А який у вас туалет? Коли ви вперше побачили унітаз?

19 листопада — Всесвітній день туалету. У 2001 році на міжнародній конференції у Сингапурі з’їхалося понад 200 делегатів, які представляли 17 національних туалетних асоціацій. Обговорювали насущні проблеми та презентували нові концепції розвитку туалетної справи. Ця зустріч і стала створенням Всесвітньої туалетної організації.

У зв’язку з цим наше запитання.

А який у вас туалет? Коли ви вперше побачили унітаз? Що з собою берете, як ідете у туалетну кімнату?



«У мами є, а ми дітей вирішили вчити»

Антоніна Гавриленко, не працює, Городище, Коропський район:

— Коли вперше побачила гарний туалет з усіма вигодами, не згадаю. Та у мами моєї білий унітаз у хаті стоїть. Як в село вели газ, вона заодно і туалет встановила. У Городищі, по моїй пам’яті, туалетів п’ять по хатах є. Звичайно, зручно. Не треба вночі по холоду бігти. Та ми з чоловіком не нажили. Бо у нас були інші пріоритети — навчання дітей. Тепер у Чернігові живуть, працюють. У село вертатися точно не будуть. А ми вже до свого, вуличного, звикли. Біля хати, у городі стоїть. Утеплений, оббитий плівкою. Протягів немає. Я за ним слідкую, мию.

«І в хаті, і надворі є»

Віра Бабич, бухгалтер, Велика Загорівка, Борзнянський район:

— У нас вбиральня і в хаті є, і надворі. Де вперше побачила унітаз? Мо’ в якомусь кафе. У багатьох знайомих у будинку є. Три роки тому і собі встановили. Ініціатором була я. Тепер і чоловіку подобається. У нас і ванна є, в одній кімнаті з туалетом. Тепло, стіни кахлем оббиті, гарно. Вуличну вбиральню не зносили. Як у дворі щось робимо, не в хату бігаємо. Туалет, що надворі, утеплили. Всередині поклеїла шпалери, афіші, плакати.

Так романтичніше!

Анатолій Власенко, 38 років, Семенівка:

— У мене приватний будинок, туалет надворі. Якось як подумаю, щоб туалет в домі був, то аж не по собі стає. Хоч воно, може, й зручно, особливо взимку. Але в нас по вулиці навіть водопроводу нема. Добре, що газ у 90-х провели, і то через те, що газорозподільна дільниця поряд. Тож, щоб туалет в хаті зробити, спочатку воду провести треба, дуже затратно вийде. Хоч зараз біотуалети різні є і для приміщень, з різними розчинами. Але, якщо чесно, то не моє. Набагато краще — вийшов, провітрився... Покурив там, посидів (хоч сам я не курю!). У нас у мікрорайоні Брижі всі будинки приватні й туалети надворі. Останній сучасний водопровід з пластиковими трубами вели в минулому році, але кілометр до нас не довели. А старий тільки в центр воду дає. Унітаз уперше побачив років у 7-8, у п'ятиповерхівці, коли з батьками в гості ходив. Ніяких емоцій, фізичні потреби справив, та й пішов. У дитячому садочку в нас унітазів не було. В школі 11 років вчився, всі вигоди — надворі. Вискочив на перерві, швиденько свої справи зробив, покурив — і назад. Красота. Ето жизнь.

«Переохолодження шкідливе»

Сергій Рубан, завідувач ФАПом, Форостовичі, Новгород-Сіверський район:

— У мене є дім і в Форостовичах, і в Новгороді-Сіверському. І там, і там туалети надворі.

Звичайно,теплим облаштованим клозетом користуватися зручно. Особливо взимку. Адже переохолодження шкідливе. Може викликати запальні процеси. Як у жінок, так і в чоловіків. Уперше я побачив туалет з унітазом у 1986 році. Коли навчався у Новгород-Сіверському медучилищі і жив на квартирі.

«Що й пукнути не можна»

Ганна Передня, пенсіонерка, Халявин, Чернігівський район:

— У мене туалет холодний, надворі. Але це не страшно. На подвір’ї спокійніше. Якщо вбиральня у самій хаті, зайдеш — і пукнуть не можна. Соромишся. Якось ночувала у приятельки. У неї туалет і в хаті, і надворі. Як не умовляла вона не виходити надвір, я не послухала. Уперше туалет з унітазом побачила років 25 тому в Чернігові, у знайомого. Зараз ватерклозети (вбиральная з англійської) і в селах є у тих, хто заможніший.

Тижневик «Вісник Ч» №51 (1650), 21 грудня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: