Що головне на весіллі?

Щоб молодий і молода були закохані одне в одного? Чи значно краще тверезий шлюб з розрахунку? Чи щоб весілля було пишне і гості лопнули від заздрості? Чи щоб добряче побилися? Таке ми запитали, бо саме сезон весіль.



Наряд молодої

Велієв Іскандер Гурбан огли, голова чернігівської обласної спільноти азербайджанців, Чернігів:

— Сукня молодої має бути біла, пишна. Фата довга. Взуття модельне. Молодий — у сорочці, костюмі, туфлях.

Років десять тому я віддав заміж доньку Аліду. У минулому році женив сина Арзо. Були у класичному вбранні.

У національні строї вбираються у переддень весілля, на дівич-вечір та парубоцьку вечірку. Молодій дівчата наносять на тіло малюнки хною (фарбою, яка змивається). Мальовані «татуювання» можуть бути візерунками.

Відгуляти весілля з розмахом, показати багатство, вважаю, не головне. Негарно хвалитися грошима у той час, коли більшість людей бідує.

Щоб було за кого їсти-пити

Віра Яремчук, пенсіонерка, Линовиця, Прилуцький район:

— Для гостей найголовніше на весіллі, звичайно, наречений з нареченою. Щоб було кому тости казати і за кого пити. А для батьків молодих — аби на столі повно їжі було. Щоб гості були ситими і задоволеними. Ну, і тамада велику роль грає. Якщо топковий, то весело.

На весіллі вже давненько не гуляла. Дочку заміж віддавала ще у 1977 чи 1978 році, син одружився у 1987. Двоє онуків уже дорослих, та женитись не поспішають.

Весільний рушник, букет, коровай з сіллю і вінчання

Людмила Кобижча, шкільний бібліотекар, Хрещате, Козелецький район:

— Весільний рушник — на щастя. Коровай з сіллю, щоб батьки благословили і молоді востаннє одне одному насолили. Тепер у нас у селі по два дні весілля гуляють, а дехто й день. А як я виходила заміж, у 1996 році, святкували з середи по понеділок.

У середу дівич-вечір був. У четвер до нареченої приходили хлопці і дівчата, робили з кольорового паперу квіти. У п’ятницю молодь плете з соснових віток вильце. І у нього вплітають паперові квіти з великою яскравою посередині. У суботу пара розписувалася. А після того виносили це вільце. Ставали дружка з дружком, і хто перший з вильця квітку зірве, дарували незаміжнім. У неділю, зазвичай, пари вінчалися. А в понеділок усіх запрошували на «курей». Гостей перевдягали, возили на візку хрещених до магазину. Ті відкупи купували.

Не впасти у салат

Валерій Моругий, пенсіонер, Куликівка:

— На весіллі головне — пісня, компанія і розваги. І без спиртного усе це не обходиться. Але пити треба в межах розумного. У кожного своя доза. Я при хорошій закусці від зорі до зорі літра півтора горілки випити можу. І хоч би що. Моя колишня дружина завжди дивувалася: скільки п’є і не п’яніє. На одному весіллі гість так наклюкався, що рукою вліз у сметану, волоссям — у холодець. Хіба це діло? Після першої чарки зазвичай починаються розмови. Після четвертої — пісні.

Тамада і щирі гості

Людмила Лавріненко, сільський голова Щаснівки, Бобровицький район:

— Два роки тому одружувалася донька. Тамада був енергійний, молодий. Конкурси, танці запам’яталися. Особливо для тещі і зятя. Раніше не було тамади у теперішньому розумінні, але організатора все одно запрошували. Щоб гості не сиділи увесь час за столом. Щоб танцювали, співали, любувалися молодятами. Створювали атмосферу весілля. Воно важливе для подальшого сімейного життя. Кожній дівчині хочеться побути нареченою. Це пам’ять і для подружжя, і для дітей, онуків.

Взяти паспорти

Людмила Савенко, заступник начальника Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів громадянського стану Головного управління юстиції в області:

— Без паспортів не зареєструється жоден шлюб. Потрібно, по-перше, не забути їх. А по-друге, перевірити, чи все в порядку з документами. Наприклад, чи вклеїли фотокартку, чи-розірвали попередній шлюб і так далі. Ще важливо не спізнитися, прийти на церемонію вчасно. Ми спеціально беремо телефони молодят, щоб напередодні весілля уточнити час і дату церемонії. Такого, щоб не прийшов хтось один з майбутнього подружжя, не було. Якщо вже не з’являються, то двоє. Наприклад, буває, що напередодні визначеної дати шлюбу народжується дитина, то телефонують нам і переносять на інший день. А от обмінюватися обручками — це більше традиція, звичай, ніж обов’язкове правило. Буває, що молодята обмінюються іменними ручками, якими ставили підпис у книзі реєстрації.

Цього року в Чернігівському РАЦСі станом на 10.30 19 вересня зареєстровано 1914 шлюбів. З них — 266 за пілотним проектом «Весілля за добу».

Свекрів – у возик

Антоніна Крекотень, директор Подільського будинку культури, Поділ, Срібнянський район:

— Як раніше, так і зараз жодне весілля у нас не обходиться без того, щоб на другий день свекрів у возику не покатати. Якщо весілля взимку, то катають на санях. На дно кладуть колодку, зверху покривало. А тоді вже садять батька з матір’ю. У возик або сани запрягають два-три хлопці. їх називають конями. Із собою свекри беруть графин з горілкою і закуску. Дорогою пригощають і «коней», і гостей, і всіх, кого зустрічають. На батька вдягають кашкет чи шапку з квіткою. На матір — вінок, інколи з фатою. І їдуть до магазину. Дорогою співають:

«Ой, де ж наша весільная мати?
Обіщала по чарочці дати.
Обіщала солоденької,
Хоч би дала хоч гіркенької.
А хазяїн треться-мнеться,
Дума, що минеться.
А хазяйка добре знає,
Бере й наливає».

Біля магазину свекри дають «коням» викуп — гроші. Ті купують добреники-смаколики.

Тижневик «Вісник Ч» №38 (1637), 21 вересня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: