Віталію Косих — 60!

Віталію Анатолійовичу Косих

Віталію Анатолійовичу Косих 23 березня виповнилося 60 років. Для тих, хто його добре знає, а таких чернігівців сотні й тисячі, ювілей прийшов несподівано. Бо останні 35 років Віталій Косих завжди був на вістрі життя, спочатку в комсомолі, потім на партійній роботі, встиг він, причому в найважчі часи перебудови, бути на чолі міського комітету народного контролю. А потім майже 12 років у міській раді, з яких рекордні дев'ять з половиною років — на посаді міського голови. У найважчі роки економічної кризи, у вирі політичної нестабільності він зумів зберегти керованість містом. Він мріяв бути льотчиком, але доля розпорядилася так, що довелося починати з учня токаря на «Хімволокні». Були у Віталія Анатолійовича злети і падіння, але він завжди залишався інтелігентною, доброю, уважною до інших людиною. І скромною, бо не любить розповідати про себе. Тому ми надали слово тим, хто його добре знає, пройшов з ним велику частину життєвого шляху. Не всім, бо бажаючих розповісти про свого друга, товариша по роботі було, без перебільшення, у сотні раз більше. Адже він людина, яка вміє дружити й об'єднувати навколо себе людей.

Володимир Кожедуб, голова правління ЗАТ «Чернігівський механічний завод»:
— На долю Віталія Анатолійовича випали найважчі часи, але він не ховався у кущах, як дехто, а воював. Я не уявляю, як він витримав. Це винятково мужня людина, і тільки лише за це він гідний поваги.
Лариса Головач, головний спеціаліст обласної ради:
— Я працювала секретарем Віталія Анатолійовича з 1994 року й у міській раді, й в облраді. Це Людина з великої літери. Для нього не було різниці, хто людина за посадою, його заступник або прибиральниця. Завжди добрий, чуйний, привітний. Приїздив на роботу раніше за всіх і не йшов, поки всі справи не переробить. На обід ніколи не їздив — у кабінеті чай, кава, а інколи спускався до їдальні, не соромився. І завжди був у курсі справ своїх найближчих працівників, знав дні народження, робив подарунки, а жінкам і на 8 березня.

Віктор Склярець, голова наглядової ради ВАТ «Базис»:
— Ми з Віталієм дружимо більше ЗО років, ще з комсомольських часів, дружимо сім'ями і якось трапилось, що і мешкаємо в одному будинку. До речі, будучи мером, він міг на законних підставах покращити свої житлові умови, але квартиру придбав за власні кошти, в кредит. Це — деталь, але можна зрозуміти, яка це високопорядна людина. Для себе нічого не зробить, а іншому сорочку віддасть, якщо тому буде холодно.
Він дуже відданий сім'янин. Дуже любив свою дружину Сашу, з якою навчався ще у школі і яка трагічно пішла з життя. Зараз допомагає матері, Зої Львівні, якій вже 84 роки, доньці й онуці, а одночасно і сім'ї другої дружини Тамари Григорівни.
Ми з ним зустрічаємося дуже часто, іноді буваємо на полюванні, на рибалці. Але не пам'ятаю, щоб він застрелив звіра чи птицю. Кілька років тому, коли він пішов з облради, подарували йому гарні вудки і чохол. Так і досі подарунок не розпакований. А посидіти на рибалці, поговорити про життя, поїсти ухи або куліша полюбляє.
Віра Коваленко - начальник відділу кадрів міської ради:
— Мене на посаду начальника відділу торгівлі призначили у 1993 році, саме за Віталія Анатолійовича. Ділянка мені дісталася важка, бо саме тоді відбувалася комерціалізація торгівлі й громадського харчування. Я була молодим керівником, і завжди могла розраховувати на його пораду і допомогу. А проблем тоді було більш ніж достатньо — ринки, торгівля у невстановлених місцях, акції ри-ночників. Особливо Віталій Анатолійович подобався мені як людина. Дуже м'який, толерантний, навіть коли когось вилає, швидко відходить. І ніколи нікого не карав. Йому важко було зробити комусь прикрість. Вмів він об'єднати навколо себе людей, мав безліч знайомих, багато друзів. І зараз таким залишився, і мені приємно з ним спілкуватися.

Віктор Тканко, заступник начальника ДПІ в м. Чернігові:
— Ми з Віталієм пройшли по життю поруч з 1976 року. Звичайно, він не ангел, і у нього є недоліки, але він був завжди високоморальною людиною. Вмів дружити, причому незалежно від посади чи суспільного становища людини. Ніколи не відвертався, коли його друг це становище втрачав. На відміну від інших, друзів по життю не втрачав, а навпаки, вмів оточувати себе новими. Таких друзів і товаришів у місті сотні, а життя Віталія відбувається на очах у чернігівців. Вони це можуть підтвердити. В усякому разі,
я не чув про нього жодного поганого слова.

Михайло Барбаш, директор середньої школи № 3:
— Ми з Віталієм товаришуємо більше ЗО років, колись жили в одному будинку. Товаришували і наші дружини. Тоді Віталій не займав високих посад, але був надійним товаришем, таким і залишився. Дуже обов'язкова людина. Його принцип: сказано — зроблено. І ще хочу відзначити, що святе для нього — родина, мама.
Віктор Демшевський, депутат міськради:
— З Віталієм Анатолійовичем знайомі з 1978 року. Працювали разом, дружили сім'ями. Це високопорядна людина, і з ним можна йти у розвідку, не хвилюючись за тили. Ніколи мене не підводив і завжди виконував обіцяне. Якби таких було більше, у країні не було б такого безладу, як є. Хочу побажати йому здоров'я й активного довголіття.

Олександр Соколов, міський голова Чернігова:
— Віталій Анатолійович називає мене «молодшим братом», а я його — старшим. Саме його ідеєю було запросити мене на своє місце. Він добре знав мене по попередній роботі й вважав, що я можу продовжити його справу. А мені хотілося бути достойним продовжувачем, і зараз, коли він позитивно оцінює якісь мої дії, мені дуже приємно.
Він працював у важкі часи — страшенна інфляція, безробіття, важке становище у житлово-комунальному господарстві, але працював і зберігав чудові людські якості — був уважним, залишався напрочуд добрим, інтелігентним, обов'язковим, людяним. Я вважаю, що ці якості виражають душу нашого міста. Віталій Анатолійович не схожий на традиційний стереотип керівника, він — особистість і унікальна людина.

Підготував Аркадій Стежеринський, тижневик „Чернігівські відомості”, № 13 (941)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: