, а тобі п’ять тисяч дали.

— Правда, що брат таке казав?

— Угу, — киває головою Наталя Калюжна. — Телефонував мені із СІЗО. Казав, що його підставили. Квартиру останню вже двічі перепродали. Буду його підтримувати, свій же. Як буде конфіскація, півхати мої.

Ігоря Бобровника у Куковичах не знайшла.

— Десь 2,5 тижня тому його забрали до Менської лікарні, — каже Віталій Чичкан, в. о. старости Куковичів. — Просився на роботу на ферму, його відправили на медогляд, на тому все і скінчилося. Газ йому відрізали за несплату. Що за людина, хтозна. Він у нас навіть не зареєстрований. Хата у нашому селі була куплена 22 вересня минулого року.

У лікарні сказали, виписався. За повідомленням київської поліції, і Ігор, і Тетяна нині перебувають у медзакладах. Де саме, не уточнюють.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №9 (1660), 1 березня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: