З пайовиків – у кріпаки?

До газети «Чернігівщина» вже не вперше звертаються читачі-пайовики, у яких виникають конфлікти з орендарями. Цього разу в епіцентрі подій СТОВ «Армійське», яке орендує землі у мешканців Бобровиці та прилеглих сіл. Люди запевняють, що земельні відносини між ними та орендарем дуже напружені. У кожного своя історія: комусь нібито документи підсунули не ті на підпис, дехто наполягає на тому, що на договорі взагалі підроблений підпис. Також власники паїв висловили незадоволення вартістю орендної плати, бо у всіх вона різна: від 3 до 8 відсотків. А ще пайовиків бентежить той факт, що земельку аграрники попри заборону скуповують. Такий собі «чорний ринок» влаштували, запевняють орендодавці. Навіть розцінки є – 25 тисяч гривень за гектар!



«Я власник двох паїв, які успадкував від своєї бабусі. Переоформив землю, зателефонував у СТОВ «Армійське», а там мені повідомляють, мовляв, у них зі мною договір до 2023 року. Я йду у міську раду, беру копію договору – і справді: всі мої реквізити, паспортні дані, та ще й підпис стоїть, – обурюється Олександр Федусик. – Я тоді в прокуратуру. З прокуратури справу направили в райвідділ поліції, а там – тиша. 24 травня 2017 року знову пишу заяву про вчинене кримінальне правопорушення до прокуратури. Пояснюю, що я не виявляв жодного бажання укласти договір із цим орендарем, тим більше не підписував ці угоди і не надавав на це повноважень будь-якій іншій особі. Тому я вважаю, що в діях службових осіб, які причетні до підроблення та незаконної реєстрації договорів оренди є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 ККУ, а саме: «складання, видача службовою особою завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів». Нині цим питанням займається прокуратура. Землею я поки що не можу розпоряджатися, бо нею й надалі вільно користується СТОВ «Армійське».



Олександр Олексійович запевняє, що він ніколи б не погодився на такі умови земельних відносин між ним та орендарем, які прописані в договорі.

«Строк дії – сім років, з правом пролонгації та передачі у найм (суборенду). Річний розмір орендної плати складає 6 відсотків, – зачитує пан Федусик. – Я знаю, що таке суборенда: це коли орендарі міняються полями, а тоді шукатимеш вітра в полі, бо у кого твоя земельна ділянка – хтозна. Більше того, 6 відсотків – це дуже мало. У нас в районі інші агрофірми вже давно 10 процентів людям платять, а тепер обіцяють навіть 18! Я налаштований рішуче. Буду звертатися до суду, бо як власник паїв маю повне право сам вирішувати, з ким вступати у земельні відносини, а з ким – ні!».



Ірина Гребеножко (Власенко) повідомила СТОВ «Армійське» про те, що має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку, за півроку до закінчення терміну дії договору. На її зверненні стоїть підпис колишнього директора.

«Ще 2 березня 2017 року я написала листа, що не маю наміру продовжувати договір оренди. На ньому є підпис директора, який засвідчує, що вони ознайомлені з моїм наміром не продовжувати договір. Свій пай 12,74 гектара у селі Травкіне я вирішила забрати, – пояснює Ірина Іванівна. – Коли з чоловіком приїхали останній раз по зерно, нам сказали: зачекайте, ви у 2016 році продовжили термін договору. Та ні, не може такого бути, занервувала я. Вони дістають документи, мовляв, ваш підпис? Я дивлюсь – і справді мій. Тоді починаю пригадувати: у грудні 2016 року мене запросили у відділення СТОВ підписати додаткову трудову угоду, начебто на зміну процентної ставки з 3 до 6 процентів. І кажуть: тут по два екземпляри – вам і нам. Я ще подумала: нащо так багато тих екземплярів... Та особливої уваги не звернула – підписала. А вони, виявляється, під верхній аркуш вклали ще один з майже таким самим текстом, але з одним додатковим пунктом, на який я не звернула уваги. І машинально підписала і додаткову угоду, і договір ще на десять років! Ну хіба ж я могла подумати, що порядні на перший погляд аграрники здатні на такі шахрайські дії?.. Що вже тоді говорити про тих бабусь і дідусів... Їм голови так дурять, що й уявити важко».

Виходить, що жінка у грудні 2016 року продовжила договір на десять років. А за півроку до цієї ситуації вона змінила прізвище й паспорт у зв’язку з одруженням. На договорі лишилися старі реквізити, серія та номер старого паспорта. Нових документів ніхто не просить. Всіх все влаштовує. Та от тільки бажання співпрацювати в оббріханих людей зникає.

За офіційною інформацією відділу у Бобровицькому районі ГУ Держземагентства у Чернігівській області станом на 1.01.2017 року нормативно-грошова оцінка земельних паїв по Браницькій сільській раді становить 137630,56 грн – рілля та 18405,70 грн – сіножаті. У договорі орендодавця Віктора Осипенка, пай якого розташований якраз-таки на території Браницької сільради, нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) становить 15338 грн. Якими розрахунками керувалися, коли укладали угоду – невідомо. Та ці розрахунки явно далекі навіть від простої арифметики. Під диво-договором підпису пайовика немає, лише підпис та печатка орендаря. Та це не завадило державному реєстратору в особі приватного нотаріуса Петрушиної Людмили занести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Хоча відсутність підпису одного з учасників угоди є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В іншого орендодавця на документах геть різні підписи. Навіть без графологічної експертизи, неозброєним оком видно, що підписи, які засвідчують особу громадянина Титєнка, не схожі між собою. Історій чимало, і від кожної віє прямим порушенням законодавства.

Жителі невеличкого села Вишневе, яке до 2016 року називалося Червоноармійським, звідки й пішла назва сільськогосподарського товариства, обурені тим, що орендар зовсім не дбає про інфраструктуру і соціальну сферу.

«Подивишся – Яковишин десятки кілометрів доріг ремонтує у тих селах, де його землі, а ми вже кілька років допроситися не можемо, щоб нам хоч щебенем висипали шлях через село. Ми живемо в долині, яка восени і весною перетворюється у суцільну багнюку. Неможливо ні велосипедом проїхати, ні пройти. Вже кілька років нас обіцянками годують, що зроблять. Собі до офіса, який теж у нашому селі, так вистелили. А людям – зась», – скаржаться навперебій місцеві мешканці.

Під час розмови з кореспондентом випливає ще один цікавий факт. У цьому селі нас запевняють, що сільськогосподарське товариство «Армійське» вже давненько почало скуповувати землі. Пропонують вони таку собі «чорну угоду» всім пайовикам. Люди легко називають прізвища тих, хто свої паї вже продав. Навіть є визначена ціна: 25 тисяч гривень за гектар. Хто дав право аграрному товариству створювати «чорний ринок», не чекаючи зняття мораторію на землю? З цим та іншими запитаннями звернулися до керівництва СТОВ «Армійське».

У телефонній розмові заступник директора Анатолій Рудіч одразу погрожує судом у випадку, якщо не надамо їм слова. Пояснюю, що ми завжди вислуховуємо обидві сторони конфлікту. Бо наше завдання – розібратися у ситуації. Тоді Анатолій Петрович направляє мене до директора Володимира Оверченка. Пан директор дещо ввічливіший і призначає нам зустріч, проте просить заздалегідь поставити запитання, посилаючись на те, що йому треба проаналізувати ситуацію, бо він, виявляється, людина зовсім нова у цьому агробізнесі. На посаді – понад місяць.

У переддень запланованого інтерв’ю керівництво СТОВ «Армійське» скасовує зустріч і надсилає електронкою листа. Новоспечений директор Володимир Оверченко відкидає звинувачення пайовиків у свій бік, мовляв, ніхто нікого не змушує підписувати договори і тим більше не діє неправомірним шляхом: «Надана ними (пайовиками, – Авт.) для Вас інформація залишається на їх совісті, так як потім людина починає хитрити і шукати іншого орендаря, бо вважає, що в нього будуть кращі умови, і не піклується про те, що в землю вже вкладені великі грошові кошти».

Дивує пояснення директора з приводу відсотка від нормативно-грошової оцінки землі. Цитую: «З моменту підписання договору ми ніколи не виплачували людям 3%, які обумовлені в договорі». Це що ж виходить, що люди отримують більші відсотки, а від прописаних у договорі трьох відсотків страждають місцеві бюджети, які недоотримують чималі суми?

«Щодо купівлі землі, то нашим підприємством не укладено і не підписано з людьми жодного договору купівлі-продажу землі (земельної ділянки)». Виходить, що люди знову ж таки кажуть неправду, називаючи при цьому прізвища тих, хто вже вдало продав?

Нелегко брати інтерв’ю у людини без людини. Ось так, через електронне листування. Більше того, на додаткові питання, які виникли після ознайомлення з листом-відповіддю від керівництва СТОВ «Армійське» і були направлені на ту ж електронну адресу, мені так ніхто і не відповів. Можливо, легше буде відповісти перед законом?







Сніжана Божок, "Чернігівщина" №47(656) від 23 листопада 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: