Завдяки переселенцям змітнівці отримали спортивний інвентар на 120 тисяч. А Смерічка — на четвертому місяці

У липні «Вісник Ч» писав про багатодітну родину переселенців Бобрових зі Змітнева Сосницького району та їх корову Смерічку. Подарунок від нардепа Олега Ляшка.

Раніше Боброви жили у Хрустальному (Красний Луч Луганської області). Володимир і Олена виховують сімох дітей.



Сусідка, 65-річна Наталія Пшенична, жалілася: Смерічка голодна, часто хворіє, а переселенці не дивляться за нардепівським подарунком. За борги їм відрізали світло. З двох городів, які засадили, не було врожаю. А за соціальні виплати влаштовують гулянки.

— Сіно корові на зиму закупили, сім великих рулонів по 400 гривень кожен, — каже телефоном Олена Боборова. — І дрова на зиму вже є. За хазяйством дивиться чоловік Володимир. Влітку заплатили 100 гривень за штучне запліднення Смерічки. Зараз вона на четвертому місяці. З городами, правда, трохи переборщили. Засадили два, та не змогли довести до тями. Овочі доводиться купувати. За світло був борг тисяча гривень. Через два дні, як світло відрізали, отримали переселенські і заплатили. Гроші за будинок, у якому живемо, ще не виплатили. Із заявлених власником 40 тисяч десь 30 ще лишилося.

З роботою у Змітневі туго. Я сиджу вдома по догляду за найменшим Мирославом. У чоловіка на нозі протез —третя група інвалідності.

— Смерічка за останні півроку хворіла двічі, — говорить Дмитро Іващик, сільський голова Змітнева.

— Влітку і ось, нещодавно. Люди шум підняли, ветлікарів викликали, корову вилікували. З городами у них вийшло невдачно. Люди міські. Думали, посадили — і на цьому все. А воно ж бур’яном поросло. Домовились, картоплю будуть купувати у мене по 1-2 гривні за кіло.

— Боброви ведуть тверезий спосіб життя?

— Якось у журналі прочитав стадії алкоголізму: не алкоголік, якщо зовсім но п'єш. Якщо декілька разів на рік - випиваєш. Як частіше це вже вважається алкоголізмом. У Бобрових остання ланка трохи шкалить. Як іільки гроші з'являються, так і свято. 17 листопада у хазяїна буя день народження. Дзвонив, запрошував. Та я не пішов. На День села у центрі була гульня: гуляш, шашлик, концерт. Володимир пішов додому, а Олена не схотіла. Володя викликав поліцію, буцімто у клубі дітей споюємо, і, як по старому сценарію, виписали йому за це протокол на 40 годин виправних робіт. Ось-ось відпрацював. У сільську сім’ю вони ще повністю не влились, та, думаю, на цьому шляху.

Одна переселенська родина зламалася, виїхала у Дніпро. Та недавно дзвонив переселенець, вірмен з Києва. Питає: у вас 40 вільних хат, можна купити? Можна, кажу, ми всіх запрошуємо. «Я завтра буду з родиною». Вмовляв його: приїдь сам, подивись спочатку. Наступного дня приїхав зі столиці на таксі з родиною, четверо дітей. Походили селом, а йому нічого не підходить. Каже: повернуся до Києва закордонний паспорт робити — і назад в Єреван (Вірменія).

Як би там не було, завдяки переселенцям від агенції Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у село привезли спортивне обладнання для дітей: два турніки, два тенісних столи, дві драбинні перекладини. Обладнання для баскетбольного і волейбольного поля. Ще чекаємо два дитячі будиночки. На 120 тисяч гривень.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №47 (1646), 23 листопада 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: