Валентина Скидан харчується тільки дрібною картоплею, щоб провести до хати газ

Валентина Скидан біля редуктора: "Нам би газ..."

Та газу все одно немає

«Дві корови тільки мукнули
Валентині Олексіївні 62 роки. Живе в селі Бірківка Менського району. Все життя працювала дояркою. Заробила болячки та орден Трудового Червоного Прапора. У 2007 році вступила в кооператив «Надія». Його створили бірківчани. щоб збудувати в селі вуличний газопровід. Здавати треба було 4 тисячі 800 гривень. У великих містах заможні люди на один обід стільки витрачають. А для села це величезні гроші.
— Не радісно живемо через цей газ. Хватає тільки на хліб, — говорить Валентина СКИДАН. — Як збирали на газопровід, спродали з дідом дві корови. Залишила у погребі мішок буйної картоплі, на смерть. Щоб не соромно було, а то раптом будуть люди мені поминальний обід готувати й лаяти, що картопля дрібна. А ми зараз їмо тільки дрібну, насіннєву. Решту спродали. Ще ж на оранку треба гроші, на посів. І син з родиною в селі, теж хочуть газ. Теж помощі треба. Голова мені йде обертом — де тих грошей узяти?
Так хочеться на старість дров не рубати, брикету не возить, не марудитись з кочергами. Пожити по-людськи. Викинули грубку ще минулого року. Поставили котел, топимо дровами. Підвели до хати все, що треба. Аби завтра пустили газ, то можна їм і топити. Але не знаю, чи дочекаємось.
171 чоловік з Бірківки здали по 4 тисячі 800 гривень, збудували по селу 14 кілометрів вуличного газопроводу. Зробили їм за ці кошти і проекти вуличного газопроводу та підвідного газопроводу. Щоб було в хатах голубе паливо, треба збудувати ще 7 кілометрів 800 метрів підвідного газопроводу. До сусіднього села Семенівки. Це коштує 800- 900 тисяч гривень. Не менше ніж по п'ять тисяч гривень з кожного члена кооперативу. Як не більше, бо будівництво дорожчає з кожним днем.
— У нашій хаті я переробив усе, що треба. Була груба, я встановив парове опалення. Придбали два котли: під тверде паливо і газовий, — розповідає 45-річний Анатолій ХАРЧЕНКО. — Я кочегар у школі, жінка у місцевому господарстві кухарем. На двох за місяць заробляємо 600 гривень. Такі зарплати, що поробиш. Було в нас три корови, так дві «мукнуло» на газ. Картоплю попродав по гривні 20 за кілограм, молоко ношу по гривні 10. Невже доведеться влазити у банківський кредит? Боюсь про це і думати.

«На Хоменка понадіялись, як на Бога»
Бірківський газовий кооператив очолює вчителька, завуч місцевої школи Тамара ЛИСИЦЯ.
— Коли ми починали цю справу, сподівалися на допомогу держави. — говорить Тамара Степанівна. — Іншим селам же виділяли гроші, невже Бірківка гірша? У нас же і школа є, і дитсадок, працюють сільгоспко-оператив, лікарня, підпункт швидкої допомоги, ветлікарня. Молодь є. Живе село, бореться! Нам хоч трошки б допомоги, хоч якоїсь! Люди готові і далі платити, але так просять — хоч частиною суми підсобіть нам. Я ж була на прийомі у губернатора Володимира Хоменка. Така задоволена вийшла після зустрічі з ним. Мені здалося після тої розмови, що відмови нам не буде, дадуть Бірківці грошей. Як на Бога понадіяпись, що Хоменко допоможе. Будівництво почали...
— Я на державу не дуже надіюсь, — не приховує сільський голова Катерина ФЕСЮН. Люди обрали її на посаду вчетверте, такою повагою користується в Бірківці ця жінка. — У бюджеті на 2009 рік нема коштів на газифікацію села. Втім, область може нам допомогти. У січні 58 жителів Бірківки звернулися до фонду підтримки індивідуального будівництва на селі «Власний дім». Я сама возила списки до Чернігівського регіонального відділення фонду, Петру Марченку. Клопоталася про те, щоб ми отримали кредити під газ. До семи тисяч гривень кожен. Відповідь отримали негативну. Мовляв, Кабмін заборонив давати кредити тим, у кого нема підвідних газопроводів. Директор регіонального відділення Петро Марченко сказав, що вільні кошти є, бо хто зараз в селі будується. Можливо, зробили б виняток, допомогли селу кредитами? Гроші фонд дає під три відсотки річних терміном на п'ять років. Це саме те, що нам треба. Сплатили б якось.
— Катерино Олексіївно, до кого ви вже зверталися за допомогою?
— Просили грошей, де тільки могли. Писали на десяток адрес. В адміністрації, у раді, у депутатів Олега Ляшка, Бориса Шиянова, Ігоря Кріля. Вони пишуть Хоменку, щоб допоміг. Не звертались, правда, до депутата Івана Куровського. Земляків-бірківчан у столицях нема. Допоміг селу наш кооператив. Голова Анатолій Василенко виділив раз 50 тисяч, раз 100 тисяч гривень на підвідний газопровід. Підрядник почав роботи, авансом. Видно, доведеться віддавати й останнє, щоб розплатитися та бути з газом.

Ніна Кумедна на фермі, Леся Силін топить піч

«Цілу зиму мерзли»
Людмила ПАВЛЕНКО переїхала до Бірківки з Чернігова. Купили хату. Понадіялись, що буде газ. Переробили систему опалення. Газу нема. Цілу зиму мерзли. У понеділок у хаті йшла пара з рота.
— Вмикаємо УФО і масляний радіатор. За минулий місяць спалили тисячу двісті кіловат електрики, — бідкається жінка. — 270 гривень заплатили. А це ж електрика дорожчає. Що з нами буде? Сплю одягнута, у пуховій хустці,..
По хаті бігає дворічний онучок. Біленький, синьоокий. Росте в холоді... Він ще не говорить, а то теж сказав би, що хоче газ. Як 13-річнаЛеся СИЛІН.
— Батьки рано йдуть на ферму.—каже дівчина.—Я ношу верейки з дровами, топлю піч. Ось мої совок, кочерга. Виросту — поїду в місто! Хіба що газ буде...
— Усі ми хочемо газ, — підсумовує 46-річна Ніна КУМЕДА. Вона завфермою, вона й доярка, і технік штучного запліднення. І за того, куди пошлють, а посилають часто, жартує. — Працюємо в селі тяжко, отримуємо за своє — сльози... Невже ж це ніхто не допоможе?

Потрібно 20-25 мільйонів гривень, а в бюджеті не передбачено ні копійки
Бірківка — не єдине село області, що опинилося у такому становищі. Витратилися, в хатах опалення переробили, по селу мережі провели, а газу нема. І невідомо, коли буде. Навіть якщо газівники підвідні до села мережі побудують авансом, газу не пустять, доки село всіх грошей не заплатить.
Б мережі по селу, та нема підвідного газопроводу (або роботи не оплачені, або оплачені не повністю): Митченки Бахмацького району; Соколівка Козелецького району; Хрещате Козелецького району; Оболоння Корюківського району; Верба Коропського району; Бірківка Менського району; Ушня Менського району; Блинова Менського району; Майське, Максаки Менського району; Ленінівка, Климентинівка Менського району; Бігач Менського району; Малий Листвен Ріпкинського району; Суличівка Ріпкинського району; Гучин Ріпкинського району; Трудове Ріпкинського району; Ямище Ріпкинського району; Велика Вісь Ріпкинського району; Довжик Чернігівського району; Жукотки Чернігівського району.
Може, когось і не назвали. Щоб оплатити підвідні газопроводи до всіх цих сіл, потрібно 20-25 мільйонів гривень. А в бюджеті на цей рік на таке не передбачено ні копійки. У людей є лише надія на обласну владу, що поклопочеться за них у Києві і дозволить брати кредити у фонді «Власний дім». Надія ж бо вмирає останньою і живе деякий час навіть біля могили.

Ольга МАКУХА, Фото автора

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: