20 лютого у селі Голубичі Ріпкинського району в сараї знайшли мертвим 36-річного Володимира Карпенка

— Володя пройшов АТО. Був тихий і все тримав у собі. Хоч ми і родичі, він племінник моєї колишньої дружини, ніколи не скаржився, — розповідає 67-річний Микола Красножон, сільський голова Голубичів. — Я їхав на обід. З його матір’ю привітався. Хвилин через сорок дзвонять: «Володя повісився». Як так? Він зуб полікував у Ріпках, приїхав додому, через півгодини його не стало. Чоловік він толковий, навіть мене у шашки обігравав (я педінститут закінчив з червоним дипломом). Просто доля така. Батька поховав, мати слабує, грошей не вистачало. їздив працювати до Чернігова, останнім часом був без роботи. Ми йому два гектари землі як АТОшнику виділили. Бувало, Володя випивав, та нічого поганого не робив.



— Я сама його зняла, сама відрізала, — схлипує мати, 64-річна Наталія. — Син не був боягузом. Рік відслужив строкову, три роки за контрактом, прикордонником. Забрали його в АТО восени 2014 року .у третю хвилю мобілізації. Більше року пробув на Донбасі. Був у Дебальцевому. У кого батьки багаті, тих ніхто не мобілізував. Повернувся ще більше замкнутий, ніж раніше. Показують по телевізору про АТО — Володя мовчки сидить і сльози котяться. Грім серед ночі. Чую, кричить: «Ложись!» Я до нього: «Синок, чого кричиш?» - -Я попереджаю». Якось обмовився: «Я таке там бачив, що вам краще не знати». Зіпсували мені дитя.

— Наталю Михайлівно, з Володею психолог працював?

— Я його просила: «Сину, поїдь до психолога». А він: «Я не хворий». Поїде, зустрінеться з тими, з ким служив. Повертається ще більш мовчазний. Я, доки він був на війні і вже після, так за нього переживала, що серце посадила. Батько наш 9 років паралізований був (рік як поховали). Володя з ним возився.

Того дня приїхав, сказав, що був у військкоматі, піде на контракт. І раптом отаке зробив Болить мені, що дитину втратила. А ще обідно, що місцева влада навіть музики йому їм похорон не замовила. Якби не та проклята війна, чи сталося б таке з моїм сином?

P.S. Рідні АТОшників, будьте терплячі, люблячі до цих особливих чоловіків і жінок, і якщо людина сама не йде до психолога, запросіть спеціаліста додому. Гірше не буде.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №9 (1660), 1 березня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: