Прилучани обурюються: «Мер, поверни дітям садочок!»

Нині наша країна переживає чимало тяжких «хвороб»: економічну кризу, політичну, суспільну... Й трохи дивну - втрату пам’яті. Людей обурює, що перед виборами - президентськими, парламентськими чи місцевими, - кандидати «засипають» обіцянками, а коли приходять у владу - байдужіють до проблем. Останнім часом «недуг» вражає все більше обранців. Вони забувають про громаду, про те, що влада має працювати для суспільства, а не навпаки!



Прикро, але «ліків» від такої «хвороби» ще не винайшли. Люди щодня змушені терпіти безвідповідальність і порожні слова. У Прилуках, на жаль, ситуація така ж.

Ось кілька прикладів, висновки - за вами. Рік тому у місті закрили дитсадок №23, який відвідували дітки з особливими потребами. Мовляв, утримувати спецзаклад недоцільно, насамперед, економічно. Замість нього міський голова Ольга По-пенко пропонувала облаштувати геріатричний центр, також хотіла роздати землю учасникам антитерористичної операції та учасникам бойових дій...

Минув рік, нічого не змінилося. Свою бездіяльність міське керівництво виправдовує «скрутною фінансовою ситуацією» і не зважає на те, що заклад руйнується з кожним днем, не опалюється і навіть без охорони. Процвітають крадіжки, вже зникли дроти, батареї... Мабуть, це і є «економія бюджетних коштів».

Під такий же центр для літніх людей хотіли реорганізувати й приміщення для початкових класів школи №13, а молодших школярів перевести до корпусу, де навчаються старшокласники. Реакція батьків була передбачуваною, але мер Ольга Попенко ще в лютому 2017-го запевняла, що її неправильно зрозуміли, обіцяла, що під час канікул повністю полагодять й утеплять в школі дах, замінять всі вікна та двері на енергоз-берігальні. Вже початок серпня, але ніхто нічого не робить.

Ще одне свідчення - закриття торгової точки комбінату шкільного харчування «Шкільний». Комунальне підприємство міської ради не перший рік забезпечує раціональним харчуванням та випічкою вихованців дитсадочків і школярів, а також дієтичною їжею пацієнтів центральної й дитячої міських лікарень. Але раптом торгова точка стала збитковою. Натомість приватні підприємства у цій сфері процвітають. Але мова поки не про це. Влада поширює інформацію про створення на базі закритого магазину, увага - філіалу Центру творчості дітей та юнацтва, пізніше - гімнастичного гуртка і, врешті-решт, циркової студії. Але знову тиша, мабуть, з коштами проблеми...

Хоча, про який розвиток міста може йти мова, коли навіть для зарплати працівникам бюджетної сфери бракує коштів?

Вважаю, гроші знайти можна, було б бажання! Чому, наприклад, не взяти їх у Державному фонді регіонального розвитку, як роблять інші населені пункти? Бо для цього треба надати проект, який іще потрібно створити. А це, справді, проблема для прилуцької влади. За інформацією на офіційному сайті ДФРР, за останні два роки місто Прилуки запропонувало шість проектів. Три з них ініціював і втілив в життя у 2015-му Дмитро Барнаш (колишній мер), решту три - нинішнє керівництво. Проте, затвердили з цих трьох лишень один: «Будівництво II корпусу школи-гімназії» - чергову стадію зведення корпусу.

Для порівняння додам, що місто Ніжин за такий же період подало тринадцять проектів, Чернігів - п’ятдесят п’ять, Ромни -дванадцять, Ічнянський район - двадцять три проекти. То чому наші «сусіди» працюють у цьому напрямку, а ми - ні?

Нічого особистого. Але ми, прилучани, обирали мера не для того, аби безкінечно слухати про проблеми. Ми хочемо бачити результат. Мітинги, акції протесту від учителів та медиків, плакати про бездіяльність влади, чотириметровий кілок біля стін міської ради від козаків... Невже цього мало, щоб зробити бодай щось? Ми, Ольго Михайлівно, вам вірили...

Артем Добренко, "Деснянка" №31 (664) від 3 серпня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: