А коли ви давали (брали) хабара?

Хабарників у нашій області хоч греблю гати. Час від часу їх ловлять і судять.

22 серпня Апеляційний суд виніс вирок головному ветеринару області 56-річному Віктору Кульбако — шість років позбавлення волі. Реально. І конфіскацією майна, окрім житла, і позбавленням п'ятого рангу держслужбовця. 56-річному Анатолію Кірієнко, начальнику управління ветмедицини Прилуцького району, — п’ять років тюрми і також конфіскація, окрім житла. І позбавлення 11 рангу держслужбовця. І все це за гроші, які передав нині вже колишній головний ветеринар Ічнянщини Віктор Запека Кірієнком для Кульбако (дві тисячі гривень і ще 500 гривень в якості компенсації за 25 літрів пального).

Як сказано у вироку: «...У невстановлений слідством час Кульбако почав використовувати своє становище, пов’язане з перебуванням на посаді начальника Головного управління ветмедицини в області з метою отримання неправомірної вигоди від підлеглих. Виконуючи свій умисел та бажаючи убезпечити себе, Кульбако запропонував одержувати неправомірну вигоду від підлеглих Кірієнко, на що той погодився».

Не врятували Кульбако ні інвалідність, ні зв’язки. Як тільки вирок повернеться у Деснянський суд Чернігова, звідти його передадуть у поліцію на виконання. За Кульбакою і Кірієнком прийдуть правоохоронці і відвезуть у СІЗО, а потім звідти відправлять їх на зону. Адже вирок набрав законної сили з моменту його проголошення. Хоча може бути оскаржений протягом трьох місяців до Вищого спеціалізованого суду.

Кульбако з 17 липня на лікарняному. Може, до приходу поліціянтів теж махне кудись, як це зробив колишній голова Бобровицької райдержадміністрації 56-річний Микола Супрун? Йому за 45 тисяч гривень неправомірної вигоди (хабара) суд дав шість років.

Що думають про хабарництво наші читачі? Самі брали? Давали? Добре це чи погано?



Якби я брав хабарі, давно в тюрмі був би!

Анатолій Губський, начальник управління Держпродспоживслужби у Куликівському районі:

— Нікому я нічого не давав. І не брав. А ви що, прокурор чи слідчі органи? Якби я брав хабарі, давно в тюрмі був би.

Хіба шоколадка — хабар?

Наталія Ткаченко, пенсіонерка, Чернігів:

— По телевізору щодня показують: то там, то там хабарника викрили. Беруть мільйонами. Прокукурікають, а ніхто з тих хапуг реально не сидить у тюрмі. Так у порівнянні з тими мільйонами хіба шоколадка для лікаря чи якогось дрібного чиновника — хабар? Як зайдеш будь-куди по потребі з цукерками, парою лимонників чи апельсинів взимку, зовсім по-іншому на тебе дивляться. Таке вже наше життя. Ще з радянських часів ми привчені: не підмажеш — не поїдеш.

«Мене безліч разів провокували»

Олександра Теслик, колишній сільський голова, Вертіївка, Ніжинський район:

— Точно і порахувати не можу, скільки разів мене провокували на хабар, щоб підставити. У нас у фаховому журналі була замітка, як головам убезпечитися від таких випадків. І коли до мене приходила якась чужа людина, я відкривала настіж двері, щоб і секретар, і інші співробітники сільради бачили і чули, що відбувається у моєму кабінеті. Коли «гості» робили мені зауваження, навіщо так чините, відповідала: «У мене секретів від колективу немає». Доходило до смішного. Прийшли якось по спадщині: ні документів, нічого. На пожовклому аркуші якась розписка. Я відразу відчула підставу і випроводила їх.

У 2013 році був випадок. Прийшов молодик, каже: «Хочу побудувати елеватор». А я питаю: «Звідки ви збіжжя брати будете?» А він вирячив на мене очі, навіть слова «збіжжя» не знає. Видно пана по халявах. Тоді я йому: «Ви земель ніде не орендуєте, де ви вирощували зернові?» Зняла окуляри, встала з-за столу, підхожу до нього: «Я — ясновидиця, мені бабуся дар передала. З якої служби вас прислали: з вулиці Московської (там у Ніжині поліція) чи з Авдіївської, де прокуратура?» Він лише очима кліп-кліп. А я продовжую: «Ви тільки зайшли, я відразу відчула: з недобрими намірами». Мовчить.

Деяких провокаторів прямо питала: «Яка падлюка вас прислала?» Було, друг прокурора не пройшов у депутати, так вирішили мені помститися. Та не на ту напали. Добрі люди підказали, що мене та голів Безуглівки і Світанку «замовили». Одному ключі від машини навіть на стіл кинули. Вдалося спровокувати. їх не посадили, та з роботи піти довелося. Мене ж 2,5 року прокуратура перевіряла — так і не знайшли, за що зачепитися. Подругу мою Галину Рудик, сільського голову з села Липів Ріг, ледь до серцевого нападу не довели. Прийшов молодик ділянку для насіннєвого кіоску просити. На сесії все розглянули. А він до неї у кабінет сунеться. Вона як побачила, що він гроші виймає, злякалася, кричати почала. Зачинилася у кабінеті. Давай надзвонювати в поліцію, прокуратуру. Думаєте, хтось приїхав? Вона ж не знала, що то правоохоронці його і підіслали. А потім з’ясувалося: неподалік машина їхня стояла, напоготові з увімкненими камерами, наручниками і понятими. Вони ж тоді показники на сільських головах робили. Та і тепер таке буває.

Кожного місяця двох-трьох затримуємо

Андрій Петренко, тимчасово виконуючий обов’язки начальника Управління захисту економіки в Чернігівській області:

— По службі доводиться постійно викорінювати випадки корупції і хабарництва. Кожного місяця затримуємо двох-трьох підозрюваних у цих правопорушеннях. З початку року викрито 16 фактів отримання неправомірної вигоди (хабара). Підозру висунуто 13 особам. Скеровано до суду 10 проваджень. Зареєстровано корупційних правопорушень 106. Вже 80 протоколів направлено до судів. Хабарники діють обережно, та ми стараємося їх затримувати. Нині в оперативній розробці не один чиновник.

«Було, давала. Я про це і на суді казала»

Ніна Белогура, завідувачка ветеринарної дільниці, Горбове, Куликівський райок:

— У 2006 році я приступила до роботи, десь через два місяці з мене начальник районного управління почав вимагати 50 гривень на бензин. Давала. З часом суми зростали. Напередодні Дня ветеринара начальник районного управління ветмедицини Губський (зараз ця організація називається управління Держпродспоживслужби) зазвав мене до себе у кабінет і сказав, щоб принесла йому шість пляшок дорогої горілки, їх треба везти на Чернігів. Я про це і на суді по Кульбаці говорила, свідком же була. Перед Новим роком загадував приносити пляшку шампанського і коробку цукерок. Мотивував тим, що повезе на Чернігів.

Мовляв, усі возять, і я вожу. Я у пориві гніву не витримала і сказала: «Де ж я вам грошей наберуся?» А якось зазвав мене до себе, один на один, і каже: «Треба гроші». «Де я їх візьму?» — запитую. «Он, у тебе відомості за забрану кров, так ти 'їх викинь. А тобі в бухгалтерії нові зроблять». Я навідріз відмовилася і почалося — догана за доганою. П’ять їх мені винесли, ще й звільнили за статтею. Та я не розгубилася, звернулася до суду. Не вірила, що бувають чесні судді, та виявилось, помилялася. Догани поскасовували. Мене на роботі поновили. За рішенням суду мені виплатили 28 тисяч гривень за вимушену відсутність на роботі ще й за послуги адвоката, який представляв мої інтереси. Так що, люди, не бійтеся йти до суду. Якщо з вами вчинили несправедливо, головне — не боятися казати правду.

І тепер загадують з людей безпідставно брати гроші за щеплення і забір крові у худоби. Я єдина відмовляюся. Бо є постанова Кабміну, де сказано, що все це має робитися безплатно!!! Скільки ще селян будуть обдирати? Куди адміністрація дивиться? Та й у прокуратури, СБУ, поліції ніяк руки не доходять до тих, хто закон порушує. Одним вироком Кульбаці ситуацію не виправиш. Треба міняти систему. На мою думку, позвільняти всіх нинішніх керівників у районах. Новий склад, сподіваюся, працюватиме краще.

Тжневик «Вісник Ч» №35 (1634), 31 серпня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: