Кияни показали чернігівцям власний експеримент за п'єсою Горького

Середа, 25 жовтня 2017 18:47 | Переглядів: 2192 | Обновлено 26 жовтня 2017 12:46

ХІХ чи початок ХХ століття насправді зовсім поруч. Це лише здається, що за століття ми занадто відірвалися від тих злиднів і розпачу, які часто зображують письменники-класики. Так, сьогодні у нас є телебачення і мобільні телефони, люди пересуваються не кінними екіпажами, а автівками і за години перетинають літаками континенти. Немає і таких нічліжок для бідних, у якій відбуваються описані в п'єсі Горького “На дні” події. Але чи багато це змінює? Варто лише відкрити кримінальну хроніку: пограбування, крадіжки, наркоманія, алкоголізм і вбивста скоєні за пляшкою горілки — звичні речі, на які люди з усіх сил намагаються не звертати уваги. А хто звертає увагу на безпритульних на вулиці які просять милостиню?

Київський незалежний театральний проект “Театральна біржа” в рамках XXV міжнародного фестивалю “Слов'янські театральні зустрічі” представив чернігівським глядачам п'єсу “І заплачуть... безхатьки”, поставлену за п'єсою Горького “На дні”. Експериментальна робота режисера, народного артиста України Лева Сомова разом з йоговихованцями з Інституту телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету мала успіх і була включена до репертуару професійного театру. Тепер її побачили і на чернігівській сцені.

Про зміст п'єси можна довго розповідати. Вона важка, вражає і примушує думати, хвилюватись, дивитись її боляче. Здається, що все що відбувається — безвихідь, апатія, тупе й безглузде існування з дня на день, яке супроводжується майже безперервною пиятикою. Але насправді все не так просто, як здається на перший погляд...

Слова, які промовляли герої п'єси Горького, і які звучали зі сцени, вже давно розтягнули на цитати. Якісь з них бульш відомі, якісь — менше. Ось деякі з них:

Ну, чего? Ты... лечись! От пьянства нынче лечат, слышь! Бесплатно, браток, лечат... такая уж лечебница устроена для пьяниц... чтобы, значит, даром их лечить... Признали, видишь, что пьяница — тоже человек... и даже — рады, когда он лечиться желает! Ну-ка вот, валяй! Иди...

Надо, девушка, кому-нибудь и добрым быть… жалеть людей надо! Христос-от всех жалел и нам так велел… Я те скажу – вовремя человека пожалеть… хорошо бывает!

Работа? Сделай так, чтоб работа была мне приятна, — я, может быть, буду работать... да. Может быть! Когда труд — удовольствие, жизнь — хороша! Когда труд — обязанность, жизнь — рабство!

Есть ложь утешительная, ложь примиряющая… ложь оправдывает ту тяжесть, которая раздавила руку рабочего… и обвиняет умирающих с голода… Я – знаю ложь! Кто слаб душой… и кто живет чужими соками, тем ложь нужна… одних она поддерживает, другие прикрываются ею… А кто – сам себе хозяин… кто независим и не жрет чужого – зачем тому ложь? Ложь – религия рабов и хозяев… Правда – бог свободного человека!

Мой организм отравлен алкоголем

Выходит — снаружи, как себя ни раскрашивай, все сотрется... все сотрется, да!

А куда они — честь, совесть? На ноги, вместо сапогов, не наденешь ни чести, ни совести...Честь-совесть тем нужна, у кого власть да сила есть...

...всякий человек хочет, чтобы сосед его совесть имел, да никому, видишь, не выгодно иметь-то ее...

Гляди — какой я? Лысый...А отчего? От этих вот самых разных баб...

В карете прошлого никуда не уедешь

...бог есть?

Коли веришь — есть; не веришь — нет... Во что веришь, то и есть...

Надо уважать человека! Не жалеть...не унижать его жалостью...уважать надо.

Не обійшлося під час вистави і без маленького переляку. Під час антракту під стільцями першого ряду знайшли невеликий целофановий пакет з дротом. Були думки навіть про бомбу, але на щастя виявилося, що то лише загублений кимось PowerBank, для заряджання мобільного телефону зі шнуром.