Музей для пам'яті, а не через тугу...

У музейній «сім’ї» Гоголівського університету незвичне, але актуальне нині поповнення - нещодавно відкрилася кімната-музей радянської епохи під іронічною назвою «Homo soveticus», за аналогією з однойменною працею філософа та письменника Олександра Зінов'єва.



Упродовж всього існування радянської держави, її керівники намагалися створити, так звану, «нову людину», лояльну до режиму та віддану пануючим ідеям. Тієї держави давно вже немає, та наслідки подібних експериментів помітні дотепер. Це і стало поштовхом до створення нового музею.

Серед ініціаторів - викладачі іс-торико-юридичного та філологічного факультетів Ніжинського університету: Григорій Самойленко, Євгенія Страшко. Максим Потапенко. Олександр Забарний, Євген Луняк та багато інших.

- Цей музей створено для пам яті про нелегкі часи, а не через тугу за ними, - наголошують творці «Homo soveticus».

Майже шість років тривала творча робота з організації цікавого музейного простору. Почалося все з обговорень на кафедрі історії України. Потім долучилися студенти й просто небайдужі люди. Адже сліди неоднозначної епохи є. без перебільшення. чи не в кожній родині. Вдалося зібрати чималу, а головне, різноманітну музейну колекцію, в якій чи не все з життя радянської людини - від шаблонного партійного та комсомольського квитків до омріяного телевізора або відеомагнітофона.

- Експонатів у нас вистачить ще на один музей, - каже доцент Євгенія Страшко. - Тому експозицію будемо постійно оновлювати, змінювати.

- Музей у нас не зовам традиційний. - додає ректор університету Олександр Самойленко. - Це, насамперед. наукова, навчальна територія, що розкриває перед молодцю сторінки історії України XX століття.

- Музеєфікація будь-якого періоду історії показує, що він уже пройшов. уже в минулому. - зазначив доцент Максим Потапенко. - Зпдно з цим принципом і будувалася вся наша робота.

За задумом організаторів у музейній кімнаті також відбуватимуться наукові заходи. Для цього передбачені великий круглий стіл та технічні засоби. А розлогим фоном слугуватимуть одразу дві імпровізовані музейні зони.

Перша - це міні-галерея картин у стилі соціалістичного реалізму. На полотнах - традиційна тематика: усміхнені колгоспниці й робітники. сцени з повсякденного життя людей, сільські пейзажі...

Інша зона більша й знаковіша. За оригінальним задумом натхненників музею експозиція поділена на чотири частини - селянську хату 20-40-х років, кабінет інтелігента 50-60-х, студентську кімнату 70-х, квартиру робітника 80-х років.

- Ми показуємо життя двох основних клаав - робітників та селян. а також мобільні соціальні групи - інтелігентів та студентів. - розповів під час першоі екскурсії Максим Потапенко. - Коли тривали продрозкладки та колективізація, радянська влада просто знищила українське село. У 50-60-х роках розпочалися переслідування інтелігенції. Наступне десятиліття стало певним бумом у радянській вищій школі, збільшується кількість студентів - державі потрібні спеціалісти. А ось 1980-ті уособлює квартира робітника, який нещодавно отримав і наповнив традиційним начинням. Дивлячись на експозицію, на різноманіття речей, треба пам’ятати, що за всім цим експериментальним простором -нової людини» - багатомільйонні жертви радянської влади...

Оживити історію та проілюструвати специфічний дух епохи під час презентації -відкриття музею допомогли студенти факультету культури та мистецтв. Молодь перевтілилася в образи недалекого минулого й розповіла про селянське буття у світлиці. Сумним романсом зі старого. але справного грамофона вилилася мить життя з кімнати інтелігента. Під гітару співав студент на стандартному пружинному ліжку. А мотиви у стилі диско 80-х років лунали з квартири робітника...







Михайло Ломоносов, "Деснянка" №7 (692) від 15 лютого 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: