Медичне панібратство реформуванню не піддається

Понеділок, 23 жовтня 2017 10:23 | Переглядів: 2514

http://zemlyaivolya.net/news/medichne_panibratstvo_reformuvannyu_ne_piddaetsya.html

Медична реформа в Україні зупинилася на півдорозі, залишивши по собі руїни старої, такої звичної для пересічних громадян і зручної для наших чиновників, радянської системи. А до нової так і не дійшла рівно стільки, на скільки віддалилась від старої.

Нинішня медицина – це, де-факто, закрите акціонерне товариство, «хохляцьке» кумівство та панібратство, які у поєднанні з диким капіталістичним розрахунком дають вибухову суміш! Особливо це відчувається у невеликих містах – таких, приміром, як Ніжин…

«Халтурка» в комунальному закладі

Зі скрипом та гуркотом багатотонний пострадянський локомотив української медицини намагаються поставити на нові рейки. Одначе стара система дає відчайдушний опір, трансформуючись у щось на кшталт закритого акціонерного товариства, яке убезпечило себе круговою порукою за давнім «хохляцьким» принципом: кум, сват, брат, сусід. От і виходить таке собі медичне панібратство.

Основними притулками подібних «братств» стали невеличкі міста України, де кожен один одного знає, і де є, як кажуть, розвернутися.

…Порепані стіни, задертий лінолеум, старі скрипучі ліжка – песимістичний контраст на фоні охайних приватних кабінетів платної медицини, що діють на території державної установи. Здавалося б, як таке можливо: занехаяні лікарняні палати, ліжка, гидка підлога, старезні скрипучі шафи та тумбочки, «руда» ванна кімната, лабораторія, що не витримує жодної критики – і надсучасне, надто дороге устаткування, яке не кожна столична лікарня може собі дозволити? В комунальному закладі «Ніжинська центральна міська лікарні імені Миколи Галицького» Ніжинської міськради можливо і не таке!

Біля кабінету кардіології центральної міської лікарні Ніжина – черга з пацієнтів. Люди чекають лікаря-кардіолога, а його все немає і немає. Виявляється, що, працюючи в державній установі, попри чергу з пацієнтів, лікар Лариса Тищук спокійно підробляє у приватному кабінеті ультразвукової діагностики. У нашій державі можливе і таке – приватний бізнес у державній установі. Розташований цей осередок приватної справи у неврологічному відділенні лікарні. Вартість УЗД немала – від 180 гривень. Отож комерсант без проблем винаймає приміщення під приватний кабінет на території державного закладу, куди у робочий час на «халтурки» бігають ще й інші бюджетні працівники.

«В інфекції можна знімать ужаси»…

Втім, як виявилося, «халтурки наліво» і черги під кабінетами – це невинні пустощі порівняно з тим, що довелося пізніше побачити в інфекційному відділенні лікарні. А там насправді можна знімати вітчизняні фільми жахів. Навіть на декорації витрачатися не треба.

Колоритні санітарки так і сказали: «В інфекції можна знімать ужаси»…

Приміщення, яке на території лікарні вважають ледь не режимним об’єктом, куди доступ простим відвідувачам обмежений, ховає у собі факти всієї безвідповідальності, халатності та недбалого ставлення до господарства. По факту, інфекційне відділення – це прохідний двір: хочеш – заходь, хочеш – виходь, головне – не привертати до себе зайвої уваги. Стан лікарняних палат, ліжок, підлоги, шаф, тумбочок, ванної кімнати та лабораторії не витримує жодної критики. На території інфекційного відділення не те що лікуватися страшно, там перебувати гидко! Не дивно, чому містяни воліють лікуватися деінде, аби тільки не в інфекції Галицького. Пусті палати – красномовне тому свідчення. Прибиральниці, звісно, миють підлогу та раковини, але від гидкого смороду з лабораторії та каналізації не рятують навіть повсюдні протяги з вікон та стін.

Згідно з усіма медичними правилами, інфекційне, як і хірургічне відділення, мають бути в ідеальному санітарному стані. Адже тут стаціонарно лікуються пацієнти, котрі захворіли як простими гострими респіраторними вірусними інфекціями, так і тяжкими інфекційними хворобами.

Найбільше ж обурює те, що всі меблі не зламані, а занехаяні. Завгосп, який за словами місцевих працівників, є сусідом головного лікаря Олександра Костирка, напевно, чекає мільйонів з бюджету на капітальний ремонт приміщення, тому й не поспішає брати до рук викрутку та підтягнути дверцята чи висувну поличку в тумбі. Невже настільки важко пофарбувати підлогу чи плінтус? Кожен господар, котрий хоча б раз у житті робив ремонт, скаже, що подібні витрати вимірюються бажанням і однією тисячею гривень на фарбу. Хіба в бюджеті лікарні немає таких коштів?

Замість ремонту – вельми дороге обладнання!

Кошти є, і навіть більше, ніж треба. Виявляється, що на початку 2014 року Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького отримувала кошти на ремонт аварійних відділень. Щоправда, гроші пішли не на усунення декорацій для фільмів жахів, а на закупівлю надсучасного і вельми дорогого хірургічного столу. Столу за півмільйона гривень! За дорогим столом чомусь вистачає фаху оперувати тільки головному лікарю та завідуючому травматологічного відділення. Решту лікарів допускають до нього тільки зрідка і лише з «благословення головного».

Вочевидь, головний лікар не бачить жодних санітарних проблем в одному зі своїх відділень, оскільки на сайті «Прозоро» розміщено оголошення про проведення торгів на закупівлю медичного обладнання та виробів медичного призначення на суму в понад 247 тисяч гривень. Що і по якій ціні будуть закуповувати, ми обов’язково розкажемо в одному з наступних розслідувань.

Відверто кажучи, дивуєшся, куди дивляться всі ті безкінечні контролери, які не бачать очевидного? Страшно собі уявити, що буде далі, після того, як фінансування медицини повністю перекинуть на плечі місцевих бюджетів. Чи не почнуть подібного роду керівники-комерсанти встановлювати у відділеннях не лише банкомати, а й ігрові автомати? Треба ж якось клієнтам розвіювати сум в очікуванні результатів аналізів. А оперувати і лікувати будуть виключно свої, наближені та обрані, бо ж фахівців у нас хоч греблю гати!

Тішить одне – результат від цього журналістського розслідування. Після візиту в лікарню в інфекційному відділенні поспіхом почали стелити лінолеум та ремонтувати забиту систему зливу, яка до цього смерділа на все відділення…

Віталій Назаренко, "Чернігівщина" №42 (651) від 19 жовтня 2017