Скільки коштує проживання студента в чернігівському гуртожитку?

Юлія Черненко

Якщо ви або ваші діти вирішили отримати середньо-технічну чи вищу освіту, але квартири в Чернігові немає, а винайняти її дорого, скоріш за все вам доведеться жити в гуртожитку. Що чекає вас в студентських гуртожитках, які умови проживання та за які послуги доведеться сплачувати читайте далі.

Можна платити менше
Існує так звана житлова субсидія — матеріальна підтримка держави (субвенція — вид грошової допомоги місцевим органам влади з боку держави, яка виділяється на певний строк на конкретні ціпі).
Хто ж із студентів має право на цю пільгу?
— Якщо за гуртожиток потрібно платити більше 20 відсотків місячного доходу (стипендії, приробітку), уже можна звертатися за субсидією. Ми беремо середньомісячний показник доходів за шість місяців перед місяцем звернення, — говорить заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Новозаводської райради (м.Чернігів) Наталія Хмеленовська. — Якщо студент не отримує стипендії (це у контрактний чи у тих, кому стипендія не призначена за результатами сесії), то в розрахунок субсидії включається дохід на рівні неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 гривень). Тому такі студенти живуть у гуртожитку за
З гривні 40 копійок у місяць. Решту грошей заклад отримуватиме за рахунок субвенцій* з державного бюджету місцевому бюджету.

— Які довідки потрібні для оформлення субсидії?
— Субсидія для студентів оформляється найпростіше. Необхідно взяти у гуртожитку довідку про склад сім'ї та вартість ліжко-місця. а також довідки про доходи за шість місяців.
Якщо студент ще й працює, то обов'язково потрібно подавати довідки про доходи з місця роботи. у нас є спеціальна служба, яка все це перевіряє.
У Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці субсидію отримують 103 студенти.

Ціни на проживання в гуртожитках



Студенти Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці, які живуть у гуртожитку № 1 по вулиці 50 років ВЛКСМ, 1, платять всього 70 гривень за місяць. Це найнижча ціна серед гуртожитків вищих навчальних закладів області. Чи справді студенти платять лише 70 гривень? Які умови проживання у такому гуртожитку?

Три місяці тому платили 45
Гуртожиток розташований за 50 метрів від самого інституту. Недалеко базарчик, супермаркет, автобусна зупинка.
Навідалися у гості в п'ятницю після обіду.
При вході на кожен поверх — металопластикові двері. На підлозі — новенький лінолеум.
Заходимо на третій поверх і відразу потрапляємо на кухню. Чисто. Ні сміття, ні пилу немає. Двоє дівчат готують борщ. На столі на дощечці — буряк, морква. Бульйон у каструлі на плиті кипить. А ще кажуть, студенти голодні ходять. У п'ятницю і борщ — оце діло.

— Правда, що ви платите лише 70 гривень за місяць? Нічого не доплачуєте? — запитуємо у дівчат.
— Нічого, — відповідають першокурсниці соціально-економічного факультету Юля Черненко з Грем'яча Новгород-Сіверського району та Марина Корнієнко з Райгородка Коропського району.
— Це лише з нового року платимо стільки. А раніше було 45, —додає Марина.
— А «платникам» (студенти, що навчаються на умовах контракту, за гроші) ще й субсидію давали. Виходило З гривні 40 копійок.

— Таргани у вас є?
— Ні, — відповідає Юля.
— Ні на кухні, ні в коридорах, ні у кімнатах нема. Старшокурсники кажуть, що і не було їх ніколи.
Під столом бачимо коробку з білим порошком.
— Це нам для прибирання видають, — пояснює Марина.

— Безкоштовно чи гроші збираєте?
— Просто видають. На кухню. І миючі, і чистячі засоби. Безкоштовно.

— Таке зараз буває? — дивуємося. — Складно до гуртожитку було потрапити?
— Ні. Коли подавали заяву на вступ, то зазначали, що потребуємо місце у гуртожитку. Кімнату дали без проблем, — пояснила Марина.
Доки розмовляли, у коридорі кілька разів почули, що когось із мешканців по радіо запрошують на вахту. Зручно. у багатьох гуртожитках усе ще сидять чергові. Вони бігають по поверхах і кличуть до відвідувачів.
— На вахті є мікрофон. Через нього й оголошують усе, що потрібно.
Напросилися до дівчат у кімнату.
Чотири ліжка, тумбочки, полиці, дві шафи, телевізор — усе, що потрібно студенту. а ще холодильник.

— Це все своє?
— Меблі всі у гуртожитку видали, — говорять дівчата. — Холодильник взяли напрокат. 20 гривень за місяць платимо. Старшокурсники порадили. В гуртожитку і постільну білизну видають, і килимки, і ковдри, і подушки. Можна нічого не привозити.

— Ремонт, мабуть, самі робили? — запитуємо, помічаючи гарні шпалери, білу акуратну стелю.
— у таку кімнату заселилися. Нічого самі не переробляли. Якщо когось не влаштовує, можна і переклеїти.

Холодильники, телевізор — старостам
В іншому кінці коридора (у другому крилі) на стінах нова гарна плитка. На кухні дівчата теж щось варять-парять.

— Їжа пропадає з пателень та каструль? — запитуємо, пригадуючи власні історії про гуртожиток.
— Ніколи. Ще й пригостити можуть. Ходімо до кімнати, — запрошує Альона Кандиба. Вона третьокурсниця, студентка соціально-економічного факультету, заступник старости групи. Родом з Кіровоградської області.
В кімнаті холодильник, телевізор.

— Теж напрокат брали?
— Ні, — говорить Альона. — Це видають старостам та заступникам. Кожен може прийти і покласти до холодильника свої продукти. А ми за це відповідальні.

— Що входить у обов'язки старост та заступників?
—Дивимось за порядком у кімнатах, на кухнях. Складаємо графіки чергувань. Збори проводимо. Дисципліну контролюємо. У нас, наприклад, не можна курити у гуртожитку, не можна пити.

— Комендант суворий?
— Наталя Михайлівна? — усміхається Альона. — Дуже добра людина.
На кожному поверсі туалет і умивальники. Душ — на першому поверсі. Окремо для дівчат та хлопців.

— У черзі довго доводиться стояти?
— Не без того. Але якось миримось.
Хлопці живуть на п'ятому поверсі.
Піднімаємося туди. Всі двері до кімнат новенькі. Ручки аж виблискують. Стукаємо до першої-ліпшої. Двері відчиняє приємний молодий чоловік. Запрошує до кімнати. Це Дмитро Ващило з міста Лубни Полтавської області. Четвертокурсник. У кімнаті, дарма, що хлопчача, затишно. На стінах — картини. Все прибрано. Ніяких шкарпеток у кутку і смороду на весь коридор.
— Я тут уже четвертий рік живу. Дуже подобається. Спокійно. Спочатку не міг звикнути, що у кімнаті не один. Зате тепер вдома хлопців не вистачає.

— А «блатних» у вас багато живе?
— Яких? — не зрозумів хлопець.

— Ну, хтось з викладачів чи правоохоронців «зі сторони». У гуртожитку умови гарні, все є. А плата — смішна. Чого б і не жити?
— У нашому гуртожитку самі студенти. Це точно.

Марина Забіян, Ольга Макуха, , щотижневик «Вісник Ч», 12/1192

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: