«Амур» від Валентини Супрун

Біля двору 50-річної Валентини Супрун у Дрімайлівці Куликівського району — 20-літрове відро огірків. Господиня каже, до обіду залишилися тільки великі, на їжу. На трасі жвавий рух, проїздять мимо двору, купують огірки. Віддає по п’ять гривень за кіло.


Валентина Супрун пропонує «амур»

— Сорт «амур», насіння купую у магазині. Та слабий урожай у цьому році, — махає рукою жінка. — Домашні клопоти не дали займатися на повну огірками. Раніше три парники були засаджені. Тепер перейшла на один. А діти кричать. Не хочуть, щоб займалася. Як тільки сезон починається, стогнуть: «Мамо, ти замучила вже всіх своїми огірками». Бо їх посади, посапай, полий, підв’яжи. Якщо сьогодні у парник не зайшла, завтра удвічі більше роботи. А ще на них чогось хвороба нападає. У банку вже не годиться. Та мені для душі на літо ці клопоти — те, що треба. Усе ж не законсервуєш, от і виставляю біля дороги. Картоплі у цьому році мало. Син сказав, наступного року і трактористам платити за оранку не буде.

А у мене навіть є свої покупці. Перед тим як їхати через наше село, дзвонять, замовляють огірки. Виберу. На ринок у Ніжин не вожу. За ціною не гонюся.

Господарства ніякого немає. Завдяки чоловіку Володі, з’їздили відпочити в Карпати. Він у мене льотчик. Вчився у чернігівському льотному училищі. Як почалося АТО, пішов, підписав контракт. Тепер у Дніпрі, хлопців навчає. З одного боку, і рада, що Володя пішов, а сина не забрали. А з іншого — і за нього страшно. Додому приїжджає раз у місяць.

Син — підприємець, займається мобільним зв’язком у Чернігові. Донька заміжня, живе у Києві. Вже є двоє онуків. Зять із сином працюють. У нас усі мобільні.

* * *

Сусідка Валентини Супрун Ольга Прошкіна продає груші сорту «іллїнка» і помідори. Все — по 10 гривень за кіло. Як торгуватися, то на гривню може скинути.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №33 (1632), 17 серпня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: