Якого звіра ви з’їли?

У Чернігівській області стріляють лосів, кабанів, зайців, косуль, рисі, навіть бобрів. Часом з того виникають скандали та суди. Але частіше мисливці хваляться подвигами, та й усе. М’ясо звірів йде на тушонку та ковбасу. І свіжина буває. А ви куштували? Якого звіра? Смачно чи ні? Може, краще курочку відварити з картоплею, морквою та цибулькою?



Горілку любимо добре закушувати

Василь Засько, пенсіонер, Змітнів, Сосницький район:

— Не рибалка і не мисливець. Але м’ясо диких тварин куштував. Друзі пригощали. Давненько вже, та їв лося. М’ясо червоного кольору. Як на мене, сухувате. З дикої кози смачне, як тепле. Два роки тому їв бобра. Так було засмажене з приправами, що і не зрозумів, чиє воно. Ну, зайці то є зайці. Часто їв. Скажу одне: горілку добре любим м’ясом закушувати, аби з толком приготовлене було. І рибу всяку куштував. Та як називається, не запам’ятовував. Можна було б і фугу японську скуштувати. Кажуть, нею отруїтися легкою. На старості вже і не страшно. Аби хто приготував би.

«Это ж, деточка, зайка»

Ніна Осипенко, малозагорівський сільський голова, Борзнянський район:

— Їла котлети з зайця. Якось у колгоспі, коли я ще молода була, послали гречку дробить. Іван Гаврилович Янов, фронтовик, покійний уже, питає: «Деточка, кушала сьогодні?» — «Ні». Дав мені хлібця, дві котлети. Повертаюся з роботи, цікавиться, як на смак. Кажу: «Спасибі, з’їла, смачні». Він на це: «Это ж, деточка, зайка».

Куштувала диких качок. Малесеньких таких. їси і думаєш: «Воно ж мале, хотіло жить». Пробувала і дорослу качку. Мариновану перед приготуванням у майонезі з приправами. У дичини м’ясо червоне, темне. Є присмак.

«Як у гоні — запах з сечею»

Іван Горохівський, начальник Добрянського держлісгоспу:

— М’ясо кабанчика пахне природою, травою. Не кукурудзою. Якщо кабан у гоні, віддаватиме сечею. Гуляє восени, з жовтня по листопад. У цей період кабанятина для вживання малопридатна. Молоденьке порося, підсвинок до півроку, — нема різниці, чи свинка, чи кабан. Буде смачно. Косуля — це та ж сама яловичина. Пісне м’ясо. Зайчик-побігайчик — як кролик зі специфічним трав’яним присмаком. Будь-яку дичину, вважаю, слід вимочувати. І додавати побільше спецій: цибульки, часничку, лаврового листа.

На диких не зазіхаємо

Олена Здота, пенсіонерка, Семенівка:

— Жодного разу в житті не куштувала м’яса диких звірів. Хоча навкруги ліси. Та мисливців у нашій родині немає. Обходимось домашнім: свинками, курочками, кроликами.

Лося. Дикого кабана

Михайло Луданик, приймальник грибів, Сеньківка, Городнянський район:

— Лося куштував колись давно. Тушкованого. На смак як яловичина. Дикого кабана пробував. М’ясо готувалося у чавуні, у печі. З лавровим листом, перчиком. Добре. Але домашня живність смачніша. Ліс є ліс!..

«М'ясного не їм. І не хочеться»

Борис Голод, колишній кухар у Домницькому монастирі Різдва Богородиці, Менський район:

— М’яса — ні дикого, ні свійського — не їм близько 30 років. З часу, як трагічно загинули син і дружина. Перші півроку після смерті горілкою балувався. Закушувати майже не закушував. Ніякого м’яса чи сала. Щоб розбирало більше. Потім опинився у монастирі. І не їв, і не готував м’яса. Якщо кашу варив — додавав тушковані моркву, буряки. Пиріжки пік із соєю. Котлети смажив з волоських горіхів. Ядра — на м’ясорубку, додати розмоченого хліба. Смачно.

Тижневик «Вісник Ч» №7 (1658), 15 лютого 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: