• Брухт ДальнобойСервис


"Казино-Рояль" по-чернігівськи

 

Поліція, прокуратура, СБУ часто рапортують і публікують матеріали про викриття чергових залів гральних автоматів, про свою боротьбу з азартними іграми. Офіційно вони поза законом — влітку 2009 року Верховна Рада України прийняла закон про заборону грального бізнесу в Україні. З того часу ігрові автомати, казино, покерні столи дійсно майже зникли. На їх місце прийшли аналогічні, але вже віртуальні ігри в мережі Інтернет де все так само, де гра йде на справжні гроші, тільки тепер перед монітором комп'ютера. А є гра — є і люди, які програють власне майно, програвши вдаються до крадіжок, грабежів, будь-яких інших можливостей дістати гроші і знову повертаються грати з мрією виграти.



Так виглядає сьогодні будинок. Кажуть, що комп'ютерний клуб діє там і нині

 
Комп'ютерні зали, де можна пограти в азартні ігри онлайн, є в Чернігові майже на кожному кутку, одразу декілька їх в центрі на проспекті Миру. Поліція їх не чіпає (публічно самі часто кажуть, що не знають про них) — часто це не має сенсу, адже довести справу до завершення, покарати організаторів і закрити заклад, навряд чи вийде через прогалини в законодавстві. Часто лунають і звинувачення на адресу поліції, що вона нібито кришує цей бізнес, але звинувачень недостатньо, потрібні докази. Зі свого боку поліція звертає увагу на складнощі боротьби з такими ігровими залами — потрібно ще довести, що там відбувалися азартні ігри, адже в залі лише комп'ютери, які не заборонені.
 
Одна з справ, пов'язаних з зайняттям гральним бізнесом знаходиться нині на розгляді в Новозаводському районному суді міста Чернігова. Веде справу суддя Світлана Ченцова, якій ця справа дісталась “у спадок”, так само як і прокурору Володимиру Софієнку. Чому у спадок? Бо починалася справа ще “дореволюційного” 2013-го року. Обвинувачені — Валентин Батицький та Сергій Макей, які працювали охоронцями в гральному закладі, Микола Попєрнік, якого називають організатором закладу і який укладав договори про оренду приміщення та Олександр Попков, роль якого не зовсім зрозуміла, але якого свідки часто бачили разом з Попєрніком. Комп'ютерний клуб знаходився за адресою вулиця Текстильників, 41.

Засідання суду, що відбувалося вчора, було не першим уже в поточному розгляді. На попередніх були допитані частина свідків, ще частину прокуратурі не вдається знайти. Тому поки що вирішили перейти до розгляду документальних доказів, які долучені до справи — це немало, 6 томів. За дві години розглянули два з половиною. Значна частина документів — матеріали, зібрані поліцією під час слідства — договори про оренду приміщення, підключення інтернету, з ЖЕКом тощо. Ще більше — матеріали спостереження за учасниками справи з яких випливає, що їх, тоді ще міліція, вела більше ніж півроку — квітень-жовтень 2013-го року. Їх прослуховували, за ними спостерігали, як мінімум двічі до закладу заходив підставний гравець (один з них навіть виграв 20 гривень!). Щоправда без претензій до документів не обійшлося — багато з них мають виправлення дат, у протоколах є посилання на дозволи суду проводити відповідні дії, але самих дозволів немає.
 
Також у справі є матеріали судової експертизи системних блоків вилучених в закладі. Серед іншого в браузерах є посилання на сайти віртуальних азартних ігор, зокрема на онлайн-казино Superoatic, яке й сьогодні пропонує відкрити подібний заклад.



Сайт і сьогодні пропонує бажаючим відкрити онлайн-казино і з цим теж треба боротись. ВК і Однокласники на державному рівні змогли ж заборонити...
 


3 мільйони 900 тисяч посилань на онлайн-казино видає сьогодні пошук в Гугл.

Завершити розгляд всіх томів не встигли за браком часу і в черговий раз її розгляд відклали. Тепер на кінець січня.
 
Окремої уваги заслуговує питання чому так довго розглядається ця справа, адже починалась вона ще в 2013 році.
Як розповів Сергій Макей, перше рішення суду було прийняте восени 2014 року і тоді винним в організації грального закладу було визнано Миколу Попєрніка, а решту учасників справи виправдано на тій підставі, що вони були найманими працівниками. Але прокуратура подала апеляцію і справу повернули на повторний розгляд.

З цього моменту, з жовтня 2015-го року, рішення по ній з'являються в Реєстрі судових рішень. Вже в січні 2016-го суддя Новозаводського районного суду Микола Кузьмін повернув обвинувальний акт прокурору за рядом підстав, зокрема: обвинуваченим не було повідомлено про зміну підозри, в реєстрі були відсутні дані про те, хто зі слідчих брав участь під час досудового розслідування, які слідчі дії та яким слідчим були проведені. Прокуратура подала апеляційну скаргу і в березні 2016 року Апеляційний суд її задовольнив, справа знову повернулась до Новозаводського суду до судді Кузьміна. В травні обвинувачені заявили йому відвід, який було задоволено і справа потрапила до іншого судді Олексія Подалюки. В липні той закінчив підготовче провадження, але вже в вересні пішов у відставку. Справа дісталася судді Світлані Ченцовій.

Майже рік ця справа вкотре розглядається, але й тепер не без казусів. Спочатку треба було призначити безоплатного адвоката, коли це було зроблено — виявилось, що призначений захисник є сином судді Олексія Подалюки який вже розглядав справу. Обвинувачені заявили йому відвід, після чого його було замінено. Ще кілька засідань переносились через неявку одного з обвинувачених — Миколи Попєрніка, судді довелось застосовувати привід для того щоб доставити його до суду. Це подіяло, тож розгляд справи триває.
 
Ще на один важливий момент варто звернути увагу. Якщо для того ж Миколи Попєрніка суд як іграшка — хочу приходжу, хочу не приходжу, спокійно може дозволити собі запізнитися, то для інших учасників справи — вже сам суд як покарання. Вже після суду ми поговорили з Сергієм Макеєм та Валентином Батицким, які працювали охоронцями в закладі.
 
- Коли вже закінчиться ці суди, - говорить Макей. - Що від нас вони хочуть домогтися? Ми працювали охоронцями, отримували заробітну плату і не отримували більше нічого. Ми найманими працівниками були, а не організаторами азартних ігор.
 
Сергій Макей звернув увагу на те, що суд вже визнавав їх невинними. І окремо попросив розповісти про те як проводили обшук правоохоронці:
 
- Я хочу чтобы рассмотрели и действия милиции, как они ночь не давали спать мне, моим родителям. Разбили окно у меня дома, выбивали дверь. Я вызывал наряд милиции несколько раз. Они смеялись, издевались, им было все нипочем. Они чувствовали себя полностью безнаказанными. Я на утро кинулся писать заявления по Шевченко, 13, но меня туда даже не пустили.



Фото з грального закладу по вул.Мстиславській, в якому 31.10.2017-го поліція проводила слідчі дії

Когда собирались проводить обыск - начали звонить по телефону, говорили открывай двери, на тебя жалоба от соседей. Это было около 11 часов вечера. Я подумал, что это кум шутит, он любит такие шутки отмачивать, и их послал. Потом звонок в двери минут через 20. Сказали, что это милиция и нужно со мной поговорить. Я сказал, что вызывайте повесткой или приходите днем, сейчас ночь и двери я открывать не буду. После этого началось торохтение в дверь, в окно. Их было много, все одеты по гражданке, только пару «беркутов» в камуфляже. Мама за сердце начала хвататься, а они смотрели в окно (это происходило в частном доме) и только смеялись. Я вызвал милицию, приехал наряд. Я с ними говорил через окно и сказал, что обыски делать ночью запрещено, пусть приходят днем. Наряд уехал и после этого они вообще распоясались. Начали стучать дубинкой в окно и разбили стекло, затем начали выбивать двери. Я опять стал набирать милицию, а мне отвечают - «Это к вам пришла милиция». «Какая может быть милиция, - отвечаю, - когда они посреди ночи разбили окно и выбивают двери, мать чуть не довели до инфаркта?». После этого ко мне опять направили наряд, те поговорили с ними и они успокоились, до утра нас не трогали.

Обыск они проводили утром, уже было часов 10. Мне кажется, у них не было и санкции на обыск, потому что они ждали аж до 11 часов утра, не подходили к двери. 

Затем приехали 5 или 6 машин, приехали «беркута», все с пистолетами, со щитами. Собралась куча соседей на улице. Говорят: «Вот у нас уже есть санкция, открывайте». На этот раз я открыл дверь, меня под пистолетами вывели, на улице обыскали и когда сказали что «чистый», мы опять зашли в дом. В доме ничего не искали, один человек прошел по комнатам и все. Они наверное думали, что у меня игровое оборудование дома. Затем говорят: «Пиши». Я ответил, что ничего писать не буду, после того, что вы у меня устроили ночью. Они говорят: «Давайте, сдавайте деньги, нажитые незаконным трудом», даже кошелек у мамы проверили. А у меня ремонт еще совдеповский, ковры старые висят. Мы незажиточная семья. А они мне: «Где твои деньги нажитые незаконным путем!».

Потом они поехали на квартиру к моей знакомой, она потом стала моей женой. Начали там угрожать, что я не хочу давать показания и они сейчас начнут проводить обыск, перевернут весь дом, будут ломать стенку. Я снова повторил, что ничего говорить не буду. После этого они уехали и не оставили никаких бумаг, ничего.

Обыском руководил тогда человек по фамилии Филипович, он тогда кажется, был кем-то из начальства ОБЭПа. Когда мы у следователя были, спрашивал у него - «Вы что вытворяли?». Следователь сразу - «Это не мы, я там был не главный, это ОБЕП руководил». У следователя была фамилия Пирог (Пирог Вадим Юрьевич - начальник отделения следственного отдела полиции Черниговского отдела полиции – прим.авт.).



На фото слідчий Вадим Пирог

- Я до сих пор помню, как на кухне капал маме «Барбовал», а они смотрели на это все в окно и смеялись. Ей Богу, я не сгущаю краски! В этом всем участвовал оперуполномоченый Полтенко (в декларации Юрия Юрьевича Полтенко за 2014-й год указано, что он старший оперуполномоченый отдела по борьбе с киберпреступностью – прим.авт.). Я тогда неоднократно на все происходившее жаловался, все это должно быть зафиксировано. Но результата никакого.



На фото - Юрій Полтенко
 
Це трохи інша історія, не про гральні автомати. Але вона гарно ілюструє стан справ у правоохоронних органах на 2013 рік і їх боротьбу з азартними іграми. Організаторів і власників бізнесу знайти складно, а от працівники — охоронці і оператори, під рукою. У даному випадку організатора, очевидно, все ж знайшли. Про якість роботи свідчать і терміни — більш ніж півроку “роботи” правоохоронців, а справа до сьогодні в суді.
 
Насправді це лише окремі пазли, деталі від усієї ситуації в цілому. Судовий розгляд ще триває, не всі докази розглянуто і як завершиться справа — наразі спрогнозувати важко.
 
Один з секретів, чому комп'ютерні зали процвітають — покарання за незаконні азартні ігри. Згідно статті 203 Кримінального кодексу України — це лише штраф і конфіскація обладнання. От тільки штраф — від 10 000 до 40 000 неоподаткованих мінімумів (від 170 000 до 680 000 гривень) для першого разу і від 40 до 50 (від 680 000 до 850 000 гривень) для другого разу — завеликий тільки для охоронця, але аж ніяк не для власника і організатора бізнесу. В'язниця не загрожує, а на волі заробити на азартних іграх можна значно більші суми. Та й довести справу до кінця, як показує даний випадок, теж непросто.
 
Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Ченцова, Батицький, Макей, Попєрнік, Попков, гральний бізнес, Филипович,

Добавить в:
 
 


Центр Комплект